В історичній літературі Олесько згадується у 1327 як вже оборонний центр з замком. Але перші поселення, які відносяться до висоцької та черняхівської культур, датуються ІІ-Ітис. до н.е. санаторий ЖеневаВисокий пагорб серед болот, можливо в 13ст був форпостом давнього Пліснеска. Історія міста безпосередньо пов'язана з історією його замка.

Замок

Замкове марево осені - ранок 28 жовтня 2007 р.
Складна, але цікава історична доля випала Олеському замку і, можливо, без праці однієї талановитої людини, ймовірно посланної Богом? щоб творити та відроджувати, ми б сьогодні спостерігали б руїни Олеської твердині. Ім'я цієї людини Борис Возницький.санаторий Женева Історія Олеського замка постає з сивих століть. Замок вже існував на 1327, коли вперше було згадано Олесько, а його точне заснування невідоме. На пагорбі серед болот був розташований форпост ще у 13 ст. Читати про історію та легенди замку докладнійше тут

Монастир Капуцинів 

Фундований монастир Северином Жевуським, його вибір заснувати монастир саме капуцинів був зумовлений тим, що вони найкраще вплинуть на місцеве населення, схилене до бунтарства. Для спорудження був запрошений архітектор Мартін Добравський, який потім став ченцем в цьому монастирі. Будівництво закінчилося в 1737. Центральною будівлею виступає костел св. Антонія, перед яким було розміщено три кам'яні скульптури св. Марії, Антонія та Онуфрія. Інтер'єр костелу був прикрашений роботами Симона Чеховича.санаторий Женева

Трьох метровий мур оточував територію монастиря, на якому містилися ще п'ять мурованих капличок, два ставки, та сад. В 1755р тут був похований Северин Жевуйський. В монастирі містилася архів та бібліотека , які зникли в період закриття монастирю і перетворення його австрійською владою на військовий шпиталь у 1785р, тоді ж було пошкоджено і живопис костелу. В 1788р монастир був повернений капуцинам, завдяки втручанню цісаря Йосифа ІІ.

Костел був діючим до 1939р, коли радянська влада влаштувала тут табір для польських війсковополонених. А доля повернулася так, що вже через два роки у 1941, тут вже діяв німецький табір для радянських полонених. Потім тут було гетто, а потім розміщалися війскові склади. Через деякий час після звільнення від фашистів, тут розміщалося сільськогосподарське училище з гуртожитком та іншими атрибутами навчального закладу.

У 80-ті роки будівлі монастиря було передано музею "Олеський замок", проведені ремонтні роботи, відбудовано дві каплички, насаджено нові дерева. Зараз тут знаходиться фондосховище та виставочні зали Львівської галереї мистецтв. Але на територію об'єкта попасти мені в 2004р не вдалося, рівно як і в самий костел.

фото квітень 2006
собор св. Трійці  санаторий Женева
Побудований в 1545р на місці старого. В часом перебудовувся, як наслідок доволі незвична архітектура. Цей храм ви побачите прямо по дорозі на повороті до замку, зупиниться, не шкодуйте уваги!

Село з назвою Нове Місто насправді має дуже старе коріння, перші письмові згадки датовані аж 1361р. Історично герб Нового Міста походить від родового знака "ПрусІІ" власників містечка. Санатории Трускавца,На лівому низькому березі р. Вирви, в пів км від Нового міста, в лісі виявлено поселення ранньозалізного часу . Наприкінці 19ст. в селі проживало 1000 мешканців, серед який більшу частину складали поляки, інші іудеї.

З Нового Міста походить галицький філософ, педагог Лукаш. Він навчався у Яґеллонському Університеті, який був заснований в 1364 в Кракові королем Казіміром ІІІ. Лукаш закінчив його як доцент філософії та магістр вільних мистецтв. В 1522 р. опублікував перший у Європі підручник з епістолографії, написав також філософський трактат, який залишився неопублікованим. Мистецтво епістолографії — вміння писати листи — було для гуманістів дійовим засобом популяризації своїх поглядів, відстоювання соціальних, релігійних, національних прав і свобод. Санатории ТрускавцаУ лекціях з філософії Лукаш пропагував вчення Арістотеля.

Мета нашого візиту до Нового Міста - це, безумовно, стародавній костел св. Мартіна. Римо-католицька парафія походить 1463. Польські джерела стійко вказують, що костелу вже за 550р. Але йомовірно від першого костелу нічого не лишилося після військ волоського воєводи Стефана в 1498р. Костел було остаточно відбудовано у 1522р. Після цього напротязі столітть він неоднаразово змінював своє архітектурне обличчя. Санатории Трускавца,Так, наприклад, у XVII-XVIII він набув барокових рис, в ті ж часи було прибудовано капличкі родини Добриниціьких. Наприкінці XIXст. костел набув готичних форм, які і наблизили його до початкового вигляду, як і ззовні так і в середині. Костел оточений ще старими валами, це вказує на його минуле оборонне значення. В костелі зберігалась копія Матері Божої Ченстоховської. Санатории Трускавца

Власні відчуття. Храм реставрований ідеально. Ніби і не відчувається зовсім його вік. Урочисто тихо, чисто, світло, і мій улюблений різновид вівтарю, притаманний тільки римо-католицьким готичним храмам. Сподобалось.

замок
На сьогодні від Мурованого замку залишилася в "живих" частина стіни. За архівними фотографіями видно що в 20-их рр. минулого століття замок ще мав доволі нормальний кістяк, а на початку 20ст мав дах. Залишки замку знаходяться в парку.

Побудований замок був Андрієм Тарлом в 16ст в стилі Відродження. Був зруйнований в 1559р, потім відбудований. Власниками замку були після родини Тарло Мнішки, з 1602р - Другети-Гомоної, наприкінці 17ст знову Мнішки.

Санатории Трускавца,

"Історія цього замку тісно пов'язана з Дмитром Самозанцем є який прибув сюди 25 травня 1604р.. За переказами, на другий день він упав на коліна перед батьком панни Марини Мнішек і попросив її руки. Підлога, на якій Дмитро колінкував, дубова, перекладена для взору іншим деревом, при розбиранні замку 19ст. перевезена в Угерці біля Ліска. Чи знав тоді Дмитро про наміри Вишневецького та Мнішка - невідомо. У цьому замку у 18ст. діяв театр - на зразок італійського чи французького, з окремим залом. Під час Першої світової війни командування російських військ, які табором стояли біля села, довідавшись про те, що в замку перебував Лжедмитрій, наказало випустити по ньому декілька артилерійських снарядів.Санатории Трускавца "(Орест Мацюк "Замки та фортеці Західної України") Як я зрозуміла, палац був напівзруйнований, далі свою руйнівну справу доложили ще одна війна та самі мешканці.

сакральне...к
В селі збереглася оборонна церква 1700р. Думала побачити один храм - а тут їх цілих два!

