Мобильный LiveInternet

Вірш про Тата 01-03-2011 00:42

Добре в кого тато є, дужий, працьовитий,
І пораду він дає, як то в світі жити
І за руку проведе, там де слизько йдеться,
З ним дитина не впаде, і не підслизнеться
Він працює цілий день, а з роботи прийде,
Наче сонце золоте зразу в хаті зійде
Втіха, радість настає, гріє всіх, голубить,
Добре в кого тато є, той що діток любить.
А без тата що робить? Суму повна хата!
Боже, милий, подаруй, усім діткам тата,
А моєму подаруй здоров"я багато
Щоб зі мною назавжди поруч був мій тато!!

(100x100, 8Kb)

Галерея_Дефне

комментарии: 2 понравилось! вверх^ к полной версии

Добра мама це Ти. 01-03-2011 00:02

width="640">

[640x490]

[377x7]

Чому іноді так важко радіти материнству? Може, тому, що вимагаємо від себе неможливого?..
Мила; кохана; піклується про дітей; тепла; завжди доступна; терпляча; добра; щаслива; вміє розв’язувати конфлікти; щира; вміє долати всі проблеми; послідовна; рішуча; комунікабельна; відповідальна; з міцним характером; вміє відрізняти серйозні проблеми від маленьких перепон; знає, на що може впливати, а чого не може змінити; в неї є почуття гумору; вона ніколи не примушує їсти; не насміхається, не залякує, не звинувачує; любить бавитися; не дозволяє, щоб діти робили, що захочуть, але й не надто сувора; не ображається; не замикається в собі; завжди відкрита до розмови, хоча не надто говірка; підтримує самостійність дітей; намагається постійно розвиватися і вдосконалювати свої знання; говорить про свої почуття, але не мучить дитину своїми проблемами; вона радіє життю, але не приховує і свого суму; не реагує надмірно у стресових ситуаціях, хоча і спонтанна; ніколи не дурить, хоч не завжди все говорить; дотримує свого слова; не обіцяє забагато; не виправдовується у всьому, але вміє перепросити; розповідає про своє дитинство, але не мучить довгими спогадами; балує, але не розбещує; вміє дуріти, але й вміє бути дуже серйозною; коли злоститься, рахує до трьох; не вдає ходячої лагідності; ніколи не б’є своєї дитини, хоч іноді терпець уривається.
Це характеристика ідеальної матері. Тобто такої, якої в природі не існує!
Відчуття невпевненості з’являється в кожної матері з народженням дитини. Жінка, яка дебютує в новій ролі, часто буває розгублена, невпевнена і навіть перелякана. Зрештою, вона відповідає за малятко, яке вона сама лише вивчає.
Перші тижні, проведені з дитиною, — це для більшості мам важкі, але й чудові та незабутні моменти. Слід пам’ятати, що відчуття розгубленості природньо вписане в цю ситуацію і воно згодом минає.
Піклування про малу дитину — це заняття, якого не можна точно запланувати. Кожен день, проведений з немовлям, приносить несподіванки. Мати хоче, щоб усі її дії мали моментальний ефект. Тим часом кожна дитина розвивається у своєму ритмі, всупереч книжковим зразкам. Усі “інструкції з обслуговування” не спрацьовують. Як тоді дізнатися, як зрозуміти, що найкраще для дитини в цю мить? По-перше, треба прислухатися до себе, до своїх знань та інстинкту. Виховувати дитину згідно зі здоровим глуздом. Варто діяти в згоді з собою, зі своєю інтуїцією. А від родини і близьких вимагати підтримки і допомоги у своїх діях.
Запам’ятайте, що:
— ідеальних батьків не існує;
— ідеальних дітей також не існує;
— не існує способів виховання без сліз;
— в мами є таке саме право на відпочинок, як і в тата;
— іноді бути мамою не дуже приємно;
— але іноді це неймовірна радість!

