|
Ми знаємо про голодомор все більше, а найбільше - те, що він був. Ми відчуваємо Душею, хто організував цей злочин і кому він вигідний, але від нас вимагають "документальних підтверджень". Для мене таким підтвердженням є ті ситі люди, хто "заперечує голодомор".
З часом лукавство буде підтверджене документами і зізнаннями фальсифікаторів "відсутності голодомору".
А моя думка і молитва тим, кого згубили і замордували тоді.
+++
Famine-33-Голод-33
http://www.youtube.com/watch?v=Z3UzpldKpRo
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
голодомор на Украине
http://www.youtube.com/watch?v=pfZGhaQ59a4
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Famine in Kazakstan & Ukraine - (1928-1934)
http://www.youtube.com/watch?v=vVH_qkeLs-E
debashir | 17/08/2008 | сподобалось: 25, не сподобалось: 3
(1928-1934) - Uly Dzhut
In Kazakstan extracting resources took the form of forced grain requisitions, which, paradoxically, hit hardest those who produced no grain - herdsmen and set in motion a process that led to the near total destruction of the region's livestock. In the Pavlodar district, in Aul No. 1, 40 deaths have been ascribed to hunger, the majority of them children, while in order to survive the people left are eating cats, dogs and carrion. Similar instances have also been noted in other auly in the same district. In the report by the Moscow section of the Red Cross, currently working in the area around Aktobe, it is written that the Kazaks in those areas have been stuck by hunger and epidemic. The hungry go looking through refuse, they are eating the roots of wild plants and small rodents. "The last of the cats and dogs have been eaten, the refuse heaps around the huts are full of the bones of dogs, cats and small rodents burnt by cooking..." Cases of anthropophagy are cited. In this report (as in many others) it is written that in the capital of the Turgay district (2,500 inhabitants), 728 people have contracted smallpox, with an extremely high mortality rate. Based on the figures from the local bodies in the Turgay and Batpakarinsk districts, between 20% and 39% of the population have died and the majority of the people left alive have fled. In many of the soviets in the Chelkarsk district, 30-35% of the population in the aul`s have died. In recent times, there is doom everywhere, death of the population, the sowings did not grow, all cattle is handed out to the state, the kolkhozniki are not supplied with grain from the side of the state, the population has nothing to eat the local activists once they have seen a citizen with a piece of bread, a pound of flour, a piece of meat, they take it from him and consume it themselves, [labeling it] as a handing out to the state, but in fact they gulp it themselves Besides that, the local authorities carry out, among the hungry population, various procurement campaigns, while the populace is unable to find food, not a single piece of bread. Collectivization and sedentarization decimated the animal herding economy. Its most disastrous results were in Kazakstan, culminating in the great famine of 1931-1933. The campaign of "debajization" was meant to mark the end of traditional hierarchies in nomad society and the destruction of the tribal solidarity that prevented the state from controlling socio-economic relationships in rural areas so that it could reshape them for its own ends. The krajkom's directive dated December 25, 1931 was the first to raise the question of how to manage the masses of impoverished ex-nomads. There was not the slightest hope that the method they came up with, concentrating the Kazaks in large settlements in the region's agricultural areas, would be put into practice because there were no resources available for carrying it out. Starting in October 1931, we have hundreds of accounts of masses of indigent Kazaks fleeing in every direction and descriptions of scenes of death and desolation everywhere in the steppes. In the winter of 1931-1932 there had already been thousands of deaths in the zones where the refugees were concentrated, generally cities and industrial zones. For example, during the winter, on the site of the copper mining complex on Lake Balkhash, at least 4,000 corpses of Kazaks were buried in the snow. It is not surprising that the desperate situation led to the stealing of livestock, especially of animals that belonged to the kolkhozes. The Kazaks were the first to be fired by the sovkhozes and expelled from the kolkhozes, whose directors, in a situation of general hardship, chose to dismiss the least skilled and
art ma-zaika |
Scanning electron microscope images of Micro MonsterS |
|
Коричневый муравей кусает травинку. |
Британский зоолог Том Джексон выпустил книгу фотографий "Микро-монстры" (Micro Monsters). В ней собраны сотни фотографий насекомых, которые были сделаны с помощью специального микроскопа и по специальной технологии. Да, не удивляйтесь, эти крошечные монстры живут рядом с нами, в наших домах, в траве по которой мы ходим, а некоторые приспособились обитать и на нас самих. Вашему вниманию фрагменты из книги британского зоолога.
[600x400]
"Немає жодного документа цивілізації, який не був би водночас і документом варварства". Вальтер Беньямін
Днями "Українська правда" опублікувала статтю Михайла Дубинянського "Украинская партизанская армия". Оскільки тепер, як виглядає, український уряд хоче змусити певні сторінки української історії знову мовчати, можна тільки тішитися з будь-якої спроби заговорити про них.
Тим більше такої підкреслено безсторонньої й тверезо облаштованої спроби нарешті поставити УПА в природний контекст - контекст антиколоніальної боротьби ХХ століття. Однак те, що автор спинився на півдорозі, вимагає зробити кілька уточнень, які допоможуть побачити розрізнені деталі в загальнішій картині.
Друга Світова війна - колоніальна?
В минулу п'ятницю, 15 жовтня в кінотеатрі «Київ» розпочався ретроспективний перегляд фільмів Юрія Іллєнка. Першим демонструвався фільм «Молитва за гетьмана Мазепу».
Перед початком демонстрації фільму був невеликий виступ тих, хто причетний до його створення. Насамперед фільм був підданий невеликим переробкам і отримав новий, якісний звук, а також коментар автора (Юрія Іллєнка) щодо історичних подій у фільмі. На сцені були присутні брат режисера, два його сини, до речі «свободівець» Андрій Іллєнко – син кінорежисера, головна героїня фільму - Людмила Єфіменко, Остап Ступка (батько Богдан – на зйомках), Лариса Недашківська, оператори, звукорежисери та інші.
Виступаючі дякували всім причетним до створення фільму, в тому числі і ВО «Свобода», певно, за політичну підтримку.
Щодо фільму. Так, це шедевр Іллєнка. Але це – елітарне кіно. Цей фільм вже зайняв чільне місце поряд з фільмами Фелліні, Антоніоні, Тарковського. Але це не фільм для широкого загалу. Широкий загал потребує блокбастеру на зразок «Оґнєм і мєчєм» Єжи Гофмана. Саме через такий фільм українці та росіяни будуть вивчати свою історію. Бо це справді найлегший та найприємніший спосіб її вивчення. І фільм цю проблему успішно вирішує, недолік – в його елітарності, що суттєво звужує глядацьку аудиторію.
Складається враження, що автор зняв фільм не стільки для сучасників, скільки для майбутнього. Чи може просто для себе. Роки йдуть і Юрій Герасимович добре розумів, що то його останній фільм. І вирішив зняти його так, як йому хотілося. І зняв, хоча, мабуть, брак фінансування вніс свої корективи в плани майстра. Важко назвати жанр, в якому знято фільм. Це і бурлеск, і вертеп, і телеспектакль, і сюрреалізм. Але це з одного боку. З іншого – режисер старався зробити його максимально документальним. В фільмі маса подій і епізодів, що реально мала місце в історії. Коли цар Петро говорить замість «Помолимся…», «Помочимся…», то це – історичний факт.
Впадає в око історична підготовка режисера. Перед тим, як зняти фільм, автор сценарію добряче вивчив тему. Скажімо, мені був невідомий факт підтримки мілітарною силою (загоном мазепинських козаків) нового царя Петра в його боротьбі з царицею Софією. Завдяки чому Петро, власне, і став царем.
Або інший факт. Зараз в Росії напівсерйозно розглядається план перенесення пам’ятника Петру І, авторства Церетелі, з Москви до Воронежа, де цей російський цар будував свій флот. Так от, флот царю збудували, а що було з флотом потім? Де його героїчні перемоги над турками? Перемог не було. Більше того, московіти свій флот самі ж і спалили в обмін на повернення назад 70-ти тисячної турецької армії, що йшла на допомогу Карлу ХІІ і Мазепі. Була в Петра з турками така домовленість.
Або ще одна пікантна подробиця. Цар три дні пиячив на одному з редутів, відмічаючи свою перемогу в Полтавській битві, і це на фоні неприбраних після битви трупів. Потім на третій день забажав побачити полоненого короля Карла. Виявилось, що в полон його ніхто не взяв, а він сам разом з Мазепою переправився через Дніпро і відірвався від переслідувачів.
Новим буде для читача і твердження про вирішальну роль Семена Палія в Полтавській битві. Хоча в українському фольклорі цей сюжет присутній. На царському банкеті за столом для нього не знайшлося стільця і він змушений був сидіти в кінці столу на кавалерійському сідлі.
Але