04.04.2011 | Владимир ДОМЕНСКИЙ


Видео: http://freedom.od.ua/index.php/article/2379-110404-0802.html

Веселая Юморина закончилась и отправилась набирать новые силы, готовиться к следующему году, оставив после себя не только радостные воспоминания, но и горы мусора. На следующей неделе нас ожидают новые и куда более торжественные памятные дни. 10 апреля - День освобождения Одессы от немецко-фашистских захватчиков, и хотелось бы к этому празднику видеть чистые улицы, площади и парки. Еще совсем недавно мы рассказывали о том, какие залежи мусора находятся на Аллее Славы, площади 10 апреля, в Парке Победы. Вы думаете, что городские коммунальные службы, отвечающие за наведение порядка в городе, вынесли из этого урок? Отнюдь…
Сегодня в этих знаковых местах дела обстоят ничуть не лучше. На Аллее Славы на первый взгляд кажется все в порядке. Но это только на первый взгляд. Если пройтись, то можно много чего обнаружить. Кожуру от банана, мелкий мусор, летающие пакеты. И уж совсем не понятно, что делают окурки и обожженные монеты на памятнике Неизвестному матросу?

Ещё одно знаковое место - площадь 10 апреля на которой возвышается стела “Крылья Победы”, возведенная в честь города-героя Одессы в 1984 году к 40 годовщине его освобождения от фашистов. Даже беглого взгляда достаточно, что бы убедиться - потрудиться здесь придется. Тротуарную плитку подправить, а кое-где и вставить недостающие, помыть памятник от подтеков, почистить газоны и высадить на них цветочный десант. Объективности ради отметим, кое, где работа по уборке всё таки идёт. К примеру, в Парке Победы убираются прошлогодняя листва, вскапывается земля возле деревьев. Только вот одно но, занимаются благоустройством волонтёры и неравнодушные одесситы, а вовсе не городские власти во главе с Костусевым.

А Костусев сотоварищи в то же самое время занимается дешевым пиаром собственной персоны на фоне знамен Победы и разглагольствует о городе-герое вместо того, чтобы не на словах, а на деле воздать дань уважения и памяти тем, кто защищал Одессу. На практические действия у него нет времени и желания.

Мусор на Аллее славы - пример истинного отношения Костусева и его чиновников к ветеранам и к нашему городу-герою...

http://www.ojasvi.kiev.ua/text/sanskrit/uchebnik.htm#1

 

1) kathaa f - рассказ
kaal`a m - время
jag`aama - он пришел
tad`aa - тогда
y`athaa - как
haa - ай!
t`athaa - так
daan`a n - щедрость, даяние
naar`ada m - nom. pr. мудреца
mahaa- - большой, великий
sabh`aa f - собрание
mahaabhaarata - "Махабхарата", название древнеиндийского эпоса
raamaayaNa - "Рамаяна", название древнеиндийского эпоса
2) hi - ибо, так как
kavi m - поэт
g`ati f - путь
y`adi - если
dina n - день
niyama m - обет
paadaabhivadana n - земной поклон
mahii f - земля
p`ari - вокруг
sakhi m - друг
samiipa n - близость
shiva m - Шива (nom. pr. бога)
pitaamah`aa m - дед
-gaaminii - идущая
3) tu - но
su- - хорошо
bhuu - быть
bhava - "будь"
k`ula n - род, семья
pura f - город
bhuumi f - земля
sukha n - счастье
kar - делать
kuru - "сделай"
sut`a m - сын
sut`aa f - дочь
suun`u m - сын
p`uruSa m - человек; мужчина
duHkha n - несчастье
4) `ati - через, мимо
`iti - так
ubh`a - оба
`atha - потом
uv`aaca - "он сказал"
`api - тоже
`iva - как
abhaava m - гибель, небытие
aahaara m - еда
udak`a n - вода
uSas f - рассвет; утренняя заря; утро; nom. pr. богини
5) as - быть
`aasiit (или `aasiid) - "он был"
ah`am - я
maam - A. sg. от aham
gam - идти
aagam - приходить
duhit`ar f - дочь
n`aaman n - имя
p`unar - снова
pit`ar m - отец
maat`ar f - мать
r`aajan m - царь, князь
vid - знать, ведать
v`ayas n - возраст
shiras n - голова
SaS - шесть
savit`ar т - солнце

Это был уникальный даже для кровожадных сталинских времен суд. Вина расстрелянных заключалась лишь в том, что они представляли Украину отдельным государством. Прокурор Харитонов - запомните эту фамилию ...
13 декабря 1940 завершилось следствие по крупнейшего процесса в Западной Украине во время первой советской оккупации - "Процесса 59-ти", названном так по количеству молодых украинский, подсудимых сталинского режима.
Осенью 1940 г. органы НКВД, используя отшлифованные в Большом терроре в 1937-1938 гг карательно-репрессивные методы, уже второй раз разоблачили сеть ОУН (первый раз - в марте 1940 г.).
Следствие продолжалось три месяца, а его результатом стали 8 томов (в среднем по 300 листов) материалов классического для НКВД образца постановления об арестах и обысках, анкеты арестованных и протоколы допросов. Некоторые документы часто писали на оборотах бланков польской полиции.
Просмотрев дело, без учета показаний самих участников процесса (а их немало), видно цинизм советской системы в осуществлении "правосудие".
В камерах оказались в основном молодые люди студенты, а иногда еще пятнадцатилетние дети - учащиеся школ.
Вместе - 37 юношей и 22 девушки.
Среди них руководители были только восемь человек, а остальные - рядовые члены ОУН и Юношества ОУН от Весной 1941 г.
Главной задачей последних было "изучение националистической литературы, привлечение новых членов и популяризация идеи независимости Украины среди общественности".
Массовые аресты НКВД провел в сентябре, а всего следствие длилось три месяца - три месяца пыток.
Одни условия пребывания в тюрьме (во время следствия молодые националисты были в тюрьме № 2, т.н. "Замарстыновской") можно считать пыткой.
Сырость камерных помещений, теснота, постоянное недоедание приводило к обострению и появлению болезней: у Ивана Максимива обострилась давно залечена язва, а в Костя-Арпада Березовского - тиф, впервые он заболел им в польском концлагере, у Елены Матлы от плохого питания появились экземы на коже.
Допросы проводили ночью, а днем спать запрещали (это обычная практика следствия советских органов). Кабинеты следователей были постоянными камерами пыток ("гуманное" советское законодательство позволяло применять физические методы воздействия на допросах).
Как доказательство физического и психологического давления в деле есть "Чистосердечное признание" Михаила Пакуляка, написанное дрожащей рукой, совсем не похоже на каллиграфический почерк юриста с высшим образованием (на суде Пакуляк отказался от этого признания.
Молодым оуновцам инкриминировали сговор с целью свержения советского строя, "измену родине", террористическую деятельность и шпионаж в пользу Германии.
Основанием стало выявление пропагандистской литературы с призывами к борьбе за Украинское Государство (или эту родину они предали?)
В четырех человек изъято по пистолету, найден состав с 9-ю ручными пулеметами и 11-ю винтовками (интересно - с таким арсеналом любого масштаба восстания можно осуществить?)
Шпионаж же состояло в переходе советско-германской границы по националистическую литературу от Провода ОУН, который тогда находился в Кракове, в зоне немецкой оккупации Польши.
В документе от 13 декабря 1940, озаглавленный "следственной заключение", содержится история деятельности ОУН в 1940-м - правда, написана она рукой сотрудника НКВД.
В "заключении", несмотря на то, что судебного заседания еще не было, уже сказано, какой приговор кому вынесено.
А следующий документ от 18 января 1941 под названием "Уголовный приговор" полностью дублирует предыдущий и заверенный областным прокурором Л.П. Харитоновым. Тем самым, что в июне 1941 г. санкционирует расстрелы тысяч политических заключенных Львова.
В процессе 59-ти сталинское правосудие "расщедрилось" на отказ от привычной практики, широко применяемой в 1937-1938 гг, - вынесение приговоров внесудебными органами: ОСВ (особое совещания при НКВД и военным трибуналом при том же НКВД.
Готовили процесс в помещении областного управления НКВД, срежиссированный тем же НКВД.
Закрытый суд происходил в течение 15-18 января 1941 Все подсудимые были осуждены по статье 54, п. 2 и 11.
С 59-ти человек к расстрелу приговорены 42 украинский (из них - одиннадцать женщин).
До заключения на 10 лет в лагерях, с "поражением в правах на 5 лет и конфискацией имущества приговорен семнадцать человек.
После пересмотра дела к расстрелу приговорили 22 человек, к заключению - 36, одна из подсудимых, Ирина Пик, как гражданка США, выехала за пределы СССР.
После суда львовских студентов - оуновцев до исполнения приговора удерживали в тюрьме № 1, "на Лонцкого", а других - в тюрьме № 4, так называемой "Бригидки".
Часть приговоров смертной казни были предпринята 14 апреля 1941 Они касались: И. Максимива, М. Думанского, М. Волка, С. Сорокивського, С. Почки, М. Гошко.
Относительно других приговоренных к расстрелу информации нет.
Дело Б. Старки 18 января 1941 была по неизвестным причинам передано на рассмотрение военного трибунала войск НКВД УССР, который тогда же приговорил его к расстрелу. Приговор Читать далее...

http://barvinok.ucoz.net/publ/istorija/proces_59_ti/4-1-0-195
Це був унікальний навіть як для кровожерливих сталінських часів суд. Вина розстріляних полягала лише в тому, що вони уявляли Україну окремою державою. Прокурор Харитонов - запам'ятайте це прізвище...
13 грудня 1940 р. завершилося слідство в найбільшого процесу в Західній Україні під час першої радянської окупації - "Процесу 59-ти", названому так за кількістю молодих українців, підсудних сталінського режиму.
Восени 1940 р. органи НКВД, використовуючи відшліфовані у Великому терорі в 1937-1938 рр. карально-репресивні методи, вже вдруге викрили сітку ОУН (перший раз - в березні 1940 р.).
Слідство тривало три місяці, а його результатом стали 8 томів (в середньому по 300 аркушів) матеріалів класичного для НКВД зразка: постанови про арешти та обшуки, анкети арештованих та протоколи допитів. Деякі документи часто писали на зворотах бланків польської поліції.
Переглянувши справу, без врахування свідчень самих учасників процесу (а їх є чимало), видно цинізм радянської системи у здійсненні "правосуддя".
У камерах опинилися здебільшого молоді люди студенти, а подекуди ще п'ятнадцятирічні діти - учні шкіл.
Разом - 37 юнаків та 22 дівчини.
Серед них керівників було лише вісім осіб, а решта - рядові члени ОУН та Юнацтва ОУН від весни 1941 р.
Головним завданням останніх було "вивчення націоналістичної літератури, залучення нових членів та популяризація ідеї незалежності України серед громадськості".
Масові арешти НКВД провів у вересні, а загалом слідство тривало три місяці - три місяці тортур.
Самі лише умови перебування у в'язниці (під час слідства молоді націоналісти були у тюрмі № 2, т.зв. „Замарстинівській") можна вважати тортурами.
Сирість камерних приміщень, тіснява, постійне недоїдання призводило до загострення та появи хвороб: у Івана Максиміва загострилася давно залікована виразка, а у Костя-Арпада Березовського - тиф, вперше він захворів ним у польському концтаборі, в Олени Матли від поганого харчування з'явилися екземи на шкірі.
Допити проводили вночі, а вдень спати забороняли (це звична практика слідства радянських органів). Кабінети слідчих були постійними камерами тортур ("гуманне" радянське законодавство дозволяло застосовувати фізичні методі впливу на допитах).
Як доказ фізичного та психологічного тиску у справі є "чистосердечное признание" Михайла Пакуляка, написане тремтячою рукою, що зовсім не схоже на каліграфічний почерк юриста з вищою освітою (на суді Пакуляк відмовився від цього зізнання).
Молодим оунівцям інкримінували змову з метою повалення радянського ладу, "зраду батьківщини", терористичну діяльність та шпигунство на користь Німеччини.
Підставою стало виявлення пропагандистської літератури із закликами до боротьби за Українську Державу (чи цю батьківщину вони зрадили?).
У чотирьох осіб вилучено по пістолету, знайдено склад з 9-ма ручними кулеметами та 11-ма гвинтівками (цікаво - з таким арсеналом якого масштабу повстання можна здійснити?).
Шпигунство ж полягало у переході радянсько-німецького кордону по націоналістичну літературу від Проводу ОУН, який тоді перебував у Кракові, у зоні німецької окупації Польщі.
У документі від 13 грудня 1940 р., що має назву "Следственное заключение", міститься історія діяльності ОУН у 1940-му - щоправда, написана вона рукою співробітника НКВД.
В "заключении", незважаючи на те, що судового засідання ще не було, вже сказано, який вирок кому винесено.
А наступний документ від 18 січня 1941 р. під назвою "Кримінальний вирок" повністю дублює попередній та завірений обласним прокурором Л.П. Харитоновим. Тим самим, що в червні 1941 р. санкціонує розстріли тисяч політичних в'язнів Львова.
В процесі 59-ти сталінське правосуддя "розщедрилося" на відмову від звичної практики, широко застосовуваної у 1937-1938 рр., - винесення вироків позасудовими органами: ОСО (особое совещание) при НКВД та військовим трибуналом при тому ж таки НКВД.
Готували процес у приміщенні обласного управління НКВД, зрежисований тим же НКВД.
Закритий суд відбувався протягом 15-18 січня 1941 р. Всі підсудні були засуджені за статтею 54, п. 2 та 11.
Із 59-ти осіб до розстрілу засуджено 42 українців (з них - одинадцять жінок).
До ув'язнення на 10 років в таборах, з "ураженням у правах" на 5 років та конфіскацією майна засуджено сімнадцять осіб.
Після перегляду справи до розстрілу засудили 22 осіб, до ув'язнення - 36, одна з підсудних, Ірина Пик, як громадянка США, виїхала за межі СССР.
Після суду львівських студентів - оунівців до виконання вироку утримували у в'язниці № 1, „на Лонцького", а декого - у тюрмі № 4, так званій "Бриґідки".
Частина вироків смертної кари були здіснені 14 квітня 1941 р. Вони стосувалися: І. Максиміва, М. Думанського, М. Вовка, С. Сороківського, С. Нирки, М. Гошка.
Щодо інших засуджених до розстрілу інформації немає.
Справа Б. Старки 18 січня 1941 р. була з невідомих причин передана на розгляд військового трибуналу військ НКВД УССР, котрий тоді ж засудив його до розстрілу. Вирок виконали через 7 місяців Читать далее...

Это цитата сообщения nibi Оригинальное сообщение

Дмитро Донцов - Титан української ідеї...

Дмитро Снєгирьов, БФ «Підтримки Українських ініціатив», м.Луганськ
Дмитро Донцов (*30 серпня 1883, Мелітополь — †30 березня 1973, Канада)
Дмитро Донцов (*30 серпня 1883, Мелітополь — †30 березня 1973, Канада)
Сьогодні Донцова називають “апостолом української ідеї”, "“батьком українського націоналізму”", а його твори читають і перечитують українці від Львова до Луганська. Але це – лише відгомін тієї слави і впливу, які Донцов мав за життя. “Секрет” популярності його творів – в їхній актуальності і відвертості.

Але не тільки твори, але й сама постать Дмитра Донцова є надзвичайно цікавими, особливо для нас, луганців.

Будучи визнаним "живим класиком" українського радикального націоналізму, Дмитро Донцов мав мішане українсько-російське походження – він народився поблизу Мелітополя, а його рід походив з Воронежчини. Так само і на Луганщині тисячі людей не певні, українці вони чи росіяни, адже в нашому краї перемішалися і ті, і інші. Цю проблему Донцов вирішив для себе досить рано. В листі до Євгена Маланюка від 1931 року він відверто написав: "Українця з мене зробили: Гоголь, Шевченко, Куліш і Стороженко, яких я знаю з того часу, як навчився читати, цебто від 6 років життя". Саме в їхніх творах він відчув те, що було суголосне його українській душі, тому і зробив свій вибір на користь української нації, на користь свого українського, а не російського коріння.

Донцова не можна звинуватити у "вузьколобості", яку часто приписують націоналістам їхні опоненти. Вже в 14 років Донцов був знайомий з творами Гюго, Дікенса, Гете, Сервантеса, Шиллера та інших світових класиків. Взагалі, нестримний потяг Донцова до самоосвіти захистив його від російских впливів під час навчання у реальному училищі в Мелітополі, а пізніше – і у Петербурзькому університеті, де він здобув фах юриста. Як видно, Донцову "пощастило" зіштовхнутися з русифікаторством царського уряду особисто, але завдяки своїй українській самосвідомості він не поповнив ряди тих, про кого Шевченко писав "раби, підножки, грязь Москви". В студентські роки Донцов певний час був прихильником соціалістичних ідей. Будучи членом Української соціал-демократичної робітничої партії, він активно займався політикою, за що його було двічі заарештовано. Після другого арешту він виїхав до Галичини, а потім поступив до Віденського університету. У 1917 році Дмитро Донцов отримав ступінь доктора юридичних наук.

Приблизно в цей період він пориває з соціалістичними і ліберальними ідеями, зрозумівши, що за ними криється що завгодно, але не український патріотизм. Не знайшовши на політичній арені жодної ідеології, яка б послідовно обстоювала інтереси України і українців, Донцов розпочав створення власної духовно-політичної концепції – інтегрального націоналізму. Щоби викласти навіть в загальних рисах основні ідеї інтегрального націоналізму, не вистачить і цілої газети. Тож зупинимося на тих ідеях Донцова, які сьогодні є найбільш актуальними.
Дмитро Донцов з видатною українською поетесою Оленою Телігою (кінець 30-х років ХХ століття)
Дмитро Донцов з видатною українською поетесою Оленою Телігою (кінець 30-х років ХХ століття)
Одним із головних ворогів України Донцов вважав "провансальство" – ідейну течію, яка вбачає розвиток України лише в популяризації історії і народних традицій. Сьогодні такий умонастрій називають "шароварщиною". Дехто навіть вважає, що ота шароварщина – це і є націоналізм. Однак, така думка дуже далека від істини. Шануючи героїчні сторінки української історії, Донцов гаряче наголошував, що на одних калинових гаях і вишиванках державу не розбудуєш. У своїх чисельних статтях він писав про необхідність сильної провідної верстви, яка б, відкинувши демократичні забобони, зуміла зорганізувати і повести за собою народ. Причому повести його не на поклін до Європи чи Росії, а повести до дійсної Незалежності. Не буває націоналістів, які ладні рачки плазувати, аби тільки їм дозволили постояти навколішках біля порогу "цивілізованного світу" чи "братської Росії"! "Націоналізм має боротися з "трьома М": З матеріалізмом, з Москвою і з... західньоевропейською мафією, що виступає під псевдонімом "демократії"" – так писав Донцов. Тільки свої сили, своя держава і своя армія – тільки до цього може закликати дійсний націоналіст. Для того, хто справді розуміє інтереси України, набагато важливіша обороноздатність країни і добробут громадян, ніж калинові гаї та популяризація старожитностей. Сьогодні це очевидно, як ніколи.

Про демократію Донцов писав настільки влучно, що наші сучасні реалії впізнаються, як у дзеркалі. Читаймо: "Коли замаскована під "демократію" мафія має змогу впливати на правлячу еліту, в суспільстві наступає анархія: починається систематичне нищення християнської релігії і церкви... Далі – нищення моралі, одверта пропаганда порнографії, сексоманії, – в пресі, в телевізії, в літературі, в мистецтві, вульгарність "модерної" жіночої моди... Така сама вульгарність в модах "модерної" і Читать далее...

Это цитата сообщения ЮРИЙ_КОСАГОВСКИЙ Оригинальное сообщение

Умерла Людмила Гурченко * она безукоризненно и даже прекрасно сыграла роль буфетчицы в "Вокзале для двоих"

ВВС: Умерла Людмила Гурченко

Читать далее...

Украина подготовит протокол по сотрудничеству в научной и образовательной сферах с Брунеем

Об этом сегодня заявил президент Украины Виктор Янукович, выступая с лекцией в Университете Брунея.

По словам главы государства, в течение одного-двух дней украинская сторона подготовит протокол, в котором будут определены направления сотрудничества в образовательной, культурной, гуманитарной, а возможно, и в научно-технической сферах, сообщает УНИАН.

Как пример Янукович отметил, что Украина готова основать в Брунее филиал своего научно-исследовательского института, который бы изучал актуальную для той страны проблему подтопления земель.

Кроме того, в ходе лекции президент сообщил, что в свое время он преподавал в университете. «Много времени я посвятил работе заведующего кафедрой Академии государственного управления, где учредил одну из специальностей, название которой и сейчас сохранилась – «менеджмент инвестиционного проектирования», - сказал он.

Кроме того, отметил Янукович, будучи профессором этого университета, он очень часто читал лекции студентам. «Я очень часто читал лекции студентам и очень редко пользовался бумагами Я очень часто читал лекции студентам и очень редко пользовался бумагами », - сказал он.

ФОКУС http://www.focus.ua/politics/177318

Азаров - оппозиции: не врите о дорогих продуктах в Украине

Цены на продукты питания в Украине ниже, чем в Европе, и ниже, чем у соседей по СНГ. Об этом заявил премьер-министр Николай Азаров, открывая сегодняшнее заседание правительства

По мнению премьер-министра, «так называемая оппозиция» лжет о дороговизне украинских продуктов, пользуясь тем, что не все соотечественники бывают за рубежом и могут лично проверить цены.

«В каких супермаркетах скуповывается так называемая оппозиция?» – задается вопросом Азаров. По его информации, в Германии, Италии, Франции продукты значительно дороже, то же самое касается бензина, а стоимость коммунальных услуг в 5 раз выше, чем в Украине.

По словам Азарова, в Украине более выигрышная ситуация даже в сравнении с соседями по СНГ. Продемонстрировал это премьер на примере хлеба: если в Киеве он стоит 3 грн, то в Москве – эквивалент 11 грн, в Баку – 9 грн, в Ереване – 10 грн. Поэтому утверждения о дороговизне продуктов питания в Украине премьер назвал «возмутительной демагогией и популизмом».

Сравнения уровней и покупательной способности заработных плат в Украине, странах ЕС и СНГ премьер-министр не привел.

В то же время глава правительства признал, что не в последнюю очередь низкие цены связаны с низкой продуктивностью труда украинцев, а потому производительность труда нужно повышать.

«Не было примеров, чтобы без упорного труда на голову падало благосостояние», - добавил Азаров.

По данным Юлии Тимошенко, реальная инфляция в прошлом году составила 42,3%, а не 9,1%, о чем официально заявлял Госкомстат.

Фокусніки:
SATANA Пора его пускать в расход. Кто "ЗА" плюсуйте этот комм.

а что толку? Снимут его, поставят такого же. Скажут, что Азаров такого натворил, что еще несколько лет терпеть придется, что бы выйти из кризиса.
Ответить | С цитатой

2 Марина85 11:31, 30.03.2011
Совсем не согласна с вами. Тут надо поднимать революцию, и смести это правительство бандитов во главе с Зеком, а по одному удалять --- нет смысла.
Ответить | С цитатой

3 Sатана 12:12, 30.03.2011

Ответ на 1от Maksi1:
а что толку? Снимут его, поставят такого же. Скажут, что Азаров такого натворил, что еще несколько лет терпеть придется, что бы выйти из кризиса.
"В расход" это к стенке и весь кабинет его , туда же.
Последующим будет пример.
Ответить | С цитатой

4 Sатана 12:15, 30.03.2011

Ответ на 2от Марина85:
Кто сказал что по одному? К стенке всю эту ПРовскую братию скопом или на столбы и пусть висят недельки 2-3 , последующим неповадно будет.
Ответить | С цитатой

5 тимоша 14:08, 30.03.2011
Пора его пускать в расход. Кто "ЗА" плюсуйте этот комм.100%
Ответить | С цитатой

6 Гр-р-рав! 14:37, 30.03.2011
ДА-ДА!Да-да-да! Азаров - УШЛЕПОК! Засиделся в небесах, СССУКА!
Ответить | С цитатой

7 Coupe 14:44, 30.03.2011
100%
Ответить | С цитатой

8 Патріот 14:46, 30.03.2011

Ответ на 2от Марина85:
100%!!!
Ответить | С цитатой

9 Марина85 14:56, 30.03.2011

Ответ на 8от Патріот:
Знаете, поднять народ, очень тяжело. Разговаривала со старшим поколением (58г.), говорят, наш народ такие голодоморы пережил, а сейчас еще жить можно. Говорю, так что, будем ждать пока друг друга начнем жрать? Стоит, молчит, да нет, но сейчас еще живем. Вот, что тут делать?
Ответить | С цитатой

10 Sправедливый 15:16, 30.03.2011
+++
11 Dopler__ 15:26, 30.03.2011

Ответ на 2от Марина85:
Согласен, ликвидировать надо всю банду!
Ответить | С цитатой

12 Alex1488 15:39, 30.03.2011
почему-то кнопка "+" не появляется
Ответить | С цитатой

13 Не цветной 15:48, 30.03.2011

Ответ на 4от Sатана:
Кто сказал что по одному? К стенке всю эту ПРовскую братию скопом или на столбы и пусть висят недельки 2-3 , последующим неповадно будет.Так почему не пускаешь?Думаешь за чужими спинами отсидеться?Не уважаю пустобрехов.

2 НЕСТОР Дибил дай людям Европейские зарплаты и можешь устанавливать цены как в Европе.

+1
Ответить | С цитатой

2 kenrol 11:07, 30.03.2011
Производительности НЕТ!!
Ответить | С цитатой

3 PinkCat 12:07, 30.03.2011
А у правителей получается есть производительность.....зрплаты себе европейские накрутили! МРАЗИ!!!
Ответить | С цитатой

4 zin111 12:19, 30.03.2011

Ответ на 2от kenrol:
А у Ахметки с хфирташем она (производительность на нашем горбу) оказывется есть.

Анітка 11:03, 30.03.2011
52 +
Говорити можна багато про західні ціни на продукти і все таке,але потрібно взяти до уваги,яка якість цих продуктів та споживча ціність,ніхто про це не думає,що ті люди споживають у більшості модифіковану їжу.
Ответить | С цитатой

1 amaliya 11:23, 30.03.2011
Посмотрите док.фильмы про "наши" продукты (например, по СТБ) - захочется перейти на хлеб и воду.
Ответить | С цитатой

2 V_o_W_a_N 14:52, 30.03.2011
ті люди споживають у більшості Читать далее...

Это цитата сообщения Dokta Оригинальное сообщение

Дооб 27 марта 2011

Читать далее...

Друзі! Антиукраїнська влада промовчала ювілей унікального народного Героя України Михайла Сороки. Дайте хоча б цю інформацію в наших ЗМІ: http://una-unso.in.ua/?p=15563#more-15563
27 березня 1911р. — в с. Гнилиці Великі Збаражського району Тернопільської області народився Михайло Михайлович Сорока (1911-1971), визначний український політичний діяч, український дисидент, правозахисник, багатолітній політв’язень польських і радянських концтаборів, член Організації українських націоналістів, член Крайової екзекутиви ОУН на Львівщині, керівник підпільної
організації “ОУН – Північ” у Воркуті. Після закінчення архітектурного факультету Празької політехніки провідник Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях. За підозрою у причетності до ОУН у 1937 р. був засуджений польською владою на 5 років. Ув’язнення відбував у Березі Картузькій, Гродно, Станіславі. Його дружина – Катерина Зарицька, віддала мордовським концтаборам 25 років… Після чотирьох місяців щасливого сімейного життя, 22 березня 1940 р., за причетність до діяльності ОУН Михайло Сорока і Катерина Зарицька уже були
заарештовані більшовиками і вже більше ніколи в житті не бачили один одного. Михайло Сорока був засуджений більшовиками на 8 років ГУЛАГу. Перебуваючи в таборах Воркути створив підпільну організацію “ОУН-Північ” , яка боролася за права політичних в’язнів. Одним із головних завдань її було моральне та фізичне збереження українців у таборах та поселеннях. Після звільнення 1949 року, 1952р. – його зновуарештовують за звинуваченням у зраді Батькінщині. Після нечуваного жорстокого слідства (деякі в’язні, які проходили в цій справі, наклали на себе руки, один збожеволів, а багато обрехало себе, не знісши знущань), М.Сороку засуджують до смертної кари, яку замінили на 25 років неволі. 1954р. — Сорока брав участь у Кенгірському повстанні політв’язнів, написав гімн повстанців — <<У гарячих степах Казахстану”.
Від 60-х років він відбував покарання у Мордовських таборах. Скрізь, де був Михайло Сорока, він організовував літературні, історичні, релігійні вечори, підтримував в’язнів духовно та ідеологічно, за що його вважали ідейним патріархом політв’язнів радянських концтаборів.
Помер Михайло Сорока у Мордовії на 34 році ув’язнення. Лише у двадцяту річницю смерті М. Сороки, багатолітня розлука Катеринм Зарицької і Михайла Сороки закінчилася – роз’єднані життям, вони поєдналися в могилі, коли прах Михайла Сороки був перевезений із Мордовії і разом із прахом дружини пере-похований 21.09.1992 р. на Личаківському цвинтарі у Львові .Їхній єдиний син Богдан (нині відомий український художник-графік), народився у львівській тюрмі у вересні 1941 р., і вже з перших років свідомого життя став об’єктом психологічного терору чекістів. Задовго до смерті Михайло Сорока виклав власне життєве кредо в одному із листів: “… Я нікому ніколи не вдіяв кривди свідомо. Якщо й довелось кому переживати через мене, то всупереч моїм бажанням… Чуюся спокійним, бо моя совість чиста, бо те, за що вже довелося багато страждати особисто, йменується Правдою. Почуття справедливості власних вчинків завжди буде джерелом рівноваги та спокою душі. Доки буде панувати несправедливість, брехня, кривда, утиск – доти мені буде погано жити, бо я боротимусь з тим. І тому, що найчастіше силу мають ті, що послуговуються перечисленим, вони триматимуть за ґратами тих, хто виступає проти панування зла…”

З повагою, Є.Лупаков

Портал українських офіцерів

http://melnikoff.photopicture.us/gallery_people_of_war.php
В И Н Т И К И
Долог путь до острова Валаам

Портреты фронтовиков-инвалидов художника Геннадия Доброва.
Большинство этих людей жили и умерли на острове Валаам, куда советское правительство принудительно выслало калек войны,
дабы не портили они своим видом города сынов и дочерей чекистов.
Было еще одно место, - степи Казхстана. Там в степи, калек-фронтовиков выбрасывали из скотных вагонов и расстреливали из пулеметов...
Так чекистская родина благодарила воинов-победителей.

Читайте СТАТЬЮ «Круги Ада «святого» народа» - куда подевал народ богоносец калек-победитей?
http://ipvnews.org/nurnberg_article29102010.php

http://melnikoff.photopicture.us/gallery_lenin.php

Неизвестные фото Владимира Ленина и семьи.
Работа художника Рината Волигамси.
Читайте СТАТЬЮ "Чрево Народа. Писающий, какающий, воняющий и даже летающий Ленин!"

        

        http://gulag.ipvnews.org/article20060901_01.php

"Долина смерти" - документальный рассказ про особые урановые лагеря в Магаданской области. Врачи этой сверхсекретной зоны проводили преступные эксперименты на мозге заключенных.

Обличая нацистскую Германию в геноциде, советское правительство, в глубокой тайне, на государственном уровне, претворяло в жизнь не менее чудовищную программу. Именно в таких лагерях, по договору с ВКПБ, гитлеровские особые бригады проходили обучение и набирались опыта в середине 30-х годов.

Результаты этого расследования широко освещались многими мировыми СМИ. В специальной телепередаче, которую вела в прямом эфире NHK Японии, вместе с автором участвовал и Александр Солженицин (по телефону).

"Долина смерти" - редкое свидетельство, запечатлевшее истинное лицо советской власти и ее передового отряда: ВЧК-НКВД-МГБ-КГБ.


Внимание! На этой странице демонстрируются фотографии вскрытия головного мозга человека. Пожалуйста не просматривайте эту страницу, если вы легко возбудимый человек, страдаете какими-либо формами душевного расстройства, если вы беременны или же не достигли 18 лет.

http://gulag.ipvnews.org/article20060901_01.php

Это цитата сообщения Mif3000 Оригинальное сообщение

На сопках Маньчжурии (Россия, 2003)

[показать]

Фильм о русско