Як розумно карати дітей?
Може, це звучить не дуже коректно, але правда така, що виховати дітей без покарань — просто неможливо.
Ми вдаємося до різних способів у вихованні своїх чад, що часто виявляються зовсім недієвими. Чому? Тому що в більшості ситуацій ми насправді не діємо розумно, ми просто не знаємо, як подолати проблему. Багато з нас вдається до стародавного способу — шльопанця (за одного битого — десять небитих дають!). А пізніше жаліємо про наш вчинок. Тим більше, що такий метод допомагає вгамувати дитину, але ненадовго. Насправді б’ємо (принижуємо) дитину тому, що не даємо ради своїм емоціям! Це наша безпорадність, яка народжується з того, що ми забагато очікуємо від дитини, забуваємо, що мале не народжується зі всіма вміннями. Воно ще вчиться... А найкраще вчитися на своїх помилках! Тому карати треба розумно.
Найбільш ефективним є метод послідовності, коли дитину не надто нагороджують, ані надто карають. Вистачить дозволити дитині відчути наслідки поведінки, вчинків, щоб вона сама змогла зрозуміти, до чого веде окреслена дія. З часом маленька людина випрацює свої засади, яких буде триматися все життя.
Покарання не можна відтягувати в часі (як прийдемо додому, тоді я тобі покажу!), тому що в дитині зростає непотрібне напруження, яке збільшує страх.
Карати повинна та особа, яка була

Читать далее...

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Мама! Ты где? 28-02-2011 23:52

[660x501]

http://www.playcast.ru/view/700372/38b2a5a6b109fc0614080a9a325e1c2b3b747e7fpl
включите эту ссылочку и послушайте песню Где ты мама?

Я вчера ошиблась этажом
В здании тридцатой гор.больницы -
(Это ветхий, очень старый дом,
Где скрипят тоскливо половицы)

В коридоре сумрачная тишь,
Ожиданье придавило плечи.
Вдруг, смотрю..: застенчивый малыш
Осторожно вышел мне на встречу.

(гoда два ему, а, может, три):
Застеснялся...поспешил обратно...
- Стой, хороший мой. Не уходи!
Но мальчонка убежал в палату...

- Девушка, не стойте у дверей!
Проходите и располагайтесь.
Здесь пятнадцать отказных детей.
Поиграйте с ними: Не стесняйтесь.

- Что сказали вы? Мне не понять:..
"Отказных"? Что значит это слово?
- Господи, ну бросила их мать!..
(надо ж быть такою бестолковой!)

- Бросила? Как это?
- Да вот так!
Вы как будто первый день на свете!
Ведь в России форменный бардак -
(Все мы, в чем-то, брошенные дети):

Надо мной разверзлись небеса -
Как во сне я шла по коридору,
И упрямо горькая слеза
Застилала свет, мешала взору:..

Пять кроваток к ряду у стены -
(В них лежат трехмесячные крошки).
Дети спят:. возможно, видят сны:..
Тихо солнце льётся из окошка.

Я беру на руки малыша:
- Так... штанишки мокрые: Бывает:
Ну не плачь, - шепчу я, чуть дыша, -
Мы сейчас пеленки поменяем.

- "Доченька": хорошая моя: -
Подношу к губам твои ладошки, -
Мама здесь:.. сегодня мама - я:..
Всё по правде: всё не понарошку:.

Девочка глядит в мои глаза,
И в улыбке растянулся ротик:..
Я молчу: не знаю, что сказать,
Робко глажу спинку и животик.

Маленькими ручками дитя
Обхватило вдруг меня за шею
И прильнуло с нежностью, любя.
(я собою больше не владею)

Не могу сдержать горячих слёз,
Поправляя сбитую подушку,
Задаю бессмысленный вопрос:
Где же мать - беспечная кукушка?

Милая, ну, как же ты могла?!!!
Как? Ребенка подарила миру,
Чтоб затем, лишив его тепла,
Укатить транзитным пассажиром?

Не виню... Поверишь??? Видит Бог:
Знаю все о женской трудной доле::
Мир безумен:. мир порой жесток -
(сердце разрывается от боли:.).

Сколько здесь печальных добрых глаз!
Как согреть вас всех, помилуй, Боже:
- Я иду: бегу к тебе:.. сейчас:..
- Как его зовут?
- Его? Сережа...

