Александр Воронин - презентация из Кондопоги
24-05-2012 10:36
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Максим Трубніков.Український романс.
23-05-2012 10:38
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Гаряча осінь 93-го. Частина 16.
19-05-2012 12:17
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Остання барикада на Балконі.Одеса.Дерибасівська.
17-05-2012 09:19
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Украинские новости
17-05-2012 09:04
Это цитата сообщения Sergey1958 Оригинальное сообщение
Украинские новости
Учительская дочь пришла на выпускной в нижнем белье!
[показать]Выпускница школы в Павлограде Днепропетровской области стала звездой Интернета, благодаря откровенному наряду.
В школе Павлограда, выпускница пришла на прощальный вечер в школу почти в одном нижнем белье, передают «Днепропетровск. Комментарии». Сейчас фото девушки размещают и средства массовой информации, и обычные пользователи на форумах и в социальных сетях. Мать девушки работает в павлоградской школе №15 учительницей украинского языка и литературы, об этом стало известно из ее профиля Вконтакте.
В откровенном наряде девушка пришла в сопровождении родителей.
[показать]
Читать далее...
комментарии: 3
понравилось!
вверх^
к полной версии
Это цитата сообщения Sergey1958 Оригинальное сообщение
Украинские новости
Учительская дочь пришла на выпускной в нижнем белье!
[показать]Выпускница школы в Павлограде Днепропетровской области стала звездой Интернета, благодаря откровенному наряду.В школе Павлограда, выпускница пришла на прощальный вечер в школу почти в одном нижнем белье, передают «Днепропетровск. Комментарии». Сейчас фото девушки размещают и средства массовой информации, и обычные пользователи на форумах и в социальных сетях. Мать девушки работает в павлоградской школе №15 учительницей украинского языка и литературы, об этом стало известно из ее профиля Вконтакте.
[показать]
Азаров закриває акаунт у Facebook
17-05-2012 08:40
Это цитата сообщения Агрикола Оригинальное сообщение
Азаров закриває акаунт у Facebook
Прем’єр-міністр Микола Азаров закриває свій акаунт на Facebook. Про це він повідомив на своїй прес-конференції. :ROFL:
“Я більше не буду общатись із жителями України через Facebook, тому що я закріваю свій сайт, прічіною цього є те що я став жертвою прикрого інцідента, який стався зі мною два тижні назад.” – розповів журналістам прем’єр - “До мене написал юрист із Нігерії Намади Самбо і сказал що він є адвокатом міліонера Деніеля Азарова, який загинув під час землетрусу на острові Ява і не залишил після себе заповіту. Він мені повідомив, що я, як його однофамілець можу успадкувати його заощадження у сумі $8,7млн, для цього мені потрібно тільки вислать йому $2,3тис. за його адвокатські послуги.”
За словами Миколи Азарова, після того, як він перерахував всю потрібну суму “нігерійському адвокату”, той замість обіцяних мільйонів вислав йому вітальну відкритку із зображенням гібона.
“Цей машеннік, кого він обдурив? Мене? Віктора Федоровіча? Він обдуріл весь украінскій народ! Я взял ці гроші із бютжета, тому шо я планавал передати ці гроші на віплати пенсій і субсідій всім льготнікам до виборов в Верховну Раду” – підсумував Азаров.
Нагадаємо, що в інтернеті розповсюджений такий вид шахрайства, як Scam, коли зловмисники пропонують отримати значні кошти під виглядом різних фінансових обородук.
Позаштатний репортажист Ігор Берлінер, спеціально для сайту Репортажист
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Это цитата сообщения Агрикола Оригинальное сообщение
Азаров закриває акаунт у Facebook
Прем’єр-міністр Микола Азаров закриває свій акаунт на Facebook. Про це він повідомив на своїй прес-конференції. :ROFL:
“Я більше не буду общатись із жителями України через Facebook, тому що я закріваю свій сайт, прічіною цього є те що я став жертвою прикрого інцідента, який стався зі мною два тижні назад.” – розповів журналістам прем’єр - “До мене написал юрист із Нігерії Намади Самбо і сказал що він є адвокатом міліонера Деніеля Азарова, який загинув під час землетрусу на острові Ява і не залишил після себе заповіту. Він мені повідомив, що я, як його однофамілець можу успадкувати його заощадження у сумі $8,7млн, для цього мені потрібно тільки вислать йому $2,3тис. за його адвокатські послуги.”
За словами Миколи Азарова, після того, як він перерахував всю потрібну суму “нігерійському адвокату”, той замість обіцяних мільйонів вислав йому вітальну відкритку із зображенням гібона.
“Цей машеннік, кого він обдурив? Мене? Віктора Федоровіча? Він обдуріл весь украінскій народ! Я взял ці гроші із бютжета, тому шо я планавал передати ці гроші на віплати пенсій і субсідій всім льготнікам до виборов в Верховну Раду” – підсумував Азаров.
Нагадаємо, що в інтернеті розповсюджений такий вид шахрайства, як Scam, коли зловмисники пропонують отримати значні кошти під виглядом різних фінансових обородук.
Позаштатний репортажист Ігор Берлінер, спеціально для сайту Репортажист
Украинский художник Олег Шупляк
17-05-2012 00:28
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
ЯКИЙ НАРОД ЖИВЕ ЗА КАРПАТАМИ?
16-05-2012 10:12
Теорії русинства в сучасності: націологічний, культурологічний і політичний аспекти
http://www.universum.lviv.ua/archive/journal/2008/bahan_9.html
Сама географія, ментальність, культурно-лінгвістичні особливості українського Закарпаття і Західних Бескидів спонукають до того, щоб пояснити етнологічні та ідеологічні концепції русинізму як явища, яке зародилося у ХІХ ст. і шукає собі у вільних умовах сучасности нових реалізацій і поширень. На перший погляд видається, що все русинство як теорія ґрунтується тільки на спекулятивному використанні етноніму «русин», слів «Русь», «руський», «руснак» та ін., які штучно протиставляються поняттям «українець», «український», «Україна» та ін. Тому в сучасній українській публіцистиці часто порушується тема популярного тлумачення «масам», що таке протиставлення є безглуздим, що «Русь» і «руський» – це лише частково втрачені самоозначення українців, отже, робити між ними розрізнення означає не розуміти сути і блукати у трьох соснах. Така логіка має свою рацію, але вона аж ніяк не вичерпує проблеми. Про це свідчить живучість ідей та суспільних тенденцій русинства в регіоні Закарпаття, на теренах українського етнічного розселення в Словаччині і Польщі, переважно в зоні Карпат. Це стверджує і недавно видана у київському видавництві «Критика» книжка головного ідеолога русинізму, американського історика Павла Роберта Маґочія «Народ нізвідки. Ілюстрована історія карпаторусинів» (2006).
Отже, спробуємо розширити проблематику питання, зрозуміти глибші джерела русинської психології та ідеології. Тим більше, що сам теоретик русинізму П.Р. Маґочій у деяких своїх працях, наприклад «Лабораторне вирощування національної свідомости» (часопис «Критика», 1998, № 10) і «Кінець національних держав» («Критика», 2000, № 4), власне, пробує ввести націологічну логіку в свої роздуми про зародження, розвиток і призначення націй та етносів. Найфундаментальніша його студія – «Формування національної самосвідомости: Підкарпатська Русь (1848-1948). – Ужгород, 1994. – 196 с. – хоч і має переважно історіографічний зміст, теж не позбавлена націологічних розмислів. Йдеться про спробу включити в теорію русинства ментальний, мовний, історичний, територіяльний принципи формування потенційної «нової нації русинів», використовуючи при цьому традиційні схеми творення націй, методологію, детально описану класиками націології М. Грохом, Е. Геллнером, Б. Андерсоном, І. Кедурі, Е. Гобсбаумом, Г. Коном, Р. Шпорлюком та ін. Таким чином поступово була запроваджена ціла «мікролабораторія» проєктування нової національної ідеології. Тож розглянемо головні її складові.
І. Націологічний аспект.
Теорія нації має у своїх основах такі головні принципи: раса (антропологія), територія (природний ландшафт), мова (лінгвальні відмінності), історія (теорія пам’яті), ментальність (психологічні відмінності), культура (духовно-мистецькі і літературні впливи).1 У глибинах усіх цих чинників лежить цивілізаційний принцип, іноді він може підноситися над ними і відігравати вирішальну роль. Наприклад, усі народи Балканського півострова у своєму етногенезі мають складовими названі чинники, однак їх споріднює майже невловима, але істотна цивілізаційна подібність: середземноморський темперамент, глибокий традиціоналізм у звичаях, «кам’янистий» стиль мистецького мислення і символіки, міфо-поетичне сприйняття світу, психологія окремішності, зрозуміло, подібні звичаї і побутова поведінка. Усе це й творить поняття «балканська цивілізація». Так само Росія є типовим евразійським цивілізаційним утворенням: захоплення просторів, кочівничий спосіб світотрактування і життя, настороженість супроти інакшого, душевна роздвоєність між прогресом і традицією (вічні брати Карамазови, за Ф. Достоєвським), глибинне язичництво і безвір’я (звідси – феномен російського комунізму-большевизму) і т.ін. Іноді в деяких народів виникає ідеологія національно-цивілізаційної унікальности, типова з них – російське «слов’янофільство»: цілісна концепція обґрунтування абсолютної самобутности і виняткової ролі Росії як цивілізації. Серед балканських народів такі місіонерські ідеї цивілізаційного змісту були поширені, і то лише початкового характеру, серед сербів і греків з їхніми візіями «Великої Сербії», яка синтезує весь південнослов’янський світ, чи «Великої Еллади», яка нібито здатна синтезувати весь православний світ.
Наче над усіма цими факторами і засадами височіє політична свідомість нації, тобто здатність якогось етносу об’єднатися за допомогою сили, ідейної пропаганди і державно-правових інструментаріїв навколо програми створення своєї суверенної державности. Отже, вирішальним є все-таки принцип вольового зусилля.
Тепер проаналізуємо всі ці чинники щодо наявности їх в концепції «суверенности русинської нації/етносу».
1. Расовий принцип. Вести мову про якусь глибинну расову відмінність мешканців Закарпаття чи, тим більше, «трохи західніших Карпат» від основного масиву українського етносу безпідставно. Карпати ніколи не були аж таким суттєвим вододілом міжЧитать далее...
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Теорії русинства в сучасності: націологічний, культурологічний і політичний аспекти
http://www.universum.lviv.ua/archive/journal/2008/bahan_9.html
Сама географія, ментальність, культурно-лінгвістичні особливості українського Закарпаття і Західних Бескидів спонукають до того, щоб пояснити етнологічні та ідеологічні концепції русинізму як явища, яке зародилося у ХІХ ст. і шукає собі у вільних умовах сучасности нових реалізацій і поширень. На перший погляд видається, що все русинство як теорія ґрунтується тільки на спекулятивному використанні етноніму «русин», слів «Русь», «руський», «руснак» та ін., які штучно протиставляються поняттям «українець», «український», «Україна» та ін. Тому в сучасній українській публіцистиці часто порушується тема популярного тлумачення «масам», що таке протиставлення є безглуздим, що «Русь» і «руський» – це лише частково втрачені самоозначення українців, отже, робити між ними розрізнення означає не розуміти сути і блукати у трьох соснах. Така логіка має свою рацію, але вона аж ніяк не вичерпує проблеми. Про це свідчить живучість ідей та суспільних тенденцій русинства в регіоні Закарпаття, на теренах українського етнічного розселення в Словаччині і Польщі, переважно в зоні Карпат. Це стверджує і недавно видана у київському видавництві «Критика» книжка головного ідеолога русинізму, американського історика Павла Роберта Маґочія «Народ нізвідки. Ілюстрована історія карпаторусинів» (2006).
Отже, спробуємо розширити проблематику питання, зрозуміти глибші джерела русинської психології та ідеології. Тим більше, що сам теоретик русинізму П.Р. Маґочій у деяких своїх працях, наприклад «Лабораторне вирощування національної свідомости» (часопис «Критика», 1998, № 10) і «Кінець національних держав» («Критика», 2000, № 4), власне, пробує ввести націологічну логіку в свої роздуми про зародження, розвиток і призначення націй та етносів. Найфундаментальніша його студія – «Формування національної самосвідомости: Підкарпатська Русь (1848-1948). – Ужгород, 1994. – 196 с. – хоч і має переважно історіографічний зміст, теж не позбавлена націологічних розмислів. Йдеться про спробу включити в теорію русинства ментальний, мовний, історичний, територіяльний принципи формування потенційної «нової нації русинів», використовуючи при цьому традиційні схеми творення націй, методологію, детально описану класиками націології М. Грохом, Е. Геллнером, Б. Андерсоном, І. Кедурі, Е. Гобсбаумом, Г. Коном, Р. Шпорлюком та ін. Таким чином поступово була запроваджена ціла «мікролабораторія» проєктування нової національної ідеології. Тож розглянемо головні її складові.
І. Націологічний аспект.
Теорія нації має у своїх основах такі головні принципи: раса (антропологія), територія (природний ландшафт), мова (лінгвальні відмінності), історія (теорія пам’яті), ментальність (психологічні відмінності), культура (духовно-мистецькі і літературні впливи).1 У глибинах усіх цих чинників лежить цивілізаційний принцип, іноді він може підноситися над ними і відігравати вирішальну роль. Наприклад, усі народи Балканського півострова у своєму етногенезі мають складовими названі чинники, однак їх споріднює майже невловима, але істотна цивілізаційна подібність: середземноморський темперамент, глибокий традиціоналізм у звичаях, «кам’янистий» стиль мистецького мислення і символіки, міфо-поетичне сприйняття світу, психологія окремішності, зрозуміло, подібні звичаї і побутова поведінка. Усе це й творить поняття «балканська цивілізація». Так само Росія є типовим евразійським цивілізаційним утворенням: захоплення просторів, кочівничий спосіб світотрактування і життя, настороженість супроти інакшого, душевна роздвоєність між прогресом і традицією (вічні брати Карамазови, за Ф. Достоєвським), глибинне язичництво і безвір’я (звідси – феномен російського комунізму-большевизму) і т.ін. Іноді в деяких народів виникає ідеологія національно-цивілізаційної унікальности, типова з них – російське «слов’янофільство»: цілісна концепція обґрунтування абсолютної самобутности і виняткової ролі Росії як цивілізації. Серед балканських народів такі місіонерські ідеї цивілізаційного змісту були поширені, і то лише початкового характеру, серед сербів і греків з їхніми візіями «Великої Сербії», яка синтезує весь південнослов’янський світ, чи «Великої Еллади», яка нібито здатна синтезувати весь православний світ.
Наче над усіма цими факторами і засадами височіє політична свідомість нації, тобто здатність якогось етносу об’єднатися за допомогою сили, ідейної пропаганди і державно-правових інструментаріїв навколо програми створення своєї суверенної державности. Отже, вирішальним є все-таки принцип вольового зусилля.
Тепер проаналізуємо всі ці чинники щодо наявности їх в концепції «суверенности русинської нації/етносу».
1. Расовий принцип. Вести мову про якусь глибинну расову відмінність мешканців Закарпаття чи, тим більше, «трохи західніших Карпат» від основного масиву українського етносу безпідставно. Карпати ніколи не були аж таким суттєвим вододілом між
Шерлок Холмс русской революции
16-05-2012 10:11
Бурцев Владимир Львович (17 ноября 1862, Форт-Александровский, Закаспийская область, Российская империя — 21 августа 1942, Париж, Французское государство) — русский публицист и издатель, дворянин Уфимской губернии, заслуживший за свои разоблачения секретных сотрудников Департамента полиции («провокаторов царской охранки») прозвище «Шерлока Холмса русской революции».
Приобрёл огромную известность проведённым с чрезвычайною энергией разоблачением агентов Департамента полиции Российской империи, действовавших в России и за границей, в частности руководителя боевой организации эсеров Е. Ф. Азефа, Р. В. Малиновского, З. Ф. Гернгросс-Жученко, А. М. Гартинга, А. Е. Серебрякову и других. Информацию о секретных сотрудниках Департамента полиции (так называемых «провокаторах») получал от бывших весьма осведомлённых сотрудников царского сыска Л. П. Меньщикова и М. Е. Бакая, некоторых других.
На разоблачение Азефа (Евно Фишелевич (1869-1918) потратил многие годы. Вот , что он пишет в своей книге:
"Человек, свыше 15 лет состоявший на службе в качестве тайного полицейского агента для борьбы с революционным движением и в то же время в течении свыше пяти лет бывший главою террористической организации, — самой крупной и по своим размерам, и по размаху ее деятельности, какую только знает мировая история; человек, предавший в руки полиции многие и многие сотни революционеров и в то же время организовавший ряд террористических актов, успешное проведение которых, остановило на себе внимание всего мира; организатор убийств министра внутренних дел Плеве, вел. кн. Сергея Александровича и ряда других представителей власти; организатор покушения против царя, — покушения, которое не было выполнено отнюдь не по недостатку «доброго» желания у его главного организатора, — Азеф является по истине еще непревзойденным примером того, до чего может довести последовательное применение провокации, как системы.
Действуя в двух мирах, — в мире тайной политической полиции, с одной стороны, и в мире революционной террористической организации, с другой, — Азеф никогда не сливал себя целиком ни с одним из них, а все время преследовал свои собственные цели и соответственно с этим предавал то революционеров полиции, то полицию революционерам. В обоих этих мирах его деятельность оставила заметный след. Азеф, конечно, не покрывал своей тенью всей деятельности ни Боевой Организации партии социалистов-революционеров, бессменным руководителем которой он так долго состоял, ни политической полиции, главной надеждой которой для борьбы с указанной организацией его так долго считали. Особенно в истории Боевой Организации важно уметь отделить саму эту организацию, ее действительные задачи и всех остальных ее деятелей от личности того, кого они считали своим вождем. И тем не менее роль Азефа в обоих этих мирах была настолько значительна, что не поняв ее, не проследив ее во всех ее деталях, историк не сможет понять многого в истории первой русской революции, революции 1905 и последующих годов.
Именно это делает биографию Азефа интересной в глазах историка, — как бы отрицательно он не относился к Азефу, как типу. Дать такую биографию на основе по возможности точно проверенных данных, нарисовать исторически верную картину его деятельности в обоих указанных мирах, — в мире революционном и в мире полицейском, — и является задачей настоящей книги."
Владимир Бурцев считается одним из выдающихся умов 20 века как непревзойденный аналитик и исследователь закулисных интриг революционного процесса в России начала прошлого века.
=================
Операция Трест ВЧК — ОГПУ в 20-е годы готовилась более года.
Гестапо не могло изобличить заподозренных в измене и заговоре против Рейха предателей и агентов СССР и Британии.
Разоблачение советской резидентуры ЦРУ и британской контрразведкой MI5 занимало годы и годы, равно как разработка западной агентуры и резидентуры Комитетом госбезопасности в СССР длилась так же годами, а иногда и десятилетиями.
Рихард Зорге умудрился многие годы водить за нос три разведки одновременно.
Но там на кону стояли частности, по сравнению с вопросом о принадлежности одной шестой части Земного шара (СССР) или одной девятой его части (Россия) и трети мировых запасов полезных ископаемых.
А теперь я хочу задать вам сакраментальный вопрос лично. Вы считаете себя ясновидящим или ясновидящей со стопроцентной бесспорной способностью с первого взгляда по внешнему виду человека в телевизоре или на трибуне и по произносимым им с театральным эффектом речам бесспорно определить суть человека и его второе и третье дно? Просветить рентгеном своего титанического разума прогноз развития его поступков на многие годы вперед?
Вы серьезно так думаете?
Если да, то Ваше место в психдиспансере, поскольку таких идиотов еще свет не видывал.
А если нет, то возникает другой вопрос - а какого рожна Вы безоговорочно отдаете этому первому встречному не только одну девятую часть планеты в собственность, а власть президента это и есть собственность в чистомЧитать далее...
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Бурцев Владимир Львович (17 ноября 1862, Форт-Александровский, Закаспийская область, Российская империя — 21 августа 1942, Париж, Французское государство) — русский публицист и издатель, дворянин Уфимской губернии, заслуживший за свои разоблачения секретных сотрудников Департамента полиции («провокаторов царской охранки») прозвище «Шерлока Холмса русской революции».
Приобрёл огромную известность проведённым с чрезвычайною энергией разоблачением агентов Департамента полиции Российской империи, действовавших в России и за границей, в частности руководителя боевой организации эсеров Е. Ф. Азефа, Р. В. Малиновского, З. Ф. Гернгросс-Жученко, А. М. Гартинга, А. Е. Серебрякову и других. Информацию о секретных сотрудниках Департамента полиции (так называемых «провокаторах») получал от бывших весьма осведомлённых сотрудников царского сыска Л. П. Меньщикова и М. Е. Бакая, некоторых других.
На разоблачение Азефа (Евно Фишелевич (1869-1918) потратил многие годы. Вот , что он пишет в своей книге:
"Человек, свыше 15 лет состоявший на службе в качестве тайного полицейского агента для борьбы с революционным движением и в то же время в течении свыше пяти лет бывший главою террористической организации, — самой крупной и по своим размерам, и по размаху ее деятельности, какую только знает мировая история; человек, предавший в руки полиции многие и многие сотни революционеров и в то же время организовавший ряд террористических актов, успешное проведение которых, остановило на себе внимание всего мира; организатор убийств министра внутренних дел Плеве, вел. кн. Сергея Александровича и ряда других представителей власти; организатор покушения против царя, — покушения, которое не было выполнено отнюдь не по недостатку «доброго» желания у его главного организатора, — Азеф является по истине еще непревзойденным примером того, до чего может довести последовательное применение провокации, как системы.