Стара назва Бощ. Влавнину це місто-фортеця мало сильно укріплений замок, рештки якого (земляні бастіони на півночі) служать тепер трибунами стадіону... Місто було оточене валами, на них зводилися деревяні частоколи з вежами, які закріплювалися за окремими міськими цехами. Вода , що омивала його з трьох сторін, робила місто майже неприступним (Мацюк) санаторий Шахтер

Римо-католицька парафія з'явилася тут в 1399, тоді ж було побудовано дерев'яний костел. Мурований обороний Костел був фундований Гербуртом Одновським у 1538р мав копії картин Гіотте та Тициана та інші картини італійського походження, також реліквію від Яна ІІІ (за Орловичем) або Папою Климентієм XI. мощі св. Вікторії. На 1836р костел мав декілька вівтарів: головний Пресвятої Трійці, та бічні Серця Господа Ісуса, Матері Божої, св. Миколи та св. Вікторії. Після війни костел використовували як склад пекарні. Зараз храм св. Миколая надежить Жовківський парафії римо-католицької церкви, на сайті якоїстверджується, що внутрішній ремонт було завершено в 2002р.санаторий Шахтер Нажаль на мій приїзд (червень 2006) храм було зачинено і переконатисяв цьому я не мала змоги. Ззовні храм виглядає облупленим, але сподіваюсь реставрація дійде і до екстрер'єру цієї пізньої справжньої готики.

замок

Вперше місто згадується біля 1442р., власником його був Ян з Сієни. На цей час це було економічно розвинуте поселення, бо йому заборгував сам король Владіслав Варненьчику 300грн (на той час величезна сума!). Магдебурзьке право Золочів отримав 15 березня 1523р. На той час місто було власністю Станіслава Сенинського, він у 1532р "продає місто разом з фортецею" магнату познанському каштеляну Андрію Гуркові. У 1598 Золочів та околиці купує люблінський воєвода Марко Собеський.
Зі зміною власників замок модернізувався перероблявся. Але замок опинився в руках родини справжніх колекціонерів замків: Жовква, Поморяни, Підгірці, Олесько - це все були їх володіння! Собеські взялися і за Золочівський замок. Так у 1664р батько польського короля Яна Собеського - Яків перебудував замок, додавши до нього чотири бастіони.санаторий Янтарь
Собеські рідко бували в Золочові, Ян Собеський частіше всього проживав або у Яворові, або Жовкві чи Варшаві. При згасанні роду Собеських Золочів за спадщиною перейшов у власність родини Радзівілів. Нові власники теж не часто відвідували Золочів, тому замок часто здавався в оренду. Під час австрійського панування, в 1772р замок зайняло австрійське військо. І далі життя замку пішло по колу - нові господарі - родина Комарницьких (початок ХІХст), оренда, військові казарми. В період 1870-1954 замок в різних державних був у розпорядженні війсткових і часто служив в'язницею. Зараз в одному з приміщень замку існує музей, прсвячений жертвам НКВД.
Ульріх Вердум в своїх щоденниках описав замок так:" ... Замок на високому горбі, добре укріплений валом із землі та бастіонами з кам'яних плит і ровом".
Замок був побудований на найвищому пагорбі Золочева за неоголанським бастіонним типом, але який архітектор виконував замовлення Собеських невідомо. В плані фортифікація у формі чотирикутника, по кутах якого бастіони. Побудовані з каменя мури, з середині укріплені земляним насипом, що не давав гарматним ядрам пробивати стіни. Бастіони та стіни були обладнанні гарматами. санаторий Янтарь Н а подвір'я фортеці можна було попасти через браму по підвісному мості, а також коли міст піднімався і закривав браму через підбрамний вхід.
Золочевський замок будувався як оборонно-житловий комплекс, хоча саме ці властивості він виконував до 30-их рр. XVIIIст. Палац Собеських мав все для нормального в нашій сучасній уяві проживання. Система опалення була продумана так, що втрат тепла практично не було, стіни тримали тепло, яке подавалося в кімнати по чотирьом димовим каналам, що велися від камінів та печі. На XVIIст. замок відрізнявся справжньою розкішшю, без якої уявити сучасний побут неможливо: в той час коли решта, навіть більш великих за площею замків мали по одному-два туалету, цей замок мав шість(!) - в кімнаті кожного члену родини. санаторий Янтарь Перший поверх мав декілька житлових та господарських приміщень, скарбницю, тут розташовувався і вхід до льоху. Він був великий за площею - 1000кв.м і поділявся на чотири частини. Другий поверх мав покої членів родини власників. Подружжя мали окремі спальні, які були з'єднанні між собою. А одна з цих двох спалень мала потайний хід на горище, та вихід через перекидний міст на вал. Палац мав великий зал для прийомів та родинну капличку.
З 1870 до 1954рр на території замку розміщувалася фортеця. Саме в приміщенні головного палацу розміщувалася в 1939-1941рр в'язниця НКВД, де було страчено дуже багато ні в чому не повинних людей: простих мешканців Золочева та околиць, та духовних осіб. В пам'ять про це в декількох приміщеннях палацу (з правої сторони) розташовано музей жертвам в'язниці, а за замком капличку-пам'ятник. санаторий Янтарь Перше приміщення правого входу має камін стіл, фортепіано, стільці, всі інші приміщення замку реставруються.
Перше, що ми бачимо при вході в замок - це дивної архітектури рожевий палац, відомий під назвою Китайський, хоча нічого від китайської архітектури він не має. Опис замку 1768р називає цей палац Китайським, а опис 1738р до цього називав його "галереєю". Над дверима другого поверху ротонди є зображення королівської корони та родинного герба Собеських "Яніна". Балкон, вихід на який з ротонди, раніше був навколо цілого палацу, а спеціальний місток з'єднував балкон з валом. Під час використовування Золочевського замку в якості в'язниці, в Китайському палаці була пральня, лазня, в ротонді капличка. Зараз тут розміщується музей, де зберігаються дари музею від послів Індії, Китаю та інших країн.

Винники (село, назва від профілю мешканців - винороби), Жолква (з 1598р.,вже місто - від прізвища магната Станіслава Жолкевського), Нестерів (місто мало таку назву з 1951 по 1991 на честь відомого летчіка Петра Нестерова, відомого своїми "мертвими" петлями, тараном, загинув він неподалік тому і була така назва ), Жовква(з отриманням незалежності місту повернули у 1991р його історичну назву). Вперше село Винники згадується в літописах під 1368р.

Герб австрійського періоду має вигляд розділеного навпіл щита, на якому зображені половини гербів родин, які в свої часи володіли містом - Собеських і Радзивілів. А на сьогодні герб міста має такий вигляд:в золотому полі Святий Іван, що тримає в правій руці золоту чашу, в лівій - чорну змію. Одежа синя, плащ червоний. Щит обрамлений декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома вежками. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

Сюда їхати потрібно! Провінційна Жовква, відрізняється від Львова, але по своєму унікальна. Ще б пак! На таке невелике місто: 55 пам'яток архітектури світового, національного та регіонального значення, 2 пам'ятки садово-паркового мистецтва, 15 пам'яток історії! Це про щось та говорить! Для захоплених архітекторую ці імена скажуть багато, але ж вони приймали безпосередню участь у формуванні обличчя міста: Пєтро Сперендіо, Бернардо Морандо, Павло Римлянин, Петро Барбон, Авреліо Пассароші.

Отже, не гайте часу, але зауважте що на огляд всіх памяток вам потрібно цілий день. В мене було лише дві години ;( Нажаль погода та подальші плани не сприяли подальшому перебуванню, але сприяли бажанню повернутися ще раз. Дістатися в Жовкву просто - зі Львова маршруткою з АС-2, які курсують майже кожні 15 хвилин.

замок
Історія Жовкви як міста розпочалася з бажання коронного гетьмана Станіслава Жолкевського побудувати "ідеальне місто" (ідею запозичив у П'єтро Катаніо).санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

Сердцем міста був замок, побудований у 1594р при участі архітектора Щасливого. Розташований замок, як і багато століть тому у центрі міста. Расположен в центре города. Наприкінці 17 ст будівництво замка було завершено, але з 1674р замок перебудовується. З часом, за непотребою він втрачає свій оборонне значення. До його східної та північної веж велися міські оборонні мури, на сьогодні лишилася дві брами.

Замок разо з містом був оточений мурами. Брам було чотири: головна Глинська (або Краковська) брама, Львівська, Зверинецька, Туринська. Мури були оточени валом та глибоким рвом.

Замок, доречі, був один з не багатьох житлових замкових будівль на середину XXст. Як це?? Дуже просто! Тут виділили квартири для військових, без всяких зручностей, "живіть як хочете". Таке ставлення, що до людей, що до пам'ятки світового значення, особисто я, зустрічала тільки в російському містечку Рязані.

15/07/2006

костел св. Лаврентія санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
Побудований в 1604-1618рр за проектом архітекторів А. Прихильного та П. Щасливого. При реконструкції костелу у 1862-1867рр роботою керував скульптор П. Філіппі.

Троїцька церква (при василіянському монастирі)

Домініканський монастир

синагога
Зведення іудейського храму розпочалося в 1692р, можливо архітектором був П. Бебер. Пізнійши було прибудовано західну частину разом з контрофорсами. Пожежа у 1833рр пошкодила будівлю, але храм було відновлено. Під час оккупації синагогу було спалено, лишилися лише стіни.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) В середині минулого століття було проведено консерваційні-реставраційні роботи. Але не дивлячись що пам'ятка выдноситься до рідкісних вивторів архітектури, розміщення коло неї базару, дуже негативно впливає на її стан. Місцеві дуже недбало ставляться до неї. Підозрюю, що в ній робітники базару влаштували туалет.

Місто відоме ще за Київського князівства. Наприкінці кінця 11 ст. тут існувало поселення Бич, воно було спалене, а на його місці постав "другий Бич". Звідси і пішла назва - Дрогобич. В 16 ст. місто було одним з найбільших центрів солеваріння на Прикарпатті. У 17-18 ст тут існували братські школи, де дітей навчали рідною мовою. 1880р у місті було 36 фірм по добуванню та переробці нафти.
Про фортифікаційне минуле Дрогобича свідчать рештки оборонних валів та численні городища навколо нього. На жаль одне з давньоруських городищ біля Дередичу було повністю знищення при будівництві в 50-х р 20ст нафтопереробного заводу. Колись тут був і давньоруський замок, який був укріплений валами, дерев'яними стінами з баштами, та оточений ровами, які наповнювалися водою з навколишніх джерел.
На передмісті Задвірне тут знаходився замок, який згадувався в 1504р., а остання згадка про нього датується 1786р

Костел св. Бартоломея санаторий Карпаты
1392-1541р Споруджений на місці давньоруського терему княжего воєводи. Реставрований наприкінці 80-хр. 20 ст. Зараз це діючий римо-католицький костел.

Церква св. Юра
Спорудження у стилі українського Відродження в 16-17 ст. в с Надієво, в 1657р перевезена до Дрогобичу. В інтер'єрі іконостас 1659р. та розписи 17ст. Тут знаходиться частина експозиції історико-краєзнавчого музею. санаторий Карпаты

Церква св. Трійці
Колишній оборонний монастир Кармелітів, фундований наприкінці 17 ст. дрогобицьким старостою Мартином Хоиентовським і Яном Станіславом на Ксьорках Косьорським-Бекерським-Мозирським скарбником. Для підсилення обороноздатності Вишенським сеймиком виділено йому у 1710р 300 злотих. У 1790р на основі Патенту австрійського імператора Йосефа ІІ конвент Кармелітів скасовано, а у 1807 р монастир і костел передано магістратові, який у 1813р, у свою чергу , передав його Василіянам з умовою утримання монастирем 3-класної нормальної школи. у випадку потреби монастир мав бути знову у віданні магістрату. (за О. Мацюком) Зараз це греко-католицька церква. санаторий Карпаты

Церква Воздвиження Чесного Хреста
Дерев'яна 16 ст, в 1661р перебудована і не зберегла свого первісного вигляду. В церкві розписи 18ст та унікальні зразки іконопису 15-18ст. Реставрована в 1970р.

Вознесенський костел санаторий Карпаты
1520-25рр , дзвіниця була зведена пізніше 1551р. Костел побудований на місці давньоруського замку. Укріплення замку були розібрані наприкінці 18-19ст. На середину 16 століття одна з оборонних башт була цегляною.

Вперше Добромиль згадується в 1374. Тут і досі відчувається старовинність. Центр невеликий, замок знаходиться в передмісті. Нажаль до нього я так і не потрапила - заблукала. Цікава стаття рос. тут

замок
Замок Гербуртів, точніше його руїни знаходяться за 4км від міста, серед лісу на горі Сліпа.

Замок спочатку був дерев'яний і побудував його у 1450р Микола Гербурт. Татари в 1497р напали і спалили його. На цьому місті вже в 1566р Ян Гербурт зводить мурований замок. Вартує зауважити, що замок не був пристосований для постійного житла, він завжди носив оборонний характер (товщина стін від 1,4 до 4м) У 1614р замок розбудовує Ян Щасний (на таблиці над брамою було вказано рік перебудови), а його син Ян Лев у 1622р продає цей замок. Після цього замок починає занепадати. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Замок мав невелику площу - він займав гребень гори (його довжина 85м, ширина 25). Побудована твердиня була з цегли та каменю. Дослідники припускають, що замок мав всього одну залу та 4 кімнати. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Збереглися фрагменти стін. В руїнах знаходиться вежа діаметром в 17м Над порталом двоярусної вежі видно слід від таблиці. На ній був герб Гербуртів та напис "oborona nasza" та літери SHKL - Станіслав Гербурт, каштелян львівський. На першому ярусі ми можемо побачити в два рівня бійниці, що призначалися для перехресного вогню, на другому ярусі прямокутні вікна.

Василіанський монастирсанаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
У 1883р тут розпочинав свій шлях Андрій Шептицький

історія
Сюди я потрапила в понеділок зранку. Чула про костел, але не знала в якому він стані: чи діючий він чи його вже зовсім і не має. В Україні старих справно діючих костелів мало.

Варяж одне з польських містечок, яке як і Белз було обміняне з Польщею на інші бувші українські міста. Поляки були виселені, українці заселені. При радянській владі назву Варяж було змінено на Новоукраїнку. Санаторий Весна Трускавец

Відомий Варяж з 1482р, в 16ст. отримав магдебурзьке право.

Один із старших храмів міста дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці була побудована в 1677, мабуть дожила б і до наших днів, але її розібрали в 1952р.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

В рисах церкви вгадуються риси костелу. І справді, зведений храм був 1784 як костел, а в 1818р дідич Джевицький перебудував його на церкву. Зараз церква відреставрована і відремонтована. А на протилежній стороні...

...Костел св. Марка Санаторий Весна Трускавец

ОГО! Який великий! Мій шлях після Варяжу лежав на Угнів, я почала сумніватися чи справді в Угніві самий великий костел. Побудований храм був у 1688-1693р за проектом В. Ленартовича в стилі барокко, названий на честь покровителя містечка св. Марка, який зображений на старому гербі Варяжа. Зараз костел стоїть пусткою, даху не має. Видно, що мав оборонний характер. Костел горів у 1796р, верхи було відновлено в більш низких об'ємах. Дві вежі мають барочне завершення, їх яруси завершені визирунковим атіком. Бокові фасади складені так, що їх ступінчата композиція тільки підсилює нарощування у висоту об'єми. В середину під вікрите небо, я не полізла, інтер'єр декорований був пілястрами іонічного ордеру, також збереглися фрески другої половини 18 ст., які разом з вівтарем складали єдину композицію вдало поєднуючи архітектуру з живописом.Санаторий Весна Трускавец В храмі зберігався портрет фундатора храму - Матзинського (Matczynski) Фрески руки С. Стройнського (Люди, хто там буде, повідомте чи вони збереглися?!). Мур, про який пише Орлович не зберігся, а от дзвіниця є. Храм був один з самих найкращих барокових споруд Сокальщини.

На фото з ПГС він ще виглядає більш менш. Час і люди не шкодують каміння.

Шкода, що з відселенням поляків-католиків, храм почав повільно помирати, ще трохи і ми побачимо скелет. Я дуже сподіваюсь, що при відновленні поляками своїх храмів в Україні, Варяжський костел дочекається своєї черги.

Від Варяжу пішки йти до Несмичів. Деревяна церква Успіння Пресвятої Богородиці, фундована дідичкою Терезою Скутною-Ненеговою, нажаль декілька років тому згоріла. Санаторий Весна Трускавец

Як їхати? дуже просто маршруткою Львів-Варяж, або від Сокаля тією ж маршруткою..

Перша згадка про місто в літописі "Повість временних літ " датується 1097р. Місто знаходиться на р.Західний Буг в 53 км від Львова та за 5 кв від зал ст. Красне. Колись тут було давньослов'янське місто, зараз залишилося городище. Пізніше Буськ був містом-фортецею, з доволі могутніми укріпленнями та оборонним замком. У 150рр тут була заснована папірня, тісні зв'язки з якою наприкінці 16ст. підтримував Іван Федоров.санаторий Алмаз
Місто славиться і тим, що тут встановлений перший в Україні монумент незалежності на честь Акту про державну незалежність України 24 серпня 1991р.

Що подивитися
Онуфріївська церква та Дзвіниця
Дерев'яна церква зведена в 1680р, є зразком галицької народної архітектури. Реставрована в 1970р. Дзвіниця зведена пізніше в 18ст.
Церква св. Параскви санаторий Алмаз
Дерев'яна церква зведена в 1708ррозписана живописом Леонтовича (1889) та Сірського (1890). Реставрована в 1983 р.

Перша згадка про місто датується 1084р. З 1584р. до 1629р місто називалося Любич від назви родинного гербу "Любич" Станіслава Жолкевскього
17-22 липня 1944р. тут відбувся бій української дивізії "Галичина" з військами Червоної армії. Декілька тисяч українських воїнів з обох сторін загинуло в цьому бою. санаторий Алмаз

Рештки замку та Каземати
Споруджені архітектором Андре дель Акве за участю Боплана в 1630-1635рр. Становлять основну частину укріплень на території колишнього замку. На той час місто було фортецею, збудованою за зразками нового голландського фортифікаційного мистецтва. Тут можна оглянути земляний оборонний вал, простежуються і два п'ятикутні бастіони та рештки замку-палацу 16-18ст. 

Фото Сергія Поліщука санаторий Алмаз

Юріївська церква
Зведена в 18ст., хоча деякі джерела датують її основу 1625р., реконструкція в 1865. Стиль галицька народна архітектура. Заходиться за адресою вул. Поштова 11.

фото квітень 2006
що ще є
Церква Пресвятої Богородиці
Оборонного типу, зведена в 1600р
Троїцька церква та дзвіницясанаторий Алмаз
Зведена в 1726р.
Костел
Оборонного типу, зведений в 1662р.
Синагога
Споруджена на місці колишньої дерев'яної в 1742р. Реставрована в 1777. Синагога оборонного типу. Сказати, що споруда вмирає це не сказати нічого, стіна, де був вхід, розвалена, а поруч вирує життя на дитячому майданчику..

Бусовисько

Невелике село в Старосамбірському районі на дорозі Закарпаття. Це вже Карпати. Недалеко несе свої води Дністер.З вікіпедії дізналася, що тут в 1947 р. переховувався син легендарного генерала Тараса Чупринки Юрій Шухевич у батькового приятеля Михайла Цапа. санаторий Женева Трускавец

Церква Різдва Богородиці було побудовано в 1780, дзвіницю побудовано на 8 років пізніше, дати мають бути вказані на налічнику західних дверей церкви та на дверях дзвіниці. Дерев'яна, з ялинкових брусів, тризрубна триверхова церква з двоярусною дзвіницею представляють собою унікальний анасамбль архітектури бойківської школи.санаторий Женева Трускавец Кажуть, що в церкві збергаються ікони невідомих авторів "Преображення Христа" (XIVст.) і "Поклін царів і східних мудреців Ісусові" (середини XVIст.)

Село, колись місто, знаходиться в Золочівському районі, на півдні від Олеська.

Історія
В 1493р Білий камінь Санатории Трускавца отримав магдебурзьке право. Володів з 1603 р Вишневецькі. Наприкінці 18 ст Радзивілли.Тут була доволі сильна єврейська громада , яка поступово зменшилася (1880- з 3,511 мешканців - 1,901 євреїв, 1921 з 1,952 - 298 ). Санаторий Весна Трускавец Тут доречі була мурована синагога, її намагалися підпалити російські солдати, але їм мало це вдалося, що зараз з нею я не знаю.

  Замок
Замок? Так, так! ще на початку 20 століття тут були ще рештки замку. Побудований він в 1611р князем Ю.Вишневецьким.

Ульріх Вердум описав його так "Замок, збудований з білого каменю італійським способом з вежами по боках, оточений вежами і озером".

Наприкінці 18ст Санатории Трускавца власником була родина Радзивіллів. В замку мешкала його дружина - Катерина з роду Жевуських. Цікавий факт знаходимо в Ореста Мацюка про цю жінку "Ця дама вела великосвітське і екстравагантне життя. Коли один із сусидів-шляхтичів на прізвище Чешейко почав їй цим докоряти, вона закликала зі Львова ката і веліла стяти голову небажаному сусідові в замковому підземеллі. Звістка про цей трагічний випадок облетіла цілу Європу, тим паче, що замок був досить відомий у зв'язку з розпусним життям графині Катерини. За злочин її ніхто не покарав. А іншим разом Катерина зачинила ще одного надокучливого сусіда у Санаторий Весна Трускавец велику клітку в своїй спальні, де приймала коханців, одним з яких мав бути сам король." Радзивілл принципово не жив в замку. А от його дружина тут і померла.

В другій половині 19ст тут будується цукровий завод, потім його перетворюють на броварню.

фото санаторий Алмаз на згадку з книги Czolowski A., Janusz B. "Przeslosc i zabytki wojewodztwa "

Костел
В Білому камені зберігся мурований костел Успіння Богородиці 1613, фундатором якого був Юрій Вишнивецький та Теодорою Чапліцувною из рода Шпанов, каштелян Києвським та його дружина, значно розширений в 1640 Єремою Вишневецьким та його дружиною Гизельдою Констанція из роду Замойських, парафія була під деканатом Золочова.

Бібрка санатории Трускавца

Львівська обл., за 29 км від Львова.

історія  санаторий Карпаты
Якщо ви прямуєте зі Львова на екскурсі до Свіржського замку, то ви обов'язково будете проїжджати Бібрку. На вигляд звичайне селище з сучасними облупленими будівлями магазинів та приватними будинками як не дивно має дуже давню цікаву історію. Тож слід завернути і проїхатися вуличками давньоруського міста. Галицько-Волинський літопис згадує Бібрку під 1211р. Назва походить від тварин бобри - об'єктів полювання в Давній Русі. 1469р привілеєм короля Казимира IV Бібрка отримала магдебурзьке право.

що є подивитися санатории Трускавца
Улюбленим місцем відпочинку Івана Франка, що приїжджав до письменниці Уляни Кравченко була капличка Пресвятої Покрови, що знаходиться на пагорбі в південно-східній частині Бібрки.

За проектом Василя Нагіпернр В 1906р була побудована церква Богоявлення Господнього нині це греко-католицька Покрови Пресвятої Богородиці

Костел санаторий Карпаты

в одному з провулків селища постав зовсім не "середньовічного" вигляду костел. Але насправді недавно відреставрований білесенький костел був побудований в 1402р. на кошти Завіши Чорного. Наприкінці 40-и рр ХХ ст влаштували тут спортзал. Зараз костел належить римо-католицький громаді, при ньому діють два монастиря францисканського ордену.

В давнину Белз був одним з великих міст на західних землях Київського князівства. (белз" означає багнисту, вологу місцину) Вперше згадується у літопису при подіях 1030р. Коли при поході на Польщу та завоюванні Червенських міст, князь "Ярослав взяв Белз". На той час Белз вже був великим містом. Місто стояло на берегах ріки Солокії, яка впадає в Західний Буг. Санаторий Весна Трускавец З трьох сторін місто було захищене валом, а з південної крутим узвозом. Можливо, по валу йшла дерев'яна стіна, огортаючи місто і продовжувалася там де не було валу. За археологічними дослідженнями в середині містечко було розділено валом, який відокремлював Детинець від окільного міста. На території городища було Санатории Трускавца знайдено скляні буси, черепки, які відносяться до часів Волинського князівства. В літопису згадується ще одна дата 1188р. в зв'язку з княжою боротьбою за владу, - на цей час Белз був княжою резиденцією молодшого волинського князя.

На початку 13 ст. в Белзі княжив Василько Романович (Князь Белзький -1207-1211 ).

В 1349 р. король польський Казимир здобув Белз, як і інші волинські міста серед яких був Володимир та Бересте, залишився Любарту тільки місто Лучеськ (Луцьк), але вже через рік литовські князі повертають собі волинські округи. Але заручившись підтримкою Папи Римського , отримавши благославіння, та за допомогою угорського короля Людовика, Казимир знову йде на Волинь. В лютому Людовик наздоганяє Казимира під Белзом, де він стоїть з великим військом. "Вислали вістників до воєводи (castellanus) белзького, Санаторий Весна Трускавец котрого угорське джерело зве Drozge: взивали його, аби піддався. Воєвода, аби протягнути час і скріпити свій замок та діждатися помічних військ від литовських князїв, заявив охоту до угоди. Він цілий тиждень тягнув переговори, підчас їх на очах ворожого війська кріпив свій замок, - між іншим для оборони напустив воду з ріки в рови фортеці, так що вона обтікала її навколо. Вкінці заявив, що не хоче згоди. Королї пішли здобувати замок, але се показалось неможливим. З ранку й до полудня билися вони, стоячи по горло в холодній, текучій воді, що наповняла рови, і понісши великі страти, вкінці відступили. Між убитими був племінник Людовика, а й сам Людовик підчас приступу дістав палицею по голові, так що злетів з коня й трохи не пропав. Покалічено Угрів і Поляків стільки, як каже угорське джерело, що й почислити Санаторий Весна Трускавец не можна було. Під вражінням сього нещастя Людовик другого ж дня постановив вертати на Угорщину. Але щоб врятуватися від сорому, деякі порадники намовили його вкласти угоду з белзьким воєводою, бодай про око. Белзький воєвода признав над собою якусь зверхність Людовика - повісив на белзьких мурах угорську корону. Угорське військо, діставши сю сатисфакцію, в перших днях квітня пішло собі додому, а Людовик, аби скоріше вернутися, перебіг навпростець Галичину на Мункач." (за Філєвичем). Але Белзька земля як і Луцька, Володимирська, Холмська й Берестейська (тобто Волинь) лишаються під владою литовських князів. Санатории Трускавца Белз був під владою князя Юрія Наримунтовича, який в 1366 такоюж самою хитрощеб не віддав Казимірові місто. А в 1376 році місто знаходилося під облогою тогож угорського короля Людовика, який пішов походом проти князя. В той час поляки билися за Холм, успішно взявши місто, приєдналися до короля. Облога Белзу тривала 7 тижнів (як писав тоді сучасник пруський хроніст Герман з Вартберґе ). Міг князь Юрій і тримати облогу більше, але допомоги дістати не міг. Інші князі обороняли свої землі. Холмсько-белзьку землю було відібрано від Юрія і приєднано до Галичини, під управу Володислава Опольського - останнього галицького князя.

З Белзом пов'язана і історія однієї чудотворної ікони - Ченстоховскої Божої Матері. Назва ікони від місцевості, куди вона в 14 ст була перевезена з Белзу і знаходиться в монастирі католицького ордена Паулинів.

За легендою написав її євангеліст Лука. Спочатку вона як і всі інші зберигалася в будинку святого Іонна Богослова. В 66 році перед походом Весасіана та Тіта на Ієрусалім, Християне пішли в гори забравши всі святині, які змогли винести. Ікона зберігалася до 4 століття в печері в містечку Пелле, розташованому поміж гір.

в 326 році ієрусалимські Християне подарували ікону цариці Олені, яка привезла її в Константинополь та дбайливо зберігала її, особливо під час іконоборчого періода. Як же ця ікона попала в Україну. Існує декілька версій, Одна з них , що її привезли Кирило та Мефодій. Друга, що в 10 ст святою іконою благословили на шлюб з князем Володимиром грецьку царівну Анну, яка її взяла з

Олеский замок (укр. Олеський замок, польск. Zаmek w Olеsku) — памятник архитектуры XIV—XVII веков, расположенный возле посёлка Олеско Бусского района Львовской области (Украина), старейший сохранившийся замок на территории Западной Украины.
Замок возник на высоком холме в поселке Олеско свыше шести веков назад. Произошло это в тяжелый период распада Киевской Руси на удельные княжества и захвата ее территории внешними врагами. В 1223 году войско Чингисхана разгромило объединенные русские дружины на реке Калке.
санаторий Женева ТрускавецЭто событие символизировало завершение периода могущества Киевского государства. В 1241 году отряды Батыя уничтожили город Плисненск, что в 10 километрах от Олеско. Вероятно, именно плисненские беглецы и заложили на возвышении среди мочаров городище, на месте которого впоследствии появилась крепость.
Вслед за татаро-монголами на украинские (русские) земли пришли другие захватчики: литовцы, венгры, поляки. В середине XIV века литовские феодалы захватили чернигово-северские земли, Киевщину, часть Подолья и Волыни.