- Ну, Сергунька, ты уже большой:.
Нам ходить давно пора учиться!
Дай мне ручку: шаг: теперь второй:
Так: еще: а ну-ка не лениться!

Молодец! Серега, ты герой:..
Скоро будешь бегать - не догонишь:
Леночка, не плакать: я с тобой:..
Не вертись! - бутылочку уронишь...

....В настоящее время в России проживает 740 тысяч детей-сирот. Это больше, чем было сразу после Великой Отечественной войны во всем Советском Союзе. ...вдумайтесь
Г О С П О Д А....

Галерея Дефне

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Про страшний суд 27-02-2011 00:09

[250x250]

Неділю, перед початком Великого посту Православна Церква називає неділю М'ясопусною або про «Страшний суд». М'ясопусна тому, що з цього дня і до Паски православні не їстимуть м’яса. Про страшний (останній) суд на службі Божій читається з Євангелії від Матвія (25. 31 – 46). Суть цієї розповіді зводиться до одного: «Все, що зробиш для ближнього свого – зробиш для Мене», — говорить Господь, і від цього залежатиме твоя участь у вічності.
Дуже часто люди запитують: «Коли цей суд відбудеться?».

Читать далее...

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Поминальна субота. 26-02-2011 14:29

[500x500]

[354x14] Сьогодні мясопусна поминальна субота. Згадаймо і помолімось за всіх, хто відійшов в небесні оселі. Як би ми знали, як сильно допомагає покійним наша молитва, то ми б молились за них що хвилини.
Упокой Господи, душі спочилих рабів Твоїх.

[372x61]

Inn_Gallery

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Молитва о молитве 24-02-2011 18:47

[600x428]

[209x28]
Молитву, Боже, подай всем людям.
Мы так немудры, а - всех мы судим.
В нас нет молитвы и нет виденья,
Нет удивленья и нет прощенья.
Нас неба мудрость найти не может,
И наша скудость нас мучит, Боже.
Дай из пустыни нам выйти ныне,
Мы алчем, жаждем в своей пустыне.
Мы дышим кровью и рабским потом,
А смерть за каждым, за поворотом.
Любовь и веру подай всем людям,
В нас нету меры, но мы не будем
Ни жизни сором, ни злом столетий -
Прости нас, Боже, Твои мы дети!

О. Иоан Шаховский
(172x142, 17Kb)

Inn_Gallery

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Возвращение 21-02-2011 00:04

[показать]

Белые знаки

Мальчик упрямым рос и непокорным,
Воле родительской не подчинялся.
И, повзрослев, стал дерзким и гордым,
Вырос - и с домом отчим расстался.

Нужно легко жить, нужно жить просто,-
Так он решил, - «Без отцовской опеки».
И закрутился на перекрестках,
Видел счастливым себя человеком.

Не дорожил он любовью и лаской,
Мать и отец были скоро забыты.
Думал, что жизнь – это яркая сказка,
Что никогда он не будет разбитым.

Легкие женщины, легкие деньги…
Пил он грехи, словно жаждущий воду.
Думал, что в этом все наслажденье,
Думал, что в этом – радость, свобода.

Но… пролетели года незаметно,
Время в глаза ему глянуло строго.
А за плечами уже – километры.
Люди чужие вокруг, одиноко…

Жизнь не казалась теперь столь прекрасной,
Он на ушедшие дни оглянулся.
Боже, все темной окрашено краской!
«Как я растратил года!» - ужаснулся.

Вспомнил, что где-то за горизонтом,
Был отчий дом, где родители жили,
Дом, где его знали малым ребенком,
Дом, где он рос, где его все любили.

И в город детства он возвратился,
Смог отыскать тропку к отчему дому.
Встав на пороге родном, вдруг смутился-
Дверь была сердцу до боли знакома.

Каждой щербинкой, царапиной каждой…
Сколько раз руки ее открывали!
Хлопнул он дверью этой однажды…
Можно войти мне сюда? Нет, едва ли,

Нет, не войду, пусть им будет спокойно,
Если и мать и отец еще живы.
Прожил я столько лет недостойно,
Мне ль в отчем доме желать жить счастливо?