Действуя в двух мирах, — в мире тайной политической полиции, с одной стороны, и в мире революционной террористической организации, с другой, — Азеф никогда не сливал себя целиком ни с одним из них, а все время преследовал свои собственные цели и соответственно с этим предавал то революционеров полиции, то полицию революционерам. В обоих этих мирах его деятельность оставила заметный след. Азеф, конечно, не покрывал своей тенью всей деятельности ни Боевой Организации партии социалистов-революционеров, бессменным руководителем которой он так долго состоял, ни политической полиции, главной надеждой которой для борьбы с указанной организацией его так долго считали. Особенно в истории Боевой Организации важно уметь отделить саму эту организацию, ее действительные задачи и всех остальных ее деятелей от личности того, кого они считали своим вождем. И тем не менее роль Азефа в обоих этих мирах была настолько значительна, что не поняв ее, не проследив ее во всех ее деталях, историк не сможет понять многого в истории первой русской революции, революции 1905 и последующих годов.
Именно это делает биографию Азефа интересной в глазах историка, — как бы отрицательно он не относился к Азефу, как типу. Дать такую биографию на основе по возможности точно проверенных данных, нарисовать исторически верную картину его деятельности в обоих указанных мирах, — в мире революционном и в мире полицейском, — и является задачей настоящей книги."
Владимир Бурцев считается одним из выдающихся умов 20 века как непревзойденный аналитик и исследователь закулисных интриг революционного процесса в России начала прошлого века.
=================
Операция Трест ВЧК — ОГПУ в 20-е годы готовилась более года.
Гестапо не могло изобличить заподозренных в измене и заговоре против Рейха предателей и агентов СССР и Британии.
Разоблачение советской резидентуры ЦРУ и британской контрразведкой MI5 занимало годы и годы, равно как разработка западной агентуры и резидентуры Комитетом госбезопасности в СССР длилась так же годами, а иногда и десятилетиями.
Рихард Зорге умудрился многие годы водить за нос три разведки одновременно.
Но там на кону стояли частности, по сравнению с вопросом о принадлежности одной шестой части Земного шара (СССР) или одной девятой его части (Россия) и трети мировых запасов полезных ископаемых.
А теперь я хочу задать вам сакраментальный вопрос лично. Вы считаете себя ясновидящим или ясновидящей со стопроцентной бесспорной способностью с первого взгляда по внешнему виду человека в телевизоре или на трибуне и по произносимым им с театральным эффектом речам бесспорно определить суть человека и его второе и третье дно? Просветить рентгеном своего титанического разума прогноз развития его поступков на многие годы вперед?
Вы серьезно так думаете?
Если да, то Ваше место в психдиспансере, поскольку таких идиотов еще свет не видывал.
А если нет, то возникает другой вопрос - а какого рожна Вы безоговорочно отдаете этому первому встречному не только одну девятую часть планеты в собственность, а власть президента это и есть собственность в чистом
Карелия. Детский митинг разогнал ОМОН
16-05-2012 10:09
Это цитата сообщения Оригинальное сообщение
Карелия. Детский митинг разогнал ОМОН
http://youtu.be/EZi5YE4WQ_o
Больше трех не собираться - в действии
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Это цитата сообщения Оригинальное сообщение
Карелия. Детский митинг разогнал ОМОН
http://youtu.be/EZi5YE4WQ_o
Больше трех не собираться - в действии
ВЕПСЛЯНДІЯ
13-05-2012 23:23
http://www.ugraina.org/encyclopedy/1042/1045/2541.html
Фіно-угорська країна. Розташована у т.зв. Міжозер'ї - трикутнику між Онезьким, Ладозьким та Білим озером. Населення - вепси, чудь, карели, великоруси, українці, цигани. Територія поділена адміністративними кордонами 5 суб'єктів Російської Федерації - Вологодської, Тверської, Архангельської, Ленінградської областей та Республіки Карелія. Ще...
Від вепського народу фіно-угорська спільнота чекає найбільших сюрпризів. Це й не дивно, бо один із вепсів — Владімір Путін — став Президентом РФ.
За даними історика Володимира Борзаковського та мовознавця Костянтина Тищенка, країна Вєсі зберегла неолітичні „родинні плями”. Етнонім та мова вказують, наприклад, на спорідненість Вепсляндії з країною Басків.
Однак інтрига “вепського питання” полягає не в типологічних конструкціях “Вепс Путін і ЕТА”. Вепсляндія – одна з країн, яка навіть за фіно-угорськими вимірами пережила інтегральну катастрофу. Хоча ранній період контактів з Київським каганатом не віщував ніяких жахів.
Писемна українська традиція визначає окремого володаря вепської країни – Синеуса. Однак інтереси торгових шведських монополій призвели до появи полінаціональної фінської конструкції – Новгородської Республіки. Впавши 1472 року, вона придавила насамперед вепську політичну еліту, яка працювала на відбудову Православної Біярмії – конфедерації фіно-угорських народів Північної Європи. З цього часу вепси самоусуваються від видимого політичного життя, але їх присутність шкірою відчувають мігранти. Досі серед них побутує легенда про білобородих карликів-вепсів, “чудь белоглазую”, яка пішла в підземні міста і там чекає слушної нагоди осісти свої землі. Цей сюжет перегукується з кельтськими легендами про ельфів та троллів, та й феномен субстрата келтських культур в арійських свідчить на користь цієї паралелі.
Історична Вепсляндія - це досить велика територія. Північні вепські землі блокують входи до центральної Карелії від середнього узбережжя Онезького озера до Ладозького. На заході Вепсляндія омивається водами міфологізованого Волхова. За озером Ільмень (наголос слід робити на перший склад) розташована невеличка, але фатальна білоруська шпарина, через яку до вепської Новгородської Республіки сунули західні слов’яни та голядь.
