Это цитата сообщения hecate_in_ua Оригинальное сообщение

Мальовнича Україна - с.Музичі

Після ініціатив щодо «змін» у шікільній програмі із зарубіжної літератури та української історії, міністр освіти і науки вирішив змінити програму з Української літератури. Відтепер, щоб автора вивчали у школі, він повинен бути … мертвим.

На «гарячій лінії» «Комсомольської правди в Україні» міністр Дмитро Табачник повідомив: «Ми повинні розвантажити шкільну програму, тому що вона надто ускладнена. Вивчати все неможливо. Приміром програма з української літератури. Існують європейська, французька традиції: там у школах не вивчають нині живих письменників, оскільки не устоялися ще естетичні критерії».

Отже, відтепер школярі не зможуть пізнавати секрети сучасної української літератури, адже сучасні автори не відповідають новому «естетичному» критерію – живі.
Нагадаємо, що мова йтиме про творіння Ліни Костенко, що вже стали класикою, не збагатить своєї фантазії творами Ю.Андруховича, В.Неборака, О.Ірванця, Г.Пагутяк, не пізнають філософії “Казки про калинову сопілку” Оксани Забужко.

Гелон, Голунь – невідома українська держава
Sergius | 7.04.2008 21:33

0
Рейтинг
0


Голосов "за"
6

Голосов "против"
6

[Нравится] [Не нравится]
6
Досі для вченого світу залишається загадкою місто Гелон, про яке згадує в своїх "Історіях" древній історик Геродот. Де воно знаходилося, кому належало, донині не встановлено. Автор цієї статті, ретельно дослідивши праці "батька історії" і Влескнигу, конкретно вказує місцезнаходження легендарного міста.

Гелон, Голунь – невідома українська держава
Як на мене, питання знаходження міста Гелон досі не вирішене лише тому, що вчені не дуже уважно читали першоджерело і зневажливого ставилися до деяких інших матеріалів. Можна сказати навіть простіше – ніхто цим серйозно не займався.

А треба в першу чергу вияснити, що то за народ, якому належало місто. Геродот називає його будинами і дає про нього різні дані. В одному місці (гл. 21, тут і далі йдеться саме про четверту його книгу, яка стосується історії Скитії) він пише, що будини живуть на північ за Меотійським озером аж за савроматами, тобто, приблизно там, де знаходиться сьогоднішня Московщина (у всякому разі саме туди їх відносить Т. Коструба в примітках до свого перекладу). Але в главах 108 і 109 повідомляє дещо інше, і дивно, чому цього ніхто не помічав: "Будини – це великий і численний народ. Вони мають ясно-сині очі і ясне волосся*. У їх країні є дерев'яне місто, що називається Гелон. Воно оточене дерев'яним муром, високим і цілком із дерева, та довгим – із кожного боку на тридцять стадій... Будинки і святилища в них також із дерева. Там є святилища грецьких богів, прикрашені на грецький спосіб статуйками богів, жертівниками й храмовими спорудами з дерева. Вони справляють кожні три роки свято Діоніса і впадають у вакханальний шал. А гелони справіку були греки, але виселилися з надморських міст і поселилися в краю будинів. Розмовляють то скитською, то грецькою".
Oe?a?inuea i?aaaa


Чи могли так далеко від своїх причорноморських колоній аж у Московщині поселитися греки? Ні. І про це говорить той факт, що разом з гелонами та савроматами вони першими зголосилися вступити у війну проти Дарія, який наступав від Істри (Дунаю). Отож, будини мешкали неподалік Дунаю, на нинішній українській землі.

Геродот також вказує, що будини – тубільці (тобто ті, що тут були – корінні жителі), але і гелонів (мешканців міста) називає греками, причому такими, що теж живуть там справіку і займаються хліборобством. Складається враження, що автор не знає, кому належить ця земля?

Насправді все він прекрасно знав. То вже грецькі редактори попрацювали так, щоб мати право заявляти претензії на чужі землі. І цьому конкретні підтвердження надає автор найдавнішої української історичної та літературної пам'ятки Влескниги. Древній літописець неодноразово згадує у ній державу і місто майже з ідентичною назвою Голунь: "Голунь був славний і три сотні градів сильних мав, а Києград мав менше – на півдні десяток градів і все. Сіл небагато, оскільки ті були в степах різних родів" (д.22). Як у Геродота Гелон так в Ілара Хоругина Голунь дерев'яне місто. Окрім того, з д. 17Б Влескниги довідуємося, що руси Голунь залишили грекам хоч та, "колом будучи (тобто укріплення у формі кола – С. П.), тяжко дісталася ворогам". Ось чому Геродот у Гелоні згадує і будинів, і греків – на його час Голунню вже володіли греки, хоча, звичайно, в рідному місті мешкали і корінні жителі будини.