А перед окнами – яблонь свежесть.
Дерево ветки склонило так низко…
Искрою вспыхнуло в сердце надежда –
Сын перед домом оставил записку.

«Если вы сына еще не забыли,
Если простите все то, что я сделал,
Если меня хоть немного любили,
Знак мне подайте тогда платком белым.

Если я белое что - то увижу
Значит прощен, постучу в эти двери.
Если же нет – заслужил, не обижусь.
Не потревожу вас больше – поверьте…»

И он ушел. Он не спал этой ночью.
Мерил ногами, уставшими город.
Небо светлело. А сердце не хочет,
Чтобы спешило утро так скоро.

«Смогут простить или нет? – он боялся –
Будет мне знак на ветвях, иль не будет?»
Утро пришло. К дому сын возвращался…
Что, если дом его отчий осудит?

Издалека шел он медленно, трудно…
Что же увидел он пред глазами?
Была завешена нить перед входом
Белыми платками…

Мать и отец на пороге стояли,
И побежал он прощенью навстречу.
«Сын наш! Сыночек! Мы так тебя ждали!»
Тихо склонил он главу им на плечи.

Плакал, как маленький, взрослый мужчина.
Сердце стучало и щеки горели…
Не упрекнули родители сына,
Приняли в дом и любовью согрели.

Может быть, ты жизнь прожил намного лучше.
Может быть, из дома никогда не убегал.
Но перед Богом вечным ты, как сын заблудший,
Возвратись домой. Склонись к святым ногам.

Бог готов принять в отчий дом с любовью,
Если в Божьей милости усомнишься ты,
Знак тебе оставлен – на Голгофе. Кровью.
Чтобы ты поверил: Бог тебя простил.

автор неизвестный

(139x85, 9Kb)

Галерея_Дефне

комментарии: 2 понравилось! вверх^ к полной версии

Проповідь про блудного сина 20-02-2011 23:45

[показать]

Неділя блудного сина
наближається Великий піст. Минулої неділі ми слухали притчу Ісуса Христа про митаря і фарисея, а сьогодні Євангельське читання - притча про блудного сина. Розповідається про те, як батько простив свого непутящого сина. Цю притчу Христос розповів невипадково. Адже Він в основному перебував серед простих людей, які не знали грамоти, не знали Святого письма і яким книжники і фарисеї (найвища церковна влада) говорили про те, що вони пропащі грішники, яким годі сподіватись на Божу милість. Нібито варто сподіватись лиш на кару Господню. І знаєте, вони були з цим згодні. Вони, правда, грішили протягом життя, але жити по-іншому не вміли, мабуть, і не могли. Церковна влада давала їм непосильні для виконання приписи, які власне відображали лиш зовнішню праведність, і дуже мало впливали на внутрішній стан душі.
І ось серед таких людей, з'явився Ісус, і вчення Його було нове і несподівано радісне. З простих і доступних Його розповідей, люди з подивом дізнавались, що Бог є любов, і що Він настільки добрий і милосердний, що з великою радістю прийме і спасе кожного, незалежно, скільки б він не згрішив у своєму житті, при умові щирого розкаяння і виправлення. Доказом любові і Господнього піклування про них ставали чуда, які творив Ісус Христос. Чи то зцілення від недуг, чи чудесне перетворення води на вино під час весілля, чи то насичення більше п’яти тисяч зголоднілих людей у пустині. Тому дуже багато ізраїльтян щиро любили Ісуса і перебували біля Нього днями і ночами. Щоправда, не тільки слухали, але й дуже багато з них блудниці, митарі, які збирали з людей непомірні податки, інші слухачі, щиро розкаювались і міняли свою поведінку. Дуже багатьох таким чином спас Христос для Царства небесного. Ось і на сьогоднішній службі ми читали з Євангелії Його притчу про блудного сина, в якій розповідається, як молодший син попросив у батька віддати частину майна, яка йому належить. З цим пішов з дому, надіючись найти кращу долю. Але через свою погану поведінку і легковажність, не тільки не здобув прибутків, а й витратив з „друзями” і блудницями все до останньої копійки. Його становище було настільки важке, що він радий був з`їсти щось із свинячого корита, але й цього йому не дозволяли. Доведений до відчаю, він зрозумів, що сам же і винний у своїх бідах. І розкаявшись, вирішив повернутись до батька і просити, щоб він його хоч у наймити взяв. Тепер давайте уявимо батька, який уже не надіявся побачити свого сина, бо вважав, що його уже й живого нема. Він би багато віддав навіть за звісточку про нього. А коли побачив сина і зміг його обняти, радості батьковій не було меж. Він покликав гостей і влаштував пишний бенкет, щоб відсвяткувати цю подію і насолодитись своїм батьківським щастям. Та не обійшлося тут без ложки дьогтю. Повернувся до дому інший син – працьовитий, розважливий, чемний. І наскільки кам`яне було у нього серце, що він, почувши про повернення брата, не тільки не зрадів, навпаки - його охопила лють. Що з тобою, хлопче? Твій брат повернувся і як би ти прибіг привітатись, то побачив би, відчув би, що він дуже змінився і не претендує на твою частку майна. Адже не ти особисто, а батько придбав усе, що тепер належатиме тобі. Своєю працею, своїм розумом… а ти, замість величезної вдячності і поваги докоряєш йому у тому, що він прийняв до своєї хати рідного сина? Звідки у тебе стільки злості? Адже твій батько люблячий, справедливий і милосердний. Ти так довго з ним живеш, чому ж не засвоїв його чеснот, його праведності. Чому не хочеш бути схожим на свого отця? Так, твій брат наробив багато помилок, але він їх зрозумів і став на шлях виправлення, і багато в житті може досягти, ще й тобі у пригоді стати… Такі думки виникають у нас, коли ми слухаємо цю притчу Ісусову. Але повірте, що розповідь ця і про нас з вами.
Давайте поміркуємо. Ми християни. Всі діти Отця нашого небесного. А чи не буваємо ми схожі на жорстокосердного сина? Ще й як буваємо. Ось такий простий приклад. Приходить до нас до церкви нова людина. Чи ми зустрічаємо її з любов`ю? Люди, які приходять до церкви вперше, стикаються з такою кількістю докорів і зауважень,

