Это цитата сообщения lj_alia_tempora Оригинальное сообщение

Georgia&Georgian

Около двухсот фотографии Грузии и в ней живущих замечательных людей.

[показать] [показать] [показать]

[показать]

http://alia-tempora.livejournal.com/61324.html

Это цитата сообщения Zara_yara Оригинальное сообщение

Медитация на янтры. Спасибо Dokta!

Я погружаюсь в глубины своей внутренней Вселенной…

Не чувствую своего тела…

Ощущение невесомости, парения, восторга и воссоединённости… с Силой Безмолвия…

Я ощущаю свои главные энергетические центры –  центр Сердца, Третий глаз,  Солнечное сплетение…

Я ощущаю в центре Сердца – цветок. Он переливается розовыми, сияющими белыми, золотистыми, изумрудно-зелёными цветами. Его лепестки раскрываются.

Это цветок  и мандала одновременно. Я ощущаю суть первого цветка – светящегося розово белого – Любовь…  Постепенно он превращается в  цветок с пурпурно-фиолетовыми оттенками – это Благодарность. Этот цветок раскрывается, переливается красками и обретает нежно фиолетовые оттенки светящиеся ослепительно белыми светом…

Это Единство…Читать далее

Божественное Изобилие

 

[600x600]

[700x560]

Это цитата сообщения Zara_yara Оригинальное сообщение

МИССИЯ ЧЕЛОВЕКА

[699x324]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миссия человека на Земле…

Во все века лучшие из лучших  искали ответ – какова истинная роль человека, его миссия, его предназначение?

В это время все остальные просто проживали свои жизни, особо не парясь по этому поводу.

Так сложилось, что с самого рождения этот вопрос был повсюду со мной.

Мой отец был лучшим из лучших – учитель русского языка и литературы, искатель, мыслитель, человек, в душе которого  был неиссякаемый свет любви, энергии, творчества.

Когда он женился на моей маме, ему уже было 50 лет… Ей 30…

Он был из тех  людей, которых называют бессеребренниками – бескорыстная чистая Душа… Он готов был бесконечно отдавать людям, себе ничего не желая взамен. Хотя отдавать  материального было вообще нечего… Но он с удовольствием писал статьи во все газеты и журналы Советского Союза, читал лекции в обществе «Знание»…Работал с утра до ночи – писал свою книгу.

Сколько помню моё ранее детство, школьные годы, юность – отец ни на минуту не оставлял любимого занятия – писать. Он вставал в 5 утра, и пока мы ещё сладко спали, садился работать - писал, печатал на своей старенькой пишуще машинке...

Имена Пушкина, Толстого, Есенина, Лермонтова сопровождали меня всюду. Их слова, высказывания, устремления  к выполнению своей миссии для человечества. Но не только слова, но и непосредственная дружба отца с их потомками.

С сыном Есенина – Константином Сергеевичем, известным в те времена футбольным обозревателем. С правнучатым племянником Лермонтова, который много раз приезжал к нам  в гости – надарил мне альбомы для марок и открыток. До сих пор сохранилась эта память о нём…

Беседы отца с ними, с другими людьми  на темы духовности человека.

Его рассказы о Толстом, который предпочел простую крестьянскую жизнь и гуманистическую философию всем регалиям, которые он имел.

И хотя отец и не говорил это вслух, а я была маленькая, но видимо всё в нашем доме было просто пронизано этим мучавшим его  все годы вопросом – о его личной миссии на Земле, об его ответственности перед человечеством, о выполнении долга -  так, что и мне это передалось от отца, как  эстафета поколений, как факел, который  я должна нести вслед за ним.