Де після загарбання греками Голуні проживала основна маса будинів і походження їх назви пошукаємо за допомогою архетипів. Бачимо його, зокрема, в словах буда, будка, будинки, будувати. І читаємо в Геродота: "Будинки і святилища в них також із дерева". Тобто, очевидно, що будини не кочівники, а осілий (будівничий) народ і саме звідси походження їх назви. Чи не їх предками були мешканцями отих найбільших свого часу протоміст біля Майданецького, Тальянків, Легезіно, які сьогодні досліджують археологи? Мабуть, що так, адже на Черкащині донині зберігаються ряд сіл з назвами Буда. А у "Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии" Л. Похилевича (1864 р.) таких нараховується більше шістдесяти (!).

Отже, якщо будини мешкали в межах історичної Уманщини, то десь тут повинна була бути і їхня столиця Гелон (Голунь).

Де? Звернемо свій погляд до деяких інших джерел.

"Оповіді Захарихи": "За те часы, коли еще Земли Руской Киевской не было, а была Рущина по Руси-Реце"... Рущина – це стара Русь, яка була від ріки Бог по Рось-ріку. Та сама Стара Русь (Голунь), яка згадується у Влескнизі**. Але дехто може відмахнутися, мовляв, це лише легенди бабки Захарихи.

Гаразд, тоді звернемося до авторитетного "Літопису руського". Ось що писав літописець Нестор: "Дуліби жили по Бугу, де нині волиняни (мається на увазі Західний Буг – С. П.), а уличі й тіверці сиділи по другому, [тобто Південному] Бугу і по Дніпру; сиділи вони також поблизу Дунаю. І було множество їх, бо сиділи вони по Бугові і по Дніпру аж до моря, і єсть городи їх і до сьогодні. Через те називали їх греки "Велика Скитія"***.

Баварський Читать далее...

Это цитата сообщения Не_руссссская Оригинальное сообщение

Болісне

Это цитата сообщения Не_руссссская Оригинальное сообщение

Про душу...

        Лежить душа її на погості
        Диявол прийшов у гості...
        Біля неї кругала чволає
        До себе у глиб-земельку зазиває

        Посміхається з оскалом
        Шепоче чорний ядучий псалом
        Трунком хоче замастити
        У тенета свої заманити

        А торкнутися не може
        Боже слово стоїть на сторожі
        Янголи Світла навкруги літають
        Розгублену душу захищають

        Вона зараз озирнеться, заспокоїться
        Потихеньку підведеться та піде до Світла
        До Божого Заповіту
        І молитву прочитає та все згадає...

        А диявола прожене словом Віри
        І заспівають херувіми
        Господа нашого прославляючи
        Ісуса - сина його не забуваючи.

Это цитата сообщения JapanBlog Оригинальное сообщение

В горах расцветают опять эдельвейсы или Песня Вольного стрелка

Это цитата сообщения hecate_in_ua Оригинальное сообщение

Чому розвалилась вмить українська опозиція? Хто цьому допоміг?..

8 июня
Куди зникла українська опозиція? Що з нею сталося?..

Posted by: santa in О политике, Разное, Статьи

“Усе відбувається блискавично. Воістину - бліц-кріґ, що став можливим за фактичної відсутності опозиції! Президент, який переміг із різницею в 3 відсотки, діє так, ніби за ним стоять принаймні 90% виборців країни, приймаючи доленосні рішення, які підривають держаний суверенітет” /УП/.

Таке враження, що потужна завжди українська опозиція - розпалася, як картковий будиночок, як той будинок біблейський, який будувавсяна піску?..

Это цитата сообщения Элеонора_Кацнельбоген Оригинальное сообщение

Україна має талант. Ярослав Джусь.

http://www.kazak-kozak.com/zaporozhskoe-kazachestv...zaki-xudozhnik-vladislav-erko/

художник Владислав Єрко

1630 р.отаман Тарас Трясило під м.Переясловом розгромив польське військо на чолі з г.Конецьпольським.

1-2 червня 1652 р.Богдан Хмельницький знищив військо польного гетьмана Калиновського,битва відбулась на річці Бог(Південний Буг) в урочищі Батіг на Поділлі (нині Вінницька область село Четвертинівка).

1890 р. народився Осип Букшований ,командант Легіону УСС,командир I бригади УСС Галицької армії,журналіст.

Это цитата сообщения hecate_in_ua Оригинальное сообщение

В продовження теми про катівні НКВД (Музеї Тернополя. Part 1)

Nocticula


Откуда: Украина, Киев

ссылка на сообщение Отправлено: 11.03.08 05:01. Заголовок: ЯК КАТИ НКВД ВБИВАЛИ НАШИХ ДІВЧАТ

Нещодавно читала ще одну статтю про цих злочинців, і знову розридалася за всіх тих, що так відчайдушно боролися з свої ідеали, та помирали... помирали в муках і стражданнях...

Тому і подумала, що було б доцільно розмістити щось з такого матеріалу і тут... Щоб можливо люди зрозуміли що було насправді, аніж як дехто звик виправдовувати убивць та катів, і казати наклепи на тих, хто помирав заради свободи свого народу.


"Мы их не стреляли, мы их убивали просто так, обушком"


Історію загибелі цієї мужньої дівчини почув від одного з катів колишньої Станіславської (Івано-Франківської) тюрми. Час стер в пам'яті прізвище героїні, що знайшла смерть від його рук. Випадковість зустрічі з ним пов'язана з перебуванням в одному із желізноводських санаторіїв, де лікувався у 60-х роках.

Може, колись, коли розкриються ті страшні архіви КДБ, загиблій буде повернено ім'я, стане відомою історія її боротьби в рядах УПА. А сьогодні нехай буде так, як описую ту страшну правду, без імені героїні. Моя совість і честь примушує зробити це, хоч і надто пізно.

Щоденно, після обіду, мій сусід випивав припасену заздалегідь пляшку горілки, не роздягаючись і не роззуваючись, завалювався в ліжко і хропів. Років йому було не так багато, НКВД - кати українцівдесь під сорок, виглядав знищеною алкоголем людиною.
Нав'язуючи компанію до пиття, з образою сприймав відмову, говорячи: "Что, пить со мной западло? Да ты знаешь, кто я такой? Со мной генералы считались, а ты пить со мной не хочешь?!"

Один раз, оп'янівши, сказав:

- Ты знаешь, почему я пью? Пью с тоски, что-то мучит меня, сосет, перед глазами постоянно люди, которых я лично убил.

- І що, не судили тебе за те? - запитую я.

- Не судили, ибо я был особым человеком.

- Чого ж ти людям не розкажеш про кривду, яку робив, - мовив я.

- Нельзя, подписку давал. Да и, вообще-то, делал, что приказывала партия, понял?

Але якось, добре випивши, він розповів про вбивство дівчини, яка постійно стоїть йому перед очима.

- Убивать научился еще в заградотряде под Сталинградом. Расстреливал разных. Солдат своих жалко было. А здесь, в Станиславе, убивали бандеровцев, этих не жалко было, - мовив далі.

- Однажды в тюрьму привезли молодую красивую девушку. Поймали стерво бандеровское, когда, отстреливаясь, уложила полвзвода наших солдат. Расстреляв все патроны с автомата, хотела взорваться гранатой, но граната не сработала. Взяли живой.

А далі з розповіді його стало відомо, що вона донька священика, віком до 22 років. В УПА виконувала обов'язки провідника, навіть назвав псевдо. Говорив, що дуже була гарною. У пам'яті цього ката збереглись її голубі ясні очі, красиве ніжне обличчя, довгі буйні чорні коси і струнка постать, одягнута в коротку шкірянку, в штани, на ногах - пасовані чобітки. Такою вона запам'яталась йому в той час, коли привели її до камери.

Сміливість дівчини на допитах дивувала катів, що мали з нею справу, її відвага не тільки вражала, а й викликала додаткову лють при допитах. Знущанням над нею не було меж. Вона знала, що її вб'ють, тому стійко переносила нестерпні муки, вперто нічого не виказувала.

- Как мы ее только не мучили: сначала били телефонными плетками, вся кожа на пальцах рук полопалась, когда прижимали дверью, били гвозди в пятки, за волосы подвешивали вверх и так держали, кололи грудь, подвешивали за ноги, несколько раз теряла сознание, отливали, но ничего так и не сказала. Отольем водой, станет на ноги и кровью плюет нам в лицо. Даже графином одного стукнула. Потом в наручниках допрашивали. Тройка осудила ее на смерть. Исполняли приговор я и еще несколько таких, как я . В день тогда мы убивали по десять и больше человек. Ту девку-бандеровку убить было поручено мне. Перед тем, как шел на дело, выпивал грамм двести водки и... Навеселе то неприятное дело было делать легче. Все же человека убивали.

- Ну і що, ніхто не просився? - спитав я.

- Нет. Побитые, порой поломанные, они шли, крестились, молились, пели гимн, кричали "Слава Украине", но не просились. Между тем, редко кто из них знал, куда мы их ведем. Просто чувствовали, что идут на смерть. Ведь мы их не ставили под стенку, а убивали так.

- Як це так? - перепитав я.

- Очень просто. В то время, когда вели по коридору, обушком били в потылычную часть головы. То получалось классно, почти без крови. Ударишь, подергается раз-два и - конец.

- Який же це обушок?

- А вот такой, как железнодорожники буксы в колесах обстукивают, - маленький, с длинной ручкой. Держишь в рукаве, не видно, когда надо - высунул, раз ударил - и готово...

Цинічності розповіді не було меж. Аби хоч десь якийсь нерв сіпнувся на обличчі у мого співрозмовника. Ні. З якоюсь особливою насолодою продовжував:

- А ее перед тем, как убить, втроем еще хотели изнасиловать. Рвалась, падло, Читать далее...

Это цитата сообщения simply_the_grey Оригинальное сообщение

Музеї Тернополя. Part 1

На розі вулиць Коперника і Вячеслава Чорновола, що в одному кварталі від залізничного вокзалу розташована будівля слідчого ізолятору КДБ у м.Тернополі. Зараз це мало примітний напівадміністративний будинок, що не входить до переліку значних архітектурних пам’ятників міста, але його гучна «слава» розпочалась з 1941 року, коли перед чекістами замаякувала перспектива здавати місто німцям. Що там відбулось, свідчать ті, хто лишився після накивавших п’ятами комуністів і зазирнув до покинутих камер: "Коли я увійшов у тюрму... Трупи помордованих були жахливо спотворені, мали повідрубувані чи викручені руки й ноги, повипалювані очі. Московські катюги вживали до свого кривавого ремесла сокир, щоб завдати своїм жертвам як найбільших мук. У жінок, які я бачив по камерах, були повідрізувані груди і повикручувані руки й ноги та порозбивані голови."; "В одній камері я побачив трупи двох молодих дівчаток, пов'язаних із собою колючим дротом. В одної був розпорений живіт і в нього вложено кота, в другої була здерта з рук шкіра по лікті, на рани насипано ячмінних остюків і знову засунено шкіру. В камері на першому поверсі я побачив на стіні, прибитий цвяхами, труп 30-літнього мужчини."; "Були трупи мужчин із відрізаними головами." (http://holocaust1.netfirms.com/hol7uk1.htm). Це тільки в Тернополі, а схожі тюрми утворили майже в кожному райцентрі Західної України «золотого» вересня 1939 року.
[700x525]

В 1996 році в підвальних приміщеннях ізолятора засновано Історико-меморіальний музей політичних в’язнів. В першій камері підземного коридору освячено каплицю.
[700x525]

Автентичні камерні двері не були залізними. Це єдиний зразок, що зберігся з тих часів.
[525x700]

В 13 камерах утримувались одночасно по 25-35 осіб, задуха стояла немилосердна. Вентиляційні люки-вікна парували влітку і взимку за такої кількості в’язнів, люди ходили напівголі, а під час потепління двоє стояли біля вікна, за допомогою рушника задуваючи свіже повітря. Вночі через тісняву спали валетом на одному боці і повертались на другий разом по команді.
[700x525]

В куті камери стояла бочка-параша. Зранку її виносили два в’язні під наглядом охоронців і виливали в каналізацію.
[525x700]

В’язні в камері були зобов’язані сидіти на бетонній підлозі, підставивши під себе речові мішки. Ходити по камері, голосно розмовляти чи співати було суворо заборонено. Наглядачі постійно слідкували за камерами через круглі отвори-глазки в дверях. При найменшому порушенні в’язня забирали, били і поселяли в карцер, де могло бути по щиколотку води. Мокрі, взимку з інеєм стіни, і треба було постійно стояти. За добу на 3-4 години заносили тапчан.
[525x700]

Слідство цілодобово проводилось на 1 і 2 поверхах, інтенсивніше ввечері і вночі. Фізичними тортурами і психологічним пресингом у в’язнів вимагали зізнатись самим в «злочинах» і закласти своїх товаришів, криївки, явки, паролі зв’язкових, а також усіх громадян, які чимось допомагали у боротьбі проти режиму. Слідчі зазвичай були п’яні на допитах, людей били руками по обличчю, копали ногами в живіт, груди, підтягували ланцюгом, клали на жертву двері, на які ставали по два-три охоронці одночасно (у цей час людина переставала дихати). Після допиту викликали ката, який шомполами, палками, прикладами катував людей. Інколи на допит викликали по три рази на ніч, щоб знесилити жертву і змусити підписати свідчення проти себе та інших.
[529x699]

Коридор слідчого ізолятора. Через нього водили на допити, раз у 2 дні на 15-хвилинні «прогулянки» бетонною бочкою 4х5 м, що знаходилась у дворику. Коли двох в’язнів вели назустріч один одному, то комусь накидали покривало на голову, щоб ті не дай Боже не обмінялись якимись знаками
[525x700]

Ніхто звідти не повернувся додому, окрім незначної частини, які ламались і погоджувались на зраду. Найм’якішим вироком для тих, хто Читать далее...

Это цитата сообщения oswin-oswald Оригинальное сообщение

Pulp Fiction | Криминальное Чтиво

  [416x600]

Pulp Fiction

Это цитата сообщения НЕ_БЛОГЕР Оригинальное сообщение

Я_плакав ))))) Пороблено в Україні... РуСССкая земля

Проект Налогового кодекса планируют опубликовать в июне

Минфин планирует опубликовать проект Налогового кодекса в начале июня. Об этом в интервью «Зеркалу недели» заявила замминистра финансов Татьяна Ефименко.

«Надеюсь, что уже в начале июня мы опубликуем проект Налогового кодекса на сайте Министерства финансов. Пока же мы намерены работать с экспертами Всемирного банка, украинскими учеными, аудиторами, практиками, чтобы этот проект был воспринят в обществе», -отметила она.

По словам замминистра финансов, проект нужно обсудить и принять в течение месяца - перед уходом парламента на каникулы.

«Это позволит построить расчеты бюджета на 2011 год на новых нормах», - добавила она.

При этом перечень налогов, на которых будет формироваться бюджет-2011, по словам Ефименко, не изменится. «Кардинально менять систему налогообложения было бы просто бессмысленно», - подчеркнула она, добавив, что планируется уменьшить количество местных налогов.

«Что касается введения новых налогов, мы говорим, что срок введения того или иного налога будет зависеть от того, как будет организована налоговая нагрузка в целом», - пояснила Ефименко.

14:14 16.05.2010

Киевский суд запретил оппозиции выступать 17 мая

Окружной административный суд города Киева запретил Всеукраинскому объединению «Свобода» и партии «За Украину!» проводить массовые мероприятия в центре Киева в понедельник — сообщает РИА Новости.

Представители украинской оппозиции были намерены провести массовые акции протеста в понедельник, когда начнется визит официальный визит президента России Дмитрия Медведева на Украину.

Запрет наложен «с целью избежать любых столкновений между представителями разных политических взглядов, учитывая предыдущий опыт обеспечения охраны общественного порядка во время подобных акций, а также конфликтов с нарядами милиции, которые могут привести к резкому обострению ситуации и массовым беспорядкам», передает пресс-служба объединения решение суда.

«Свобода» считает решение суда необоснованным и будет оспаривать его в Апелляционном суде.
Источник: РИА Новости

Подерв'янський Олександр Сергійович (творчий псевдонім Лесь Подерв'янський) - український художник, автор сатиричних п'єс.
Народився Лесь Подерв'янський 3 листопада 1952 року. Киянин. Мешкає на Бесарабці (раніше на Липках). Має дружину, дочку і онука. Дружина, дід і батько Леся - всі художники, як і сам Лесь. Закінчив художню академію (що раніше називалася Київським Художнім Інститутом) у 1976 році. Член Спілки художників України з 1980 року. Участь у виставках бере з 1976. Картини Леся зберігаються в Національному Художньому Музеї та багатьох приватних колекціях.
Лесь більш відомий завдяки своїм літературним творам, ніж картинам. Служив у армії з 1977 року. Там він почав писати історії з вигаданими героями та істотами в листах до товаришів. П'єси почав писати наприкінці 1970-х і на даний час написав більше 50.
У своїх п'єсах використовує багато нецензурої лексики, ритмізованого наративу, наповненого арготизмами та суржику. Ігровий аспект творів Подерв'янського приналежний постмодерністським практикам. Автору вдалось синтезувати надзвичайно влучні гротескні тропні конструкції (на кшталт: "Повинні ми любити всіх підарасів, злодіїв, убивць, бо кожний з них - народ, всі богоносці...", "Усюди смерть, розруха... Не буду більше пити я! Хоч, правда, яка розумная цьому альтернатіва?"), які насьогодні увійшли до корпусу урбанічного українського неофольклору. Контркультурний аспект творів Подерв'янського зосереджено на межовій травестизації хрестоматійних образів радянської класики та авторитетів ТР-дискурсу.
Музичні уподобання - Doors, Rolling Stones.
Знайомі Леся звуть його "Подя".
Лесь високий на зріст. Займається східними бойовими мистецтвами.
Скандально відомий драматург Лесь Подерв'янський вже 30 років займається східними єдиноборствами. Він багато років займається кунг-фу і стверджує, що з кращими друзями познайомився саме в залі.
http://vkontakte.ru/club842628

ilustsnzavПродовжується агітаційно-пропагандивна кампанія Соціал-Nаціоналістичної Асамблеї проти нового рабовласницького Трудового Кодексу.
Тиждень тому Харківський машинобудівний завод «ФЕД» став першим в нашій антикапіталістичній кампанії.
Вчора активісти СNА з листівками, які пояснюють справжній зміст нового Трудового Кодексу, з’явилися біля прохідних ще двох промислових гігантів – Харківського Авіаційного заводу і заводу «Світло Шахтаря».
Під час ранкової агітації листівки отримали близько двох тисяч робітників кожного заводу. Реакція на соціал-націоналістичну агітацію з боку заводчан була схвальною, адже саме робітники стануть першими жертвами нового Трудового Кодексу у разі його прийняття.
Один з заводів вже знайомий з соціал-націоналістичною агітацію, адже в середині нього вже діє ланка СNА з числа заводських робітників. Окремою партією в кілька сотень листівок і наліпок соціал-націоналістична агітація дісталася всередину заводу через робітників-активістів СNА.
Тільки разом ми здатні вибороти гідні права для себе і побудувати соціально і національно справедливе суспільство для наших нащадків.

ПЕРЕМОГА БУДЕ ЗА НАМИ!

Р.S.: Нагадуємо: Новий кодекс впроваджує можливість 12-годинного робочого дня замість 8-годинного і дозволяє працедавцю його необмежене збільшення як необхідне, а не надурочне (ст.143).
За новим кодексом працедавець може одноосібно, без жодного погодження з трудовим колективом, приймати нормативні акти, що регулюють трудові відносини на підприємстві, при цьому він не несе жодної відповідальності (ст.13).
Згідно нового трудового кодексу профспілки позбавляються гарантій щодо захисту прав працівників і не можуть захистити працівника від звільнення (ст.121).
Відповідальність робітників встановлюється за обсягом у вісім разів більша, ніж працедавців (ст.401-419).
Новий трудовий кодекс позбавляє значної частини прав робітників малого підприємництва, але фактично надає пільги для розширення великому капіталу за рахунок трудящих (ст.301-303).