Читать далее...

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Притча про блудного сина 20-02-2011 23:38

[показать]

І Він оповів: У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів... І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм... А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони. А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв. І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване... І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!
Євангеліє від Луки

Галерея_Дефне

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Зійшла зоря 20-02-2011 22:30

Слушать этот музыкальный файл

пісня

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Молитва 20-02-2011 22:26

Слушать этот музыкальный файл

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Рідну маму бережіть 20-02-2011 22:20

Слушать этот музыкальный файл

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Без заголовка 19-02-2011 23:54

Это цитата сообщения КОЛОМИНА_ЕЛЕНА Оригинальное сообщение

ТРИ СТАРЦА

[показать]

[показать]
ТРИ СТАРЦА
А молясь, не говорите лишнего,
как язычники: ибо они думают,
что в многословии своем будут услышаны.
Не уподобляйтесь им: ибо знает отец ваш,
в чем вы имеете нужду, прежде вашего прошения у него.
(Матф. VI, 7, 8)

Читать далее...

комментарии: 3 понравилось! вверх^ к полной версии

Любімо всі Божі творіння 19-02-2011 23:18

[550x694]

Пес-рятівник

«Відійди від цього страшного пса, бо не знаєш, що він може зробити наступної хвилини. Це ж тварина, собака, нічого доброго від неї чекати не доводиться!..» Як часто можна почути такі поради турботливих матусь своїм дітям, які намагаються погладити смішного песика, що зустрічається їм на дорозі.

Чомусь так складається, що тварини більше довіряють дітям. Можливо, вони відчувають справжню сутність душі маленької людини, бачать її наївність. Дорослі ж такої своєрідної дружби не схвалюють, тому піднімають вереск і крик, забуваючи, що собака - найкращий друг людини. Не піддаються й батьки на дитячі вмовляння дозволити непосидючому песику поселитися у їхньому домі.