И сейчас, оглядываясь назад, я думаю, что я,  по мере своих сил, несла этот факел и воплощала своё личное предназначение – задачи своей жизни. И  в то же время сейчас я понимаю, что наиважнейшим является передавать из поколения в поколение эту эстафету духовности, зажигать пламя в сердцах людей  младших поколений. Так как это сделал мой отец…

И делать это нужно сейчас и как можно у большего числа людей. Любыми доступными способами передавать этот огонь, свет души.  Хотя бы одному человеку, хотя бы 10 человекам…  

А получится ли большему числу людей? Это ведь даже не знания…

Это духовность – свет, состояние бытия…

Ведь сейчас бог и царь – доллар. Людей трудно увлечь чем бы то ни было кроме доллара…

Нужно искать пути и способы. У кого есть идеи по этому поводу?

 

 

Это цитата сообщения Dokta Оригинальное сообщение

вот такие янтры...

 

*~* Шри Янтры*~*

 

[600x600]

 

[800x800]

 

[800x800]

 

[800x800]

 

[800x800]

 

[800x800]

 

Читать далее...

Это цитата сообщения ЮРИЙ_КОСАГОВСКИЙ Оригинальное сообщение

ЖИВОПИСЬ ПЛАНЕТЫ

 ЖИВОПИСЬ

. Утащил у kurgudu И sv_otec   другое и пр. и пр. 

 

                                            
Ренессанс

Барокко

Импрессионизм

Постимпрессионизм

Фовизм

Романтизм

Модерн

Экспрессионизм

Cюрреализм

Читать далее...

Это цитата сообщения ЮРИЙ_КОСАГОВСКИЙ Оригинальное сообщение

10 films * ФильмЫ о ЖивописИ -=- ТВ Музей Рондизма -=-

   ФильмЫ о ЖивописИ

 

10 films * можно смотреть прямо в журнале

Читать далее...

Івана Підкову було страчено у Львові 16 червня 1578 року за рішенням польського сейму і поховано в Успенській церкві. Незабаром черкаські козаки викрали і перевезли його останки до Канева, де поховали в одному з православних монастирів під Чернечою горою.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0

Украинская народная партия потребовала от президента Украины Виктора Януковича официально проинформировать руководство Российской Федерации о нежелательности последующего пребывания в Украине посла этой страны Михаила Зурабова

С таким заявлением выступил член правления Украинской народной партии Степан Хмара.

«Российский посол, как типичный русский шовинист, отрицает существование языка, культуры и даже украинского народа. Его заявление - это очередная антиукраинская провокация, которая унижает честь и достоинство каждого украинца», - цитирует Хмару пресс-служба УНП.

Политик убежден, что «только требуя от Кремля сменить нынешнего посла в Украине на более адекватного и дипломатичного политика, Виктор Янукович сможет защитить собственную честь и честь всего народа».

«Если же, руководство Российской Федерации не согласится замять этот скандал цивилизованным путем, Служба безопасности Украины должна объявить Зурабова персоной нон грата и отправить его в Москву», - подытожил Хмара.

Напомним, накануне Зурабов дважды заявил, что украинцы и россияне являются «не просто братскими народами», а единым народом, но «со своими нюансами, со своими особенностями».

"Фокус"16.06.10. 12:04 http://focus.ua/politics/125767

3.1.Було б дуже цікаво,які саме нюанси і особливості відрізняють українців і росіян.

Это цитата сообщения Konsimeon Оригинальное сообщение

МИЛОСТЫНЯ

Настроение сейчас - Склонность к воспоминаниям...

События разворачивались в ноябре 1998 года, было снежно и холодно. День был знаменательный ввиду посещения города патриарха московского и всея Руси, Алексия второго. После литургии шёл крестный ход от Покровского собора по центральной улице к Первомайскому парку. где впоследствии осуществилась торжественная закладка камня в строящийся храм Благовещения Божией Матери. Колокольный перезвон, хоровое пение, церковные чины, священство-картина величественная и захватывающая дух. На тротуарах было много нищих, кто с табличкой на груди,кто настойчиво протягивал руку, прося милостыню, кто-то стоял, кто-то сидел, но не в этом главное. Главное в том, что мало кто из них вызывал в душе сострадание, сочувствие. Почему? Трудно сказать, сердцу виднее, может быть потому, что среди истинно нуждающихся, которых оттеснили на задний план, в основном сидели те, для которых это было выходом на работу, может быть потому, что яд лицемерия излучался от многих, гася естественное желание миловать, оставляя лишь внешне формально прохожим способствовать умножению их капитала. Трудно сказать, но ведь человека можно обмануть, но только не его сердце. Но вот я заметил то, что заслуживало внимания. Возле киоска у главпочтамта прямо на снегу, на коленях сидел нищий. Перед его коленями лежала картонка, на которой виднелось несколько 5-копеечных монет, пирожок и надкусанное яблоко. Но что дивно, он, казалось, уже ни от кого не ждал помощи, ни у кого не просил. В тот момент, когда я его увидел, он с закрытыми глазами, из которых стекали слёзы. слегка обратив голову вверх, уже просил милостыню не у людей, а, казалось, у самого Господа Бога. Он только повторял одно слово: "Господи"! У меня в кармане на тот момент была единственная монета достоинством 5 рублей. Если бы в ту минуту у меня был миллион, я не задумываясь положил бы его к святым коленям нищего. Да что там деньги, я готов был отогреть его в самых тайниках своей души, поменяться с ним местами, снять с себя последнюю одежду, впрочем зачем так много слов, проще сказать я всем сердцем полюбил этого нищего и очень сожалел, что у меня в этот раз было так мало денег сравнительно с тем, что хотела отдать душа. Когда я мягко положил свои 5 рублей на его картонку, глаза у него были ещё закрыты. Когда же я уже на несколько шагов удалился оттуда, то за своей спиной услышал неуверенное, с изумлением произнесённое слово: "Спа-си-бо"! произнесённое точно по слогам, точно с попыткой узнать от кого сей дар, уж не с самих ли небес?! Добавить к этому у меня нечего, я присоединился к величественно идущей колонне крестного хода, всё казалось как и прежде, но только внешне, так как душа моя ликовала, чувство радости переполняло её, а образ этого нищего, я уверен, в моей памяти сохранится до самых последних дней... Зарисовки-воспоминания

Это цитата сообщения слава_бондар Оригинальное сообщение

Без заголовка

над моей анголой небеса да лужи
трудно удержаться и не стать медузой
разлететься воздухом разлиться водою
жаль что по контракту надо быть собою

над моей анголой воют волком птицы
и не помнят толком что им ночью снится
тяжело в болоте рассуждать о силе
оставаться чистым в загаженном сортире

над моей анголой брошеные дети
зачатые по пьяне городскими йети
в трамадольной вате гнило сыро сиро
тараканьи игры в одномерном мире

над моей анголой разные народы
кровь приносят в жертву за дары природы
их самих уводят на закланье боги
каменные лица непреклонно строги

над моей анголой реют альбатросы
в поднебесье гордо нету им износа
перья как пружины панцерной кровати
каждая мечтает о подвенечном платье

над моей анголой тетка ходит в баньку
микроорганизмы собирает в банку
а когда подтает ручейки да лужи
выпустит зверушек погулять наружу

над моей анголой кино-мото-графы
растопырив пальцы развевают флаги
заплетают кольца мозоля колени
бьют поклоны солнцу пасынки вселенной

над моей анголой точат шашки стражи
небесные хохлы хранят секрет акашы..

Это цитата сообщения слава_бондар Оригинальное сообщение

Маруся Курочкина * Сказать: люблю – так это мало...

 от редактора * из переписки с публикатором - "просто хочу поделиться этой прелестью" ... стихи действительно живые и чувственные и мечтательные о грядушей настояшей любви и некоторой досаде на все что было...                                                                                    Ю.К. 

 

 

Сказать: люблю – так это мало,
А не люблю – так это ложь,
Иду налево, как направо,
Булавку одеваю словно брошь…
Себя я смяла, как бумагу,
Исписанную до конца,
Изысканные вина пью,
Как брагу,
А после не могу найти лица…
Себя я в белый саванн завернула,
А выглядит как свадебный наряд,
Опять я не в ту сторону свернула,
И, как бы ни хотелось -
Не могу назад..
Но вот АБСУРД: я не хочу назад…

 

 Маруся Курочкина

 

.

Это цитата сообщения Элеонора_Кацнельбоген Оригинальное сообщение

Помер Юрій Іллєнко

15 червня у себе на дачі в Прохорівці (Черкаська область) помер народний артист України, режисер Юрій Іллєнко
_____________________________
Серед видатних робіт Іллєнка – "Білий птах з чорною ознакою", "Свято печеної картоплі", " Легенда про княгиню Ольгу", "Лебедине озеро. Зона".

За документальний фільм про Сергія Параджанова "Параджанов. Партитура Христа до-мажор". 1994 р. отримав Диплом МКФ "Золотий витязь" в Югославії.
[700x497]

Опубліковано - 19.11.2006

Анатолій Михайлович Висота, канд. хім. наук, “Народний оглядач”

Трипілля всесвітньовідоме, принаймні для освічених людей, як місце розгортання і утвердження трипільської культури кілька тисячоліть тому. Про повстанський рух отамана Зеленого на початку 20 сторіччя не всі знають навіть на Київщині.

Тут Бобриця, Красна і Стугна течуть,
В Славуту-Дніпро свої води несуть,
На їх межиріччі простерлись поля -
Трипільщини це споконвічна земля...
Григорій Заброда, с. Трипілля

Я за освітою не історик. Та й писана історія, це не те, що відбулося насправді, а те, що нам переповідають. І ця стаття не відсторонений погляд запиленого і зачханого архівіста-науковця, що відкопав щось нове і дотепер невідоме, а заангажовані роздуми громадянина про недавні події в Трипіллі й околицях. Бо ще живі люди, які бачили й чули оповіді учасників і очевидців про той повстанський рух. І дещо я також від них почув і запам’ятав.

Мета цього писання: донести правду про наш народ, підняти патріотичний дух молоді, змінити світогляд українців, бо наша національно-визвольна боротьба за волю і самостійне життя ще не закінчилася.

Висловлене тут може сприйматися ширшим колом читачів із подивом, бо нами прийнята нова парадигма історичного процесу: розвиток людства не від дикості до цивілізації, а деградація від стану Людини-Цілої, помноженої на Всесвіт, до стану Людини-Уламку, що відділяється від Всесвіту. З цієї точки зору трипільські протоміста як заперечення родових маєтків це не добре, а землеробство, гончарство, ткацтво і художнє оздоблення оточення людини, як полегшення і покращання якості її життя, це добре. А як оцінити значення “бінокулярного виробу”?

Прокладемо кладку в минуле й, пооглядавшись на теперішні орієнтири - “досягнення цивілізації”, уважно поглянемо на трипільців, які жили сім тисяч літ тому. Так, вони — хуторяни, бо кожна родина має огороджену живоплотом і деревами садибу. У тому родовому маєтку є все, необхідне для життя.

Там є город, на якому вирощується жито-пшениця, коноплі, всіляка городина аж до кропу й петрушки; і сад із вишнями, грушами-яблунями та кущами порічок, малини й іншого; і гай з лісовими деревами. Окремо голубіє обрамлений зеленим моріжком ставочок, захищений від північних вітрів верболозом. У загородах із ліси окремо корова з телятком, кози.

Біла хата-мазанка на метр-півтора заглиблена у землю для збереження в ній тепла і затишку. А в тій хаті невелика піч, попід стінами дві лави коло столу, а ближче до дверей мисник, де на полицях гарно розмальовані по рожевому полю червоною, чорною і білою фарбою горшки, миски і горнятка. Окремо - два глечички, поєднані в одне ціле, та чому це вони без дна?..

На низенькій спризьбі сидить жінка і лущить собі в пелену квасолю, а доня підбирає стручки і складає в ночовки. На обох білі сукні, вишиті чорно-червоним по рукавах виноградом, волосся старанно зачесане і закріплене плетеною із трави зеленою стрічкою. Поглядаючи одна на одну, вони щось співають. Ось лиця їхні заясніли, бо побачили чоловіка із в’язкою сіна і хлопчика з граблями. На обох світлі широкі шаровари і білі сорочки, а стан підперезаний вишитим поясом...

І все навколо них було їм любе та миле, бо то був їхній життєвий простір, бо то було коло любові, утворене татом і мамою з часу закладання родового маєтку. Були-бо трипільці рідновірами, бо вірили вони у Всевишнього Рода, Творця і повелителя всього живого й неживого на землі.

Босонога щаслива родина трипільців готувалася вечеряти коло хати...

Отаман Зелений: основні військові операції і знакові події

Данило народився 26 грудня (за с.с.) 1886 року в Трипіллі від батька Ілька Лавровича і матері Варвари Павлівни. Була це багатодітна родина: п’ятеро синів і п’ятеро дочок. Батько Ілько був столяром, навчав синів своєму ремеслу, а найменшого Данила брав із собою на підробітки, бо як і більшість трипільців вони страждали від малоземелля. Хлопець був тямущим і закінчив церковно-приходську школу та місцеве двокласне земське училище. В тому училищі він і дізнався від учителя — свідомого українця, багато чого про козацьких гетьманів та отаманів, які боролися за волю селян і України. І світилися очі й хвилювалося хлоп’яче серце від почутого...

Ще юнаком Данило усвідомив просту істину: люди спонвічно мають право жити за своєю волею, так як хочуть і можуть.

У революцію 1905—1907 рр. Данило був одним із організаторів Трипільського гуртка соціалістів-революціонерів. Влітку 1908 року Данила арештували за “прікосновєнность к государствєнному прєступлєнію” і засудили до заслання в Архангельську губернію в село Холмогорки.

У Трипілля Данило повернувся аж у 1914 році і тут же був мобілізований на Західний фронт. Служив він писарем 35-го корпусу і найвірогідніше дослужився до молодшого старшини.

Після жовтневого перевороту трипільці визнали владу Центральної Ради.

Відновлена Іваном Гавришем та Данилом Терпилом Трипільська організація соціалістів-революціонерів мала великий вплив на околиці: Трипільську, Черняхівську, Германівську, Читать далее...

В Казахстане вступил в силу закон, наделяющий первого и пока единственного президента страны Нурсултана Назарбаева статусом лидером нации. Сам глава государства этот документ так и не подписал, но и не вернул в парламент

По казахским законам, принятый парламентом закон, который не был отклонен президентом в течение месяца, считается подписанным и вступает в силу, передает lenta.ru.

Как известно, 12 мая парламент республики наделил Назарбаева статусом лидера нации, приняв соответствующие поправки в законодательство.

Согласно документу, предусмотрено установление гарантий неприкосновенности членов семьи Назарбаева, а также имущества.

Устанавливается также ответственность за препятствование деятельности первого президента.
По законодательству Казахстана, Назарбаев имеет право баллотироваться на должность.

"ФОКУС" 15.06.10. 12.23. http://focus.ua/foreign/125514

Глава Одесской облгосадминистрации Эдуард Матвийчук дал распоряжение руководству правоохранительных органов «отчитаться» об инциденте в карьере, когда вице-мэр города Вахтанги Убирия открыл стрельбу

Об этом губернатор заявил в понедельник на аппаратном совещании в облгосадминистрации.

Как сообщает УНИАН, Матвийчук уточнил, что «принципиальная объективная оценка будет - это также требование президента Виктора Януковича».

В свою очередь, ЦОС Одесского облуправления милиции распространило сообщение, что по факту происшествия 11 июня на территории городской свалки возбуждено уголовное дело по признакам хулиганства.

Напомним, еще в начале года между ООО «Союз» и Одесским горисполкомом возник спор по поводу использования территории свалки. ООО «Союз» обратилось с иском в Хозяйственный суд Одесской области и потребовало признать право на пользование имуществом согласно ранее заключенному договору аренды. 11 июня суд частично удовлетворил иск и обязал управление жилищно-коммунального хозяйства и других лиц не препятствовать компании.

11 июня около 16:00 директор ООО «Союз» совместно с юристом и сотрудниками охранного агентства, но без государственных исполнителей прибыли на территорию свалки, чтобы довести указанное решение суда до ведома ответчика. Около 17:00 на свалку прибыл заммэра Одессы Вахтанги Убирия, который стрелял из пистолета, чтобы препятствовать действиям директора ООО «Союз».

"ФОКУС" 15.06.10. 08.08. http://focus.ua/politics/125420

Андрушко рассказал, что сотрудники Управления госохраны повалили его на пол, когда он пытался последовать за Януковичем, который осматривал экспозицию выставки после короткого брифинга.

Журналист сказал, что попытался пройти за сопровождающими Януковича, но был остановлен сотрудником госохраны. Андрушко попросил охранника представиться, но тот этого не сделал. После журналист достал мобильный телефон, включил камеру мобилки и попросил охранника объяснить, почему его не пропускают, сообщает УНИАН.

По словам Андрушко, после этого охранники захватили его и повалили на пол.

Напомним, ранее экс-министр внутренних дел Юрий Луценко заявил, что Янукович увеличил количество охраны со 100 до 170 человек, однако Управление госохраны опровергает эту информацию.

В администрации президента сообщали о готовящемся покушении на главу государства, в связи с чем был изменен маршрут его движения на работу.

"ФОКУС" 15.06.10. 13.10 http://focus.ua/politics/125533?p

3.1.Хто зна,можливо що Андрушко-яйхід,тобто шахід з яйцями?...

МОЖНА

Можна вірить другові чи милій,
Марить наяву чи уві сні,
Білизну червневих ніжних лілій
Заплітать букетами в пісні.

Можна жить, а можна існувати,
Можна думать — можна повторять.
Та не можуть душу зігрівати
Ті що не палають, не горять!

Люди всі по-своєму уперті:
Народившись, помирає кожна,
А живуть століття після смерті
Ті, що роблять те, чого "не можна".

29.IX.1956, Біївці

Это цитата сообщения ЮРИЙ_КОСАГОВСКИЙ Оригинальное сообщение

NEW FILM * РУССО арт чистых CЕРДЕЦ * film TV Muzeum Rondizm

.








.

СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

Чи була Кам’яна могила пов’язана із легендарною державою Аратта?

АРАТТА - ПРАДАВНЯ УКРАЇНА

Опубліковано - 30.10.2009 :http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1448

Антон Марчинський, “Польське радіо”


Чи була Кам’яна могила пов’язана із легендарною державою Аратта?

Український історик Юрій Шилов та російський шумеролог професор Анатолій Кифішин ведуть розмову про протошумерські написи з Кам`яної могили, що являли собою ці письмена, як вони були пов’язані із легендарною державою Аратта, а також чому вони привернули увагу німецького інституту Аненербе підчас Другої Світової війни.

Мова йде про Національний заповідник-музей Кам’яна могила, в якому знаходяться протошумерські написи, які вірогідно є найдавнішими письменами з усіх відомих: перші з них датуються приблизно 12 тисячоліттям до нашої ери.

- Отже, шановні панове, який зміст тих протошумерських написів з Кам’яної могили?

Говорить академік Шилов

- В Кам'яній могилі сформувався образ Бога-Творця Енліля. Світова наука знала, що на основі цього Енліля утворено було біблійного Еллоя-Еллохіма, але це вже початок І тисячоліття до нашої ери, коли Біблія почала писатись. Думали, що Енліль виник в Шумері, далі, значить, перейшов в Вавілон, Асирію, і там уже автори Біблії, започаткувавши її, використали образ близькосхідного Енліля для того, щоб створити на його основі Еллоя-Еллохіма. Але тепер ми можемо стверджувати, що вперше Бог-Творець Енліль був оформлений в архіві Кам'яної могили починаючи із рубежа VIII-VII тисячолітть до нашої ери. Хоча ідіограми цього Бога-Творця в палеолітичних пам'ятках України відомі ще з XIV тисячоліття до нашої ери. Крім того, в Кам'яній могилі описується так званий Всесвітній потоп. Знову-таки, світова наука знала, що взяли за основу епос про Гільгамеша, шумерський епос, але виявляється, що і ім'я Гільгамеша, і опис цієї події вперше в архіві Кам'яної могили було відпрацьовано.

Професор Анатолій Кіфішин:

- Те, що Шилов шукав епос про Гільгамеша, там немає цього епосу, але там є бог Гільгамеш. Тобто він тоді ще не був героєм, але був богом. А також є там інші боги, є, наприклад, Енліль і Нінліль, з центрального епосу. А найголовніше – там є й Мойсеєві заповіді, замість десяти – шість з них. Але їх можна знайти ще на Альтамірі. А на Кам’яній могилі їх 6 варіантів. А потім вони перейшли до Шумеру як відомі повчання Шурупака. А потім і на Біблії відбились, тобто це такий мандрівний сюжет. Від Альтаміру, де вони були вибиті на Зеленому панно десь в 10 тисячоріччі, але на Кам’яній могилі з'явились майже відразу, а також і пізніше. До цього сюжету завжди повертались. Але є там теж інші написи, тож можна розповідати дуже багато.

Отже, я увійшов, увірвався на підставі тих шумерських піктограм – шумерограм, як їх називають – до цього дуже складного світу. Ну й знайшов там показники родового відмінку, дієприкметнику, доконаний вид, недоконаний, віддієслівні форми тощо. Все це там я знайшов. Тому я вже не мав сумніву, що справу маю із шумерськими написами.

- Пане професоре, а наскільки великий масив того текстового матеріалу з Кам’яної могили?

- Я опублікував перший том свого дослідження і там є список знаків, він на 70 сторінок, розумієте? Там розвиваються всі варіанти, наводяться дуже детально звідки і як кожний матеріал походить. А зараз я вже написав другий том, написав його ще у 2001 році, але досі не можу видати через нестачу коштів. Там вже не 70, а 300 сторінок самих тільки знаків – так званий силабарій. Там охоплено все. Тож кількість величезна. Якщо перший том – це 900 сторінок, то другий – 2800. Тож знакова система там дуже велика. Тоді було більше знаків, ніж з’явились, наприклад, в Асиро-Вавілонії. Там вони вже скоротились аж до перетворення на складограми, як це було у нас у Велесовій книзі або в Уралінді в Німеччині (вона переважно так була написана). Ну а потім вже з’явилась абетка.


Юрій Шилов
- А чим була зумовлена та велика увага до Кам’яної могили – тоді, коли ці терени було окуповано нацистами – з боку німецького інституту Аненербе – Німецького товариства з вивчення давньої германської історії та спадку предків? Вони ж вели там дослідження? Які були їх результати?

Академік Юрій Олексійович Шилов:

- Ну, якщо конкретно про Кам'яну могилу, німецька школа археологічна, історична була дуже потужна. Оця от якість дослідників арійської спільноти, ведичної культури почала закладуватись ще на початку 19 століття. Наприкінці 18 століття, коли англійці, маючи колонію Індію, почали вивчати її історію, почали прочитувати Веди, і побачили там велику спільність і мови, і граматики, і образів, імен з давніми божествами Європи. Прочитали, що арії пов'язали всю історію і культуру Індії і Європи. Слідом за англійцями французи підключились, потім німці, росіяни. І от німецька школа була дуже потужна, і цією потугою скористались ідеологи ІІІ Рейху. Там було багато політичних спекуляцій, але на окупованій території, от ви згадали Кам'яну могилу, працювали вчені також, Читать далее...