#1
Юлия Сумарока 13 мая 2010 в 15:10
В умовах, коли новітня держава не лише не виправдовує Національних сподівань, але й сприяє поступовому і всебічному занепаду, деградації та вимиранню Нації, а демо-ліберальна пропаганда підносить права окремих індивідів над загальнонаціональними, розщеплює єдине поняття Нації, коли Національна культура і традиції відмирають, поступаючись місцем глобальній антикультурі та антисоціальній псевдоморалі, єдиний расовий тип Нації і мовне середовище розчиняються чужорасовим та іншомовним елементом, задля створення належних умов для стабілізації й подальшого розвитку була створена організація "ПАТРІОТ УКРАЇНИ", що зараз перетворюється на широкий рух Українців.
Молоде покоління Патріотів, розуміючи сучасний стан Nаціі і Держави, як катастрофічний, вимагає повного усунення владної верхівки (політиків та олігархів) від політичного і економічного управління Державою. Після цього ми вимагаємо втілення наступних положень:
1. Nаціональний Солідаризм, проти ворожнечі класів і егоїзму окремих індивідумів.
2. Сильна авторитарна персоніфікована влада, проти слабкості, безвідповідальності і безособовості лібералізму.
3. Сильна Унітарна Централізована Українська Держава з широкою автономією місцевих громад.
4. Професійний Трудовий Парламент проти непрофесійності сучасних депутатів.
5. Двоукладна економіка – поєднання державного та приватного секторів, проти крайнощів комунізму і капіталізму.
6. Ставка на розвиток науки й освіти, високі технології ( аеронавтика, космос, генетика, зброярство і т.п.), як основу могутності Держави.
7. Nаціоналізація надр і стратегічних галузей виробництва
8. Участь робітників в управлінні і розподілі прибутків підприємств.
9. Перетворення українського селянина на потужного сільськогосподарського виробника через довічне наділення його землею та створення сільських кооперацій за допомогою Української Держави.
10. Пріоритет Національно-Державних інтересів над, так званими, «міжнародними інститутами» і «загальнолюдськими цінностями», які слугують прикриттям чужим імпералізмам.
11. Не участь у всіх сучасних блоках і змагання за створення Центрально Європейського блоку, що зробить Україну Лідером Регіону.
12. Створення потужної Національної Армії та ВПК, відновлення ядерного статусу України.
13. Повне зупинення зовнішньої міграції, що підточує національні та економічні основи Держави.
14. Відновлення позитивної демографії Української Nації шляхом безпрецедентних Державних програм. Наше завдання – «колисок більше ніж гробів».
15. Ставка на молоде покоління і виховання нової людини – органічної частини національної спільноти, проти сучасного крайнього егоїста.
Соціал-Nаціоналістична Асамблея є чи не єдиною реально діючою націоналістичною організацією. Реігулярно проводяться вишколи, різноманітні соціальні та політичні акції. Ознайомитись з поточною діяльністю можна на сайті http://sna.in.ua.
Також я відписуватимусь в цій темі стосовно проведених та запланованих акцій.

ІДУ НА ВИ!
28.04.10

Академіку, професору, доктору історичних наук, Міністру освіти та науки України Табачнику Д.В.

Пане Табачнику!

Ви у своїх виступах і публікаціях з нацистських позицій та в практичній діяльності глибоко образили, принизили честь і гідність мене, як громадянина України, українця, мою українську родину – діда, бабцю, тата, маму, сестер, дружину, дітей, онуків, всіх українців, всіх громадян України, включаючи і Президента України Януковича, Прем'єр-Міністра Азарова, Віце-прем'єр-міністра Семиноженка, воїнів Красної армії (і мого діда Бойка, який загинув у Берліні) та вояків УПА, які на смерть воювали з нацистами тощо, і відтак всю Українську націю і святу Україну.

У зв'язку з тим, що Президент України – гарант Конституції, Генеральний прокурор України, депутати Верховної Ради, Прем'єр-Міністр України, Голова служби безпеки України не спроможні (або не бажають) захистити мене, українця, та Українську Націю, всіх громадян України від вас – кривдника та вашої нацистської ідеології, я, як аристократ, шляхтич, викликаю вас на дуель за споконвічним українським "звичаєвим правом" (закони України не забороняють дуелі). Моє орійське, руське та шляхетне козацьке походження зобов'язує!

Оскільки я перший вас викликав на дуель, то за мною час, місце, умови дуелі та вид зброї. Дуель відбудеться 9 травня о 10.00 год. біля Ратуші, кам'яного пам'ятника галицькому яйцю у м. Івано-Франківськ, відстань між дуелянтами 1 м. Чекаю вас до 10 год.!

Вибір 9 травня не випадковий – це День Перемоги над нацистами. Кров славних українських воїнів, наших предків стукає у скроню і кличе до перемоги над вами – нацистом.

Образу мене, моєї родини Української Нації та України ви повинні змити своєю ганьбою.

В Україні немає і не повинно бути місця нацистам Леніну, Троцькому, Сталіну, Гітлеру і Табачнику...

Україна понад усе!

З нами Бог і Україна!

СІРЕНКО Г.О.,

академік, професор, доктор технічних наук колишній голова Секретаріату

Головного проводу КУН