Марія і Василь були непохитні перед слізьми доньки Ірини, яка довго просила їх завести собаку. Вони не могли поступитися своїми переконаннями заради дитячої забаганки. Пес тільки заважатиме Ірині, їй же треба вчитися, розвиватися інтелектуально, а не витрачати свій час на забавки з твариною. А за ним ще треба доглядати, вигулювати. До того ж, були переконані, що пес добрий, поки годуєш.

Одного недільного вечора сім'я поверталася з села. Сутеніло, вечір був дощовий і холодний. Вони їхали повільно. Шлях пролягав через ліс. Десь на півдорозі його перегородила вантажівка. Зупинившись, чоловік вийшов подивитися, що сталося, можливо, потрібна допомога. Марія вирушила за Василем. Підійшовши ближче, побачили, що водій вантажівки стоїть біля авто і заглядає на дорогу перед кабіною. Заглянули й вони - і остовпіли від подиву. На дорозі лежала вівчарка, скалила зуби і гарчала, не підпускаючи до себе ані на крок. Собака злилася, але не вставала. Через кілька хвилин їм вдалося розгледіти біля вівчарки дитину, яка лежала, пригорнувшись до собаки. Оскільки до них неможливо було підійти, Василь із водієм вирушили по допомогу до села. А Марія залишилася, вмовляючи собаку поступитися. «Дружок, гарний пес. Чому ти тут лежиш? Мамо, підійди сюди, я сподобалася Дружку», - щебетала донька. І вмить підбігла до собаки. Жінка заціпеніла від страху - її Іринка, примостившись поряд, почала захоплено гладити собаку. Вівчарці це, мабуть, сподобалося, тому що вона спокійно лежала і не збиралася гарчати на дівчинку. За кілька хвилин повернулися із села чоловіки з людьми. Почувся окрик жінки: «Найда! Тарасику!».

Тарасик був єдиним сином у родині. Того дня мама клопоталася по господарству, а хлопчик грався на подвір'ї. Коли жінка через деякий час схаменулася, сина у дворі не було. Вона оббігала всі закутки на вулиці, але марно. Підняла на ноги односельців, почали прочісувати ліс. Помітили, що зникла їхня вівчарка Найда...

А все було так. Коли Тарас попрямував до лісу, вівчарка, відчувши щось недобре, подалася за хлопчиком. Він заблукав, а Найда за рукав тягла його до дороги, звідки було недалеко до дому. Лише там чотиринога рятівниця дозволила йому присісти, щоб відпочити, а він, змучений і зляканий, заснув. Вірна Найда прикрила його своїм тілом, зігрівала та охороняла. І тільки Іринці повірила, підпустивши до себе.

Через кілька тижнів у Ірини з'явилася кумедна такса Лайма, яка стала улюбленицею всієї сім'ї.

Наталя ПЕРЕПЕЛИЦЯ, м.Острог

Читать далее...

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Без заголовка 19-02-2011 22:31

Это цитата сообщения ЭММА_МУР Оригинальное сообщение

Мольба!

[435x500]

Господи! Снова встречаю рассвет!
Дай мне предаться воле Твоей!
Твоё наставленье - твёрдый завет
Гордой мятежной жизни моей!

Смущают меня известия дня.
Дай их принять спокойной душой!
Промысел Божий в секрете храня
Нам ниспошли душевный покой!

Достойно приемлю волю Твою.
Я причащаюсь тайны Твоей.
Славу в молитве Тебе воздаю!
Каюсь в грехах, прощаю людей.

Господь Вседержитель - главный судья!
Всем ниспошли прощенье за грех!
Крик о спасении душ всех землян
Прими, научи верить в успех!

Успех - вольно жить на Земле и творить,
Успех - принять Твою благодать!
Завет: свой успех другим раздарить!
Завет: для других успех созидать!

[600x450]

Серия сообщений "религия":
Часть 1 - виртуальная часовня .
Часть 2 - Мольба!
Часть 3 - молитва.
Часть 4 - ангел-хранитель
Часть 5 - Египетский Оракул
Часть 6 - православный календарь на 2011 год.

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Без заголовка 19-02-2011 22:19

Это цитата сообщения ЭММА_МУР Оригинальное сообщение

ангел-хранитель

Читать далее...

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Без заголовка 19-02-2011 22:17

Это цитата сообщения Manini Оригинальное сообщение

Молитва о плавающих...