Південь Вепсляндії, після столбовської міграції лівві-карел, розмитий поселеннями Тверської Карелії в районі Бежецька, але чіткий, незайманий кордон зберігся на півдні з Мерянією – він тягнеться аж до південного заходу Комі-Зирянії, хоча поселення північних мерян, що були підданими Великого Новгорода, з’являлися і в центрі Архангельської області, доповнюючи складну дисперсну картину цього слабозаселеного фіно-угорського краю.
В цілому Вепсляндія — це серединна земля, яка разом з Мерянією була основним об’єктом ідеологічного і расового ґвалту з боку Київського каганату, білорусинських князів і навіть Волзької Булгарії. (Остання аж до 9 століття контролювала євразійську торгівлю Вепсляндії).
“Падіння” двох євразійських колосів – Вепсляндії та Мерянії – запрограмували трагедію всіх 17 фіно-угорських країн. Сценарії цих трагедій мали багато редакцій, але їх алгоритм полягав у тому, що чинити організований опір тюркському сходу і арійському заходу Фіно-Євразія як цілість уже не могла. І якщо в складі Новгородської Республіки та Владіміро-Суздальського князівства вепси й меряни зберігали політичну суб’єктність і певну автономію свого рустикального світу, то в часи Московії та Петербурзької імперії вони першими виробили ідеологію “тотального субстрату”. Відтоді жоден культурний і навіть політичний феномен в межах Фіно-Євразії не міг бути адекватно прочитаним без врахування “великорусского начала”.
Поняття “великорусский” висунуте в колах малоросійських автономістів в середині ХІХ століття. Воно дешифрувало феномен колективного несвідомого фіно-угорських народів. Пізніше, з реєстрацією нового слов’янського бренда – “українець”, і витіснення з України політетноніма “русскій”, він виявився вакантним і остаточно передався в спадок “великоросам”.
Виняткову роль відіграла в генезі вепської самосвідомості Православна церква. Як уже зазначалося, вплив вепсів на органи державної влади Новгородської Республіки розширяв грунт для своєрідної вепсизації життя парафій на території історичної Вепсляндії. Покровителем вепського роду є святий преподобний Александр Свирський – вепс з походження. Слава святого давно має не лише національний, але й загальнофінський вимір. (Мабуть, і в Україні св.Александр Свирський є найбільш відомим представником роду вєсі). Учень св.Александра – преп. Іона Яшезерський закріпив у вепській землі благочестиві традиції. У вересні 2004 року Іону Яшезерьского оголошено покровителем вепського народу.
Вепсляндія, на відміну від Карелії, не зазнала жодного впливу католицизму і лютеранства. Не сприяючи входженню вепської мови в церковну літургику єпархіяльне керівництво толерувало вияви традиційного способу життя вепсів. ВепськийЧитать далее...
комментарии: 4
понравилось!
вверх^
к полной версии
http://www.ugraina.org/encyclopedy/1042/1045/2541.html
Фіно-угорська країна. Розташована у т.зв. Міжозер'ї - трикутнику між Онезьким, Ладозьким та Білим озером. Населення - вепси, чудь, карели, великоруси, українці, цигани. Територія поділена адміністративними кордонами 5 суб'єктів Російської Федерації - Вологодської, Тверської, Архангельської, Ленінградської областей та Республіки Карелія. Ще...
Від вепського народу фіно-угорська спільнота чекає найбільших сюрпризів. Це й не дивно, бо один із вепсів — Владімір Путін — став Президентом РФ.
За даними історика Володимира Борзаковського та мовознавця Костянтина Тищенка, країна Вєсі зберегла неолітичні „родинні плями”. Етнонім та мова вказують, наприклад, на спорідненість Вепсляндії з країною Басків.
Однак інтрига “вепського питання” полягає не в типологічних конструкціях “Вепс Путін і ЕТА”. Вепсляндія – одна з країн, яка навіть за фіно-угорськими вимірами пережила інтегральну катастрофу. Хоча ранній період контактів з Київським каганатом не віщував ніяких жахів.
Писемна українська традиція визначає окремого володаря вепської країни – Синеуса. Однак інтереси торгових шведських монополій призвели до появи полінаціональної фінської конструкції – Новгородської Республіки. Впавши 1472 року, вона придавила насамперед вепську політичну еліту, яка працювала на відбудову Православної Біярмії – конфедерації фіно-угорських народів Північної Європи. З цього часу вепси самоусуваються від видимого політичного життя, але їх присутність шкірою відчувають мігранти. Досі серед них побутує легенда про білобородих карликів-вепсів, “чудь белоглазую”, яка пішла в підземні міста і там чекає слушної нагоди осісти свої землі. Цей сюжет перегукується з кельтськими легендами про ельфів та троллів, та й феномен субстрата келтських культур в арійських свідчить на користь цієї паралелі.
Історична Вепсляндія - це досить велика територія. Північні вепські землі блокують входи до центральної Карелії від середнього узбережжя Онезького озера до Ладозького. На заході Вепсляндія омивається водами міфологізованого Волхова. За озером Ільмень (наголос слід робити на перший склад) розташована невеличка, але фатальна білоруська шпарина, через яку до вепської Новгородської Республіки сунули західні слов’яни та голядь.
Південь Вепсляндії, після столбовської міграції лівві-карел, розмитий поселеннями Тверської Карелії в районі Бежецька, але чіткий, незайманий кордон зберігся на півдні з Мерянією – він тягнеться аж до південного заходу Комі-Зирянії, хоча поселення північних мерян, що були підданими Великого Новгорода, з’являлися і в центрі Архангельської області, доповнюючи складну дисперсну картину цього слабозаселеного фіно-угорського краю.
В цілому Вепсляндія — це серединна земля, яка разом з Мерянією була основним об’єктом ідеологічного і расового ґвалту з боку Київського каганату, білорусинських князів і навіть Волзької Булгарії. (Остання аж до 9 століття контролювала євразійську торгівлю Вепсляндії).
“Падіння” двох євразійських колосів – Вепсляндії та Мерянії – запрограмували трагедію всіх 17 фіно-угорських країн. Сценарії цих трагедій мали багато редакцій, але їх алгоритм полягав у тому, що чинити організований опір тюркському сходу і арійському заходу Фіно-Євразія як цілість уже не могла. І якщо в складі Новгородської Республіки та Владіміро-Суздальського князівства вепси й меряни зберігали політичну суб’єктність і певну автономію свого рустикального світу, то в часи Московії та Петербурзької імперії вони першими виробили ідеологію “тотального субстрату”. Відтоді жоден культурний і навіть політичний феномен в межах Фіно-Євразії не міг бути адекватно прочитаним без врахування “великорусского начала”.
Поняття “великорусский” висунуте в колах малоросійських автономістів в середині ХІХ століття. Воно дешифрувало феномен колективного несвідомого фіно-угорських народів. Пізніше, з реєстрацією нового слов’янського бренда – “українець”, і витіснення з України політетноніма “русскій”, він виявився вакантним і остаточно передався в спадок “великоросам”.
Виняткову роль відіграла в генезі вепської самосвідомості Православна церква. Як уже зазначалося, вплив вепсів на органи державної влади Новгородської Республіки розширяв грунт для своєрідної вепсизації життя парафій на території історичної Вепсляндії. Покровителем вепського роду є святий преподобний Александр Свирський – вепс з походження. Слава святого давно має не лише національний, але й загальнофінський вимір. (Мабуть, і в Україні св.Александр Свирський є найбільш відомим представником роду вєсі). Учень св.Александра – преп. Іона Яшезерський закріпив у вепській землі благочестиві традиції. У вересні 2004 року Іону Яшезерьского оголошено покровителем вепського народу.
Вепсляндія, на відміну від Карелії, не зазнала жодного впливу католицизму і лютеранства. Не сприяючи входженню вепської мови в церковну літургику єпархіяльне керівництво толерувало вияви традиційного способу життя вепсів. Вепський
самскрыт?
10-05-2012 22:34
комментарии: 1
понравилось!
вверх^
к полной версии
ШЛІ САЛДАЦІКІ ДАМОЎ...
10-05-2012 21:37
Это цитата сообщения Славка_Ядин Оригинальное сообщение
ШЛІ САЛДАЦІКІ ДАМОЎ...
[603x451]
[700x464]
комментарии: 1
понравилось!
вверх^
к полной версии
Это цитата сообщения Славка_Ядин Оригинальное сообщение
ШЛІ САЛДАЦІКІ ДАМОЎ...
|
[603x451]
[700x464]
Изнанка Победы
10-05-2012 21:32
комментарии: 2
понравилось!
вверх^
к полной версии
"Подсолнухи" и КГБ
10-05-2012 21:31
Это цитата сообщения igorinna Оригинальное сообщение
"Подсолнухи" и КГБ
Читать далее...
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Это цитата сообщения igorinna Оригинальное сообщение
"Подсолнухи" и КГБ
Взяла за смелость поднять этот старый пост и добавить сам фильм
Режиссер: Витторио Де Сика
Актеры: Галина Андреева, Анна Карена, Софи Ло рен, Марчелло Мастроянни, Людмила Савельева
эксперименты с холодным фарфором
20-04-2012 01:24
Это цитата сообщения Juli_Boozoolook Оригинальное сообщение
Мои эксперименты с холодным фарфором
Читать далее...
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Это цитата сообщения Juli_Boozoolook Оригинальное сообщение
Мои эксперименты с холодным фарфором
Птичье семейство
УПА. 1943. Звернення до удмуртів
20-04-2012 01:04
НАН України, устами "Українського історичного журналу", оприлюднила ще один факт: Організація Українських Націоналістів Степана Бандери мала власний фіно-угорський проект для сходу Європи. У вересні 1943 року Бюро Пропаганди ОУН видало спеціяльне звернення до військових удмуртів - членів сталінських збройних формувань (Красная Армія). Їх закликали вливатися до лав УПА і формувати Удмуртську Армію.
Документ-звернення до удмуртів виявлено істориком Анатолієм Кентієм у фондах Центрального державного архіву (ЦДАГО) 2010 року. Оприлюднено код документа: ф.1, оп.70,спр.992, арк.121. До 2005 року доступ до цих документів був обмежений.
Наукова стаття "Документи ОУН та УПА у фондах ЦДАГО України", в якому згадано й "удмуртський документ", остання робота київського історика, методиста архівної справи Анатолія Кентія. Його колеги пам'ятали: він був сумлінним членом так званої "робочої групи при Урядовій комісії з вивчення діяльності Організації Українських Націоналістів" - такого собі чиновницького собору української номенклатури, який мав офіційно "освятити" в кучмівській Україні "дискурс УПА". Кентій був серед тих, хто багато цьому прислужився, відкривши дорогу і до визнання Степана Бандери Героєм України, і до переоцінки "східної політики" ОУН.
Зокрема, коментуючи Звернення УПА до воюючих удмуртів, а також інших народів, підкорених Москвою, Кентій пише: "Основний зміст цих документів - гостра критика більшовицької влади у цілому й зокрема щодо національного питання, заклик до представників народів СССР переходити зі зброєю на бік українських повстанців і ставати активними учасниками революційно-визвольних рухів поневолених націй".
Звернення до удмуртів з'явилося в момент переходу сталінських окупаційних військ теренами центральної та західної України. В цей час ОУН зробило ставку на розкол армії нового агресора - Москви, та створення широкого східноєвропейського блоку націй: від словаків до комі. У нових умовах, коли німецький ворог відступав, українські сили дбали про ліквідацію основного палія війни - СССР.
Антибільшовицький блок народів (АБН) було створено вже у листопаді 1943 року. Для цього у селі Будераж було проведено таємну Конференцію поневолених народів Східної Європи і Азії.
Через 60 років, уже в незалежній Україні, у ювілейних заходах на честь цієї події брав участь Інязор ерзянського народу Кшуманцянь Пірґуж та активіст вепського національного руху Мікуль Фомінан. Представники фіно-угорських народів прибули у село Будераж із власним поглядом на історію Другої Світової війни. Між тим, ерзянський гість знайшов необхідним принести публічне вибачення українцям за масову участь представників свого народу у каральних акціях проти УПА аж до 1950-их років включно.
Між іншим, представник київського товариства "Ерзянь вал" Ожомасонь Кірдя, коментуючи знахідку історика Кентія, заявив:"Зверення ОУН до удмуртів 1943 року - чи не єдиний документ, який трактував удмуртську націю воюючою стороною у Другій світовій війні. Нібито очевидний факт всіляко замазувався московською пропагандою, а вурдалак Сталін похвалив за перемогу над нацизмом лише великоруський народ. Кажу від себе: перемога і над нацизмом, і над сталінізмом - це ще й перемога Удмуртії, яка поки що не конвертована у суверенітет вільної нації, на рівні члена ООН".
ОК http://www.ugraina.org/ugraina/ugraina/news/4912.html
Дата: 20.05.2011 01:02
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
НАН України, устами "Українського історичного журналу", оприлюднила ще один факт: Організація Українських Націоналістів Степана Бандери мала власний фіно-угорський проект для сходу Європи. У вересні 1943 року Бюро Пропаганди ОУН видало спеціяльне звернення до військових удмуртів - членів сталінських збройних формувань (Красная Армія). Їх закликали вливатися до лав УПА і формувати Удмуртську Армію.
Документ-звернення до удмуртів виявлено істориком Анатолієм Кентієм у фондах Центрального державного архіву (ЦДАГО) 2010 року. Оприлюднено код документа: ф.1, оп.70,спр.992, арк.121. До 2005 року доступ до цих документів був обмежений.
Наукова стаття "Документи ОУН та УПА у фондах ЦДАГО України", в якому згадано й "удмуртський документ", остання робота київського історика, методиста архівної справи Анатолія Кентія. Його колеги пам'ятали: він був сумлінним членом так званої "робочої групи при Урядовій комісії з вивчення діяльності Організації Українських Націоналістів" - такого собі чиновницького собору української номенклатури, який мав офіційно "освятити" в кучмівській Україні "дискурс УПА". Кентій був серед тих, хто багато цьому прислужився, відкривши дорогу і до визнання Степана Бандери Героєм України, і до переоцінки "східної політики" ОУН.
Зокрема, коментуючи Звернення УПА до воюючих удмуртів, а також інших народів, підкорених Москвою, Кентій пише: "Основний зміст цих документів - гостра критика більшовицької влади у цілому й зокрема щодо національного питання, заклик до представників народів СССР переходити зі зброєю на бік українських повстанців і ставати активними учасниками революційно-визвольних рухів поневолених націй".
Звернення до удмуртів з'явилося в момент переходу сталінських окупаційних військ теренами центральної та західної України. В цей час ОУН зробило ставку на розкол армії нового агресора - Москви, та створення широкого східноєвропейського блоку націй: від словаків до комі. У нових умовах, коли німецький ворог відступав, українські сили дбали про ліквідацію основного палія війни - СССР.
Антибільшовицький блок народів (АБН) було створено вже у листопаді 1943 року. Для цього у селі Будераж було проведено таємну Конференцію поневолених народів Східної Європи і Азії.
Через 60 років, уже в незалежній Україні, у ювілейних заходах на честь цієї події брав участь Інязор ерзянського народу Кшуманцянь Пірґуж та активіст вепського національного руху Мікуль Фомінан. Представники фіно-угорських народів прибули у село Будераж із власним поглядом на історію Другої Світової війни. Між тим, ерзянський гість знайшов необхідним принести публічне вибачення українцям за масову участь представників свого народу у каральних акціях проти УПА аж до 1950-их років включно.
Між іншим, представник київського товариства "Ерзянь вал" Ожомасонь Кірдя, коментуючи знахідку історика Кентія, заявив:"Зверення ОУН до удмуртів 1943 року - чи не єдиний документ, який трактував удмуртську націю воюючою стороною у Другій світовій війні. Нібито очевидний факт всіляко замазувався московською пропагандою, а вурдалак Сталін похвалив за перемогу над нацизмом лише великоруський народ. Кажу від себе: перемога і над нацизмом, і над сталінізмом - це ще й перемога Удмуртії, яка поки що не конвертована у суверенітет вільної нації, на рівні члена ООН".
ОК http://www.ugraina.org/ugraina/ugraina/news/4912.html
Дата: 20.05.2011 01:02
Карта звездного неба National Geographic
19-04-2012 14:25
Это цитата сообщения pesca Оригинальное сообщение
Карта звездного неба National Geographic
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Это цитата сообщения pesca Оригинальное сообщение
Карта звездного неба National Geographic
кликабельно (3983x2966)