Под власть Польши попали Галичина и Западная Волынь, Буковина отошла Молдавскому княжеству, а Закарпатье захватили венгры. Именно в это время тяжелых для украинцев (русичей) испытаний на границе Литвы и Польши появился Олесский замок.

Первое письменное упоминание об Олесском замке датируется 1327 годом, когда он перешел во владение Юрия — сына мазовецкого князя Тройдена и русской княжны Марии.

Юрия пригласили бояре на галицко-волынский княжеский престол после того, как погас род Романовичей. Эта дата позволяет допустить, что замок построил один из сыновей галицко-волынского князя Юрия Львовича — Андрей или Лев.

Возвышение, на котором построили замок, было основой укрепления. Ниже, по склону горы, кольцом проходил вал с частоколом, а дальше — еще одна линия обороны — вал с водяным рвом. Холм окружала заболоченная непроходимая равнинная территория.

На вершине холма была построена крепостная, овальная в плане стена, около 130 метров по периметру. Положение замка на границе Литвы и Польши обусловило постоянную борьбу за него и частые изменения владельцев.

С 1340 года обладателем Олеской крепости стал литовский князь Любарт, а в 1366 году ее отвоевал польский король Казимир Великий. Впоследствии Казимира на польском королевском престоле поменял Людовик, который одновременно был и венгерским королем. Людовик передал Олеский замок в собственность Опольскому князю Владиславу — последнему князю Галичины.

Владислав Опольский проводил политику католизации галицких земель. Он добивался от Рима права на создание отдельной галицкой митрополии, но, поняв бесперспективность своих планов, в 1375 году передал Олесский замок, вместе с Рогатином и Тустанню, в собственность галицкому епископу. Это вызвало протест русского населения.
Взорвался бунт и замок на два года (до 1377) перешел в руки повстанцев. Король, укротив восстание, разместил в замке венгерский гарнизон, который должен был охранять окружающие земли от посягательств литовцев.
Литовский князь Любарт не терял надежды вернуть себе Олеско, его отряды часто проверяли прочность замковых стен и уровень готовности гарнизонных солдатсанаторий Женева Трускавец. Венграм это очень не нравилось, потому сразу после смерти Людовика, в 1382 году за выкуп они отдали замок литовцам.
А с конца XIV века Олесский замок принадлежал Свидригайлу. Несколько десятилетий вел борьбу Свидригайло с Витовтом за то, что бы не присоединять галицко-волынские земли (в пределах которых находился и Олесский замок) к Польше. Свидригайло этого терпеть не захотел — началась война между Литвой и Польшей.
Олеский замок во время этих бурных событий оставался пограничным форпостом Свидригайла. Почти полвека он был неприступным для польских магнатов.
После заключения перемирия между Ягайлом и Свидригайлом (2 сентября 1431 года) Волынь, Галичина и Западное Подолье были окончательно присоединены к Польше. Олесский замок официально остался собственностью Свидригайла и его бояр. Но ужу в 1432 году Олесский замок после длительной осады был добыт войсками польского короля Владислава Варненьчика и передан вместе с окружающими землями в вечное пользование Яну из Сенна, сыну Добеслава, потомки которого начали называться Олесскими.
Так упала последняя русская крепость на галицких землях. Начались жестокие притеснения населения. Как символ насаждения католической религии в конце XV века в Олеське возвели костел… После смерти Яна из Сенна, Олесько вместе с замком перешло к его сыну — Петру, после него получили в наследство по половине его две дочери, а с их мужьями замок перешел к семьям Каменецких и Гербуртов.

Вторая половина XV — первая половина XVI веков отразились постоянными набегами татарских

Город Острог — райцентр на юге Ровенской области. Уже от самого названия города веет чем-то старинным — и название, как и сам город, путешествующего не обманет; Не зря здесь в 1981 году был создан Государственный историко-культурный заповедник.

В летописях Острог впервые встречается под 1100 годом в Ипатьевской летописи, хотя поселение, несомненно, возникло намного раньше.
Важнейшей архитектурной доминантой города является замок князей Острожских — настоящая жемчужина древнерусского фортификационного искусства (ул. Замковая, 5). санаторий Женева Трускавец

Именно здесь, в замке, где обнаружены и остатки древнерусского городища, начал свое развитие Острог. Его первые деревянные укрепления, построенные еще в домонгольские времена, были полностью уничтожены татарскими ордами в 1241 году.
Но уже в первой половине следу- ющего века первый истори- чески известный князь из династии Острож- ских — Даниил — восста- навливает на Судебной (замко- вой) горе разрушенные сооружения. Позже они не раз достраивались и перестраивались, но все равно сохранили суровые средневековья. Князья Острожские, владевшие городом почти без перерывов с 14 по 17 в., были одними из самых богатых и влиятельных украинских магнатов.

Даниил известен своими щедрыми пожертвованиями местным храмам, он же смертельно ранил в битве королевского гетмана Войцеха Целея. Его старший сын Федор расширил острожские владения, сражался на стороне Яна Гуса против Тевтонского ордена, сам воевал со своим отрядом в Грюнвальдской битве в 1410 г.
Василий Федорович Острожский (Красный) тоже расширял владения, был другом великого князя литовского Казимира Ягеллончиком.
Именно он построил многое в Остроге, Дубно и других волынских городах.
Его внук — литовский гетман Константин Иванович Острожский — прославился победами над татарами.
Он основал татарское предместья с въездными башней, где поселил взятых в плен татар.
Самым знаменитым же был его младший сын — Константин-Василий (1526 — 1608 гг.).
В 1550 году он стал владимирским старостой, в 1559 году — киевским воеводой, а после Люблинской унии еще и коронным сенатором.
Это был успешный правитель и смелый полководец, который всячески поддерживал православную церковь, развивал украинскую культуру и книгопечатания.
Он был настолько богатым, что даже ходило выражение: «богат, как Острожский.
Закончился этот могучий род его младшим сыном Янушем (умер в 1620 г.), который не оставил детей.
Замок расположен на относительно небольшой (0,7 га) овальной площадке на холме.
Сама природа здесь заботилась об обороне места: южная и восточная стороны замка выходили на крутой склон более чем 20-метровой высоты, а северная и западная части отделены от города глубокими рвами на основе некогда существующего оврага.санаторий Женева Трускавец
В ансамбль замка входят сегодня четыре основных здания: жилая оборонительная башня — «Башня Каменная», Богоявленская церковь, башня Новая и колокольня более поздней застройки (1905 г.).
Древнейшее сооружение крепости — «Башня Каменная» (так она названа в акте от 1603 о разделе имений князя Константина-Василия Острожского между его сыновьями.
Первые камни в ее фундамент положил еще Даниил Острожский. Размещена она у юго-восточного угла замкового холма.
Это достаточно редкий для Украины тип средневековой башни-донжона. В нижнем ярусе здания хранились различные припасы, тут же был сделан глубокий колодец. Верхние части башни — результат более поздних перестроек ХIХ — начала ХХ веков.
Уже после ремонтных работ в 1913 — 1915 гг. помещение было приспособлено под музей с библиотекой. Сегодня в 9 залах музея — довольно интересная экспозиция Острожского краеведческого музея.

В нескольких десятках метров от Башни Каменной — Богоявленский собор, типичный образец крестовокупольной системы, такой популярной в домонгольской Руси. Когда именно появился этот храм, иторикам неизвестно.

Предполагают, что еще во времена Василия Красного. Церковь была частью оборонительных сооружений города: для этого ее северную стену, которая выходит на глубокий искусственный ров, было уплотнено до 2,8 м. и соединено с крепостными стенами.
В нижней ее части появились бойницы, в верхнем — довольно широкий уступ для часовых.
После перехода местных князей в католицизм Богоявленский храм был подвергнут анафеме.
Церковь более 200 лет пустовала и до середины XIX в. превратилась в руины.
Лишь в 1886 г. началась реконструкция храма по проекту архитектора В. Токарева.
В интерьере был установлен массивный «византийский» иконостас работы петербургских мастеров. Стены покрыли росписями.
В юго-западном углу замкового двора находится третья достопримечательность ансамбля — Новая башня, которую иногда еще называют Круглая. По

Мыс Сарыч — одно из красивейших мест Крыма и самая южная точка не только Севастополя и Крыма, но и всей территории Украины (а до распада СССР — его Европейской части). В административном отношении входит в состав территории, подчинённой городскому совету Севастополя.

Мыс образован горбатым склоном отрога Байдарской Яйлы, спускающегося в южном направлении к морю мощной каменной грядой и поросший сосново-можжевеловым редколесьем, собственно, благодаря своему географическому положению довольно обычный мыс и стал своеобразной достопримечательностью. санаторий Женева Трускавец

На оконечности мыса в 1898 году был построен навигационный маяк, который указывает морякам дорогу к Севастополю. И не было, случая чтобы Сарыч не светил кораблям. Тысячи судов сверяли свой путь с его огнями. В сентябре 1912 года исполняющий должность штурманского офицера транспорта «Ингул» подпоручик Морозов вычертил подробную карту Сарычского маяка, которая хранится здесь до сих пор. У неё удивительная судьба.

Побережье у мыса пока ещё «дикое», покрытое каменными хаосами из отдельных скал и камней разных размеров. Редкие пляжи состоят из крупной гальки и валунов. В советское время здешние места были закрыты для посещения и потому сохранили естественную красоту природного субтропического ландшафта.

На мысе Сарыч еще сохранились растения, которые уже занесенны в красную книгу, например, можжевельник высокий, фисташка туполистая, земляничник мелкоплодный.санаторий Женева Трускавец На ряду с ними здесь растут дуб пушистый, грабинник, держидерево, часто встречаются жасмин кустарниковый, вязель эмеровый, иглица понтийская и другие деревья и кустарники — представители субсредиземноморской флоры.

Плотные известняки образуют на стыке с морем почти голые скалы, веками защищающие побережье от морской стихии. В изломах известняковой толщи нередко можно обнаружить окаменевшие кораллы — ископаемые организмы древнего морского бассейна, существовавшего на этом месте в верхнеюрское геологическое время.

Крымское Южное побережье терпит разные тектонические движения: на стыке с морем берег медленно погружается, в то время, как осевая зона Крымских гор поднимается. В результате этого отдельные каменные блоки смещаясь по склону, образуют горки, холмы, а достигая моря — мысы.санаторий Женева Трускавец И хотя горный склон отступает от моря в сторону Главной гряды медленно (со скоростью около 2 мм в год), но за последний миллион лет он отошел уже на два километра! В то же время море «срезало» значительную часть берега. Так что мыс в настоящее время прочно «бронирует» южную окраину Крыма.

Великолепные подводные ландшафты этих мест давно уже стали приманкой для дайверов. Здесь множество живописнейших гротов, водится практически вся рыба, обитающая в Черном море, пять видов крабов, в районе этого мыса насчитывается семьдесят четыре вида морских водорослей. В акватории Севастополя во времена Крымской войны было затоплено много кораблей, чьи останки до сих пор лежат на морском дне. Погружение под воду в этом районе — это очень увлекательная экскурсия. Говорят, что у этих берегов до сих пор ищут сокровища таинственного корабля, на борту которого находилось много золота.

Каменный сад — это своеобразный шедевр природной архитектуры, расположенный в 300 метрах от мыса Сарыч. Это одно из самых популярных мест дайверов в Ласпи: гроты, пещеры, расщелины, каньоны и ущелья, которые лежат под водою. Некоторые любители подводного плавания называют это место — подводный каменный город. санаторий Женева ТрускавецСад расположен на глубине около 28 метров, но в момент погружения, уже на глубине 6-7 метров Вы сможете насладиться его красотой и величием: каменные глыбы устремляются к поверхности переплетаясь с камнями поменьше. Этот каменный хаос образовался во время Крымского землетрясения 30 сентября 1869 года, с эпицентром возле Фороса, которое описал В. Кондараки.

В 5 км от мыса Сарыч находится посёлок Форос, расстояние до центра Севастополя — 30 км, до Ялты — около 40. Расстояние от мыса Сарыч до мыса Керемпе на Анатолийском побережье Турции составляет 142 мили — это самое узкое место Чёрного моря.
В начале Первой Мировой Войны у мыса Сарыч состоялся бой между Российской черноморской эскадрой и немецко-турецкими крейсерами «Гебен» и «Бреслау».

О происхождении этого названия мыса существует несколько версий: Са?рыч (укр. Сарич, крымскотат. Sar?c, Сарыч) от тюркского слова «сары» — желтый золотистый; от персидского слова «сар» — голова, мыс. Однако ни одна из этих версий не имеет достаточного обоснования.

Почти в центре Алупки среди зелени старинного парка возвышается величественный Воронцовский дворец – уникальный памятник архитектуры первой половины XIX в. Дворец расположен у подножия горы Ай-Петри.

Построенный в эпоху романтизма, он поражает современного зрителя ярким своеобразием архитектурных форм. Оригинальная планировка, интересное стилевое решение каждого из корпусов, мастерство, с которым выложены стены и, наконец, отделка внутренних помещений – всё это восхищает уже не одно поколение любителей прекрасного.

Сотни крепостных и вольнонаёмных рабочих – каменщиков, резчиков, лепщиков, столяров – вложили сюда свой талант и труд. При этом был настолько искусно использован рельеф местности, что, кажется, дворец вырастает из окружающей природы.

История строительства.
Дворец строился с 1830 по 1848г.г., как летняя резиденция видного государственного деятеля России, генерал-губернатора Новороссийского края М. С. Воронцова (1782-1856).санаторий Женева Трускавец
Сын русского посла в Англии, он получил там блестящее домашнее воспитание и образование.

Вернувшись 19-летним юношей в Россию, стал участником русско-турецких и антинаполеоновских войн. Проявил личную храбрость и отличился в сражениях под Смоленском и Бородино. С 1815 по 1818 г. в чине генерал-лейтенанта командовал русским оккупационным корпусом в Париже. С 1823 г. был генерал-губернатором Новороссийского края, а с 1844-го и Кавказа. За два года до смерти Воронцов был удостоен звания генерал-фельдмаршала.

В эпоху бурного экономического развития России и особенно интенсивного становления капитализма на юге страны он был инициатором развития здесь табаководства, виноградарства, виноделия, коневодства и овцеводства. В это время стали ходить по Черному морю первые пароходы, в Крыму строилась первая шоссейная дорога.

Не забывал Воронцов и о собственных доходах. Для того чтобы их повысить, он стремился расширить свои владения, скупая земли на юге Украины, в Бессарабии и Крыму.

Один за другим переходят к чете Воронцовых участки в Алупке, Массандре, на мысе Мартьян, в Ай-Даниле, Гурзуфе, Ак-Мечети, Коккозах, на яйле — всего около двух тысяч десятин крымской земли.
Для того чтобы обустроить эти владения, и главным образом Алупку, в России и за рубежом начинается поиск архитекторов, садовников, мастеров всех строительных специальностей.
Дворец был построен по проекту английского архитектора Эдуарда Блора (1789-1879). В развитии английского романтизма первой половины XIX в. большую роль играло увлечение памятниками старины, их изучение и восстановление. Этой деятельности и посвятил себя Блор в молодые годы. Впоследствии он был придворным архитектором Георга IV, затем королевы Виктории. Ему принадлежат проекты Вестминстерского аббатства, части фасадов Букингемского дворца, некоторых усадебных построек как на континенте, так и в бывшей английской колонии Австралии. Но, пожалуй, наиболее самостоятельно и полно его дар раскрылся в проекте Алупкинского дворца.
Существовал и другой архитектурный замысел, автором которого был одесский архитектор Франческо Боффо, строивший для Воронцова дворец в Одессе, санаторий Женева Трускавеци английский архитектор Томас Харрисон.. Согласно ему в январе 1829 г. уже начались подготовительные работы, но в июне 1831 г. от Воронцова, находившегося тогда в Англии, было получено распоряжение о временном прекращении строительства. Судя по всему заказчик почувствовал изменения, происшедшие во вкусах и настроениях общества.
Похоже, что множество павильонов и домов в своей Алупке, воплотивших в себе различные исторические стили (в период с 1824 по 1841 г. на территории алупкинской усадьбы были построены Азиатский павильон, Чайный домик, православная церковь «в греческом духе» и «индийская» мечеть), Воронцов захотел дополнить «готическим набором».
И Блор оказался именно тем архитектором, который сумел это желание удовлетворить. Всего за один год он выполнил заказ, и сразу же в декабре 1832 г. началось возведение корпусов по новому проекту под наблюдением присланного из Англии архитектора Вильяма Гунта.
Сам Блор в Алупку так и не приезжал. Но, очевидно, он был хорошо осведомлен о рельефе местности. Архитектор принял во внимание то, что уже были готовы фундаменты и что существовала первая кладка глубокой портальной ниши центрального корпуса. То и другое вошло в новый проект. Однако в целом он принципиально отличался от первоначального.
На строительстве дворца использовался в основном труд оброчных крепостных из Владимирской и Московской губерний.
Это были потомственные каменотесы и камнерезы, передававшие из поколения в поколение искусство возведения и рельефной отделки великолепных белокаменных соборов. Основной строительный материал — диабаз магматического происхождения,

«Замок Ричарда — Львиное сердце» — поэтизированное название дома №15 на Андреевском спуске в Киеве — памятника архитектуры XIX века, сооружённого в стиле британской готики. Назван Виктором Некрасовым в честь короля Ричарда Львиное Сердце, героя романа Вальтера Скотта «Айвенго». Дом в виде старинного замка установлен на сложном рельефе бывшей летописной горы Воздыхальницы чуть ниже Андреевской церкви.санаторий Женева Трускавец Монументальные фасады украшены архитектурными элементами замково-крепостных сооружений — разнообразными башнями, шпилями, зубчатыми навершиями стен и т. д. С левой стороны дома поднимается высокая башня с крепостными чертами.
В разное время в доме проживали известные украинские художники Ф. Красицкий, И.Макушенко, Ф.Балавенский. На фасаде дома установлена мемориальная доска украинскому художнику Г.П Дядченко (здесь он жил в 1909-1921 гг.).
Рассказывая о «средневековом замке», некоторые горожане не без гордости сообщают, что, дескать, английский король, живший в 12 веке, прославившийся своей отвагой и вошедший в историю как Ричард Львиное Сердце, действительно бывал в этом замке.
Увы придется разочаровать тех, кто свято верит в эту красивую легенду. санаторий Женева ТрускавецИтак, обратимся к фактам. Согласно документам. Замок Ричарда появился на Андреевском спуске в 1902-1904гг., а земельный участок вместе с домом принадлежит киевскому подрядчику Дмитрию Орлову. Именно по его заказу техник-строитель А. Краусс занимался стоительством дома. Для родового дворянства замок с остроконечными шпилями и зубчатыми стенами, крытой галереей — лестницей, ведущей во внутренний дворик, подходил как нельзя лучше, но любопытно то, что изначально дом сроился как доходный (в начале XX века Киев переживал период бурного градостроительства: деревянные, большей частью одноэтажные строения сносились, а на их месте строили высотные по тем меркам и просторные апартаменты, которые владелец после сдавал внаем).

Вот и Орлов решил вложить деньги в это весьма доходное дело, однако судьба распорядилась иначе. санаторий Женева ТрускавецПодрядчик Орлов, занимаясь строительством на Дальнем Востоке, был застрелен в 1911 г., и после его неожиданной смерти дом был вскоре продан. И вот тут-то начинается самое интересное! Сразу же после того, как новый владелец доходного дома сдал квартиры внаем, по Киеву распространились леденящие душу слухи о том, что в замке на Андреевском спуске поселилась нечистая сила.

Слухи были вызваны пугающими звуками в печных и вентиляционных трубах, которые возникали всякий раз, как поднимался ветер. Киевские обыватели были буквально парализованы страхом. Наиболее решительные угрожали разнести проклятый дом по кирпичику, уничтожив таким образом и привидения, и их ужасные голоса. Только благодаря вмешательству одной незаурядной личности, как гласит киевское предание, в этой истории произошел спасительный для всех перелом.

Одним из жильцов дома № 15 был профессор Киевской духовной академии, известный историк Степан Тимофеевич Голубев. Именно ему легенда приписывает роль смельчака-спасителя. санаторий Женева ТрускавецПоговаривают, что однажды, донельзя утомленный заунывным воем в трубах, Голубев сунул руку в дымоход, а там оказалась яичная скорлупа.санаторий Женева Трускавец Она — то и была причиной неприятных для слуха звуков: сквозь маленькие дырочки в скорлупе проходил воздух, а скорлупа играла роль резонатора.

Как она попала в трубу, можно только догадываться. Скорее всего, туда ее подложили рабочие, которых чем-то обозлил подрядчик …С установлением советской власти дом национализировали, и его комфортабельные апартаменты перестроили в многонаселенные коммуналки. В бытность в Киеве писателя Виктора Некрасова где-то в конце 60-х Замок Ричарда, как и Дом Турбиных, притягивал к себе как магнитом киевскую богему. Ведь кроме всего прочего за домом был выход на одну из крутых горок, обрамляющих Андреевский спуск, — Замковую, и оттуда открывался изумительный вид на Подол, и дальше, с панорамой всего Левого берега.

Экскурсанты обычно проходили внутренним двором, а далее, поднявшись крытой лестницей и пройдя площадку перед домом, как бы мостиком соединяющую ее с верхними этажами, оказывались нос к носу с жильцами, которые оценивающие поглядывали на пришельцев.санаторий Женева Трускавец Тут же сушилось белье, а из раскрытых окон доносилась симфония кухонных запахов . Замок Ричарда зажил интересной и совсем другой