[550x350]

[показать]

.....Молитва
пред иконою Пресвятыя Богородицы,
именуемою Спасительница утопающих".

Заступнице усердная, Мати Бога вышняго! Ты еси всем христианом помощь и заступление, паче же в бедах сущым: призри ныне с высоты святыя Твоея и на ны, с верою покланяющыяся пречистому образу Твоему, и яви, молим Тя, скорую помощь Твою по морю плавающым и от ветров бурных тяжкия скорби терпящым. Подвигни и вся православныя христианы на спасение в водах утопающих, и воздаждь подвизающымся о сем богатыя милости и щедроты Твоя: се бо, на образ Твой взирающе, тебе яко милостиво сущей снами, приносим смиренная моления наша. Не имамы бо ни иныя помощи, ни инаго предстательства, ни утешения, токмо Тебе, о Мати всех скорбящих и напаствуемых: Ты по Бозе наша надежда и заступница, и на Тя уповающе, сами себе, и друг друга, и всю жизнь нашу Тебе предаем во веки веков.

(Большой молитвослов).....

[показать]

[473x308]

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Без заголовка 19-02-2011 22:16

Это цитата сообщения Manini Оригинальное сообщение

Притча о сребролюбии.

[показать]

[показать]

ПРИТЧА

О СРЕБРОЛЮБИИ.

Читать далее...

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Без заголовка 19-02-2011 22:15

Это цитата сообщения Manini Оригинальное сообщение

Разговор двух младенцев (притча).

[320x260]
ПРИТЧА

РАЗГОВОР ДВУХ МЛАДЕНЦЕВ

В животе беременной женщины общаются два младенца. Один из них верующий, другой - неверующий.
-Неверующий младенец: и ты веришь в жизнь после родов в новом мире?!
-Верующий: да, конечно! Всем понятно, что жизнь после родов существует. Мы здесь для того, чтобы стать достаточно сильными и готовыми к тому, что нас ждет потом.
-Неверующий: это глупость! Никакой жизни после родов быть не может! Ты можешь себе представить, как такая жизнь могла бы выглядеть?
-Верующий: я не знаю всех деталей, но я верю, что там будет больше света, и что мы, может быть, будем сами ходить и есть своим ртом.
-Неверующий: какая ерунда! Невозможно же самим ходить и есть ртом! Да и зачем нам это надо?! У нас же есть пуповина, которая нас питает! Ну как можно жить без пуповины?!
-Верующий: я уверен, что это возможно. Просто все будет немного по-другому.
-Неверующий: но ведь оттуда еще никто никогда не возвращался! Жизнь просто заканчивается родами.
-Верующий: нет, нет! Я точно не знаю как будет выглядеть наша жизнь после родов, но, в любом случае, мы увидим маму и она позаботится о нас.
-Неверующий: маму?! ты веришь в маму?! И где же она находится? Да кто ее видел, эту маму?!
-Верующий: она везде вокруг нас, мы в ней пребываем и благодаря ей движемся и живем, без нее мы просто не можем существовать.
-Неверующий: полная ерунда! Я не видел никакой мамы, и поэтому очевидно, что ее просто нет.
-Верующий: не могу с тобой согласиться. Ведь иногда, когда все вокруг затихает, можно услышать, как она поет, и почувствовать, как она гладит наш мир. Я твердо верю, что наша настоящая жизнь начнется только в новом мире после родов. А ты?

(Из газеты Измаильского Свято-Константино-Еленинского монастыря).

Sheree

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Без заголовка 19-02-2011 22:13

Это цитата сообщения Manini Оригинальное сообщение

Притча о том, что мы видим.

[показать]ПРИТЧА
о том, что мы видим.

- Отец, почему ты печален? - спросил ученик у старца.
- Люди разучились видеть истину. Трижды я показал трем из вас белую одежду с грязным пятном. И спрашивал: что вы видите? Грязное пятно, - говорил каждый из вас. И ни один из вас не ответил: белую одежду.

(Из газеты Измаильского Свято-Константино-Еленинского мужского монастыря).

[показать]

Читать далее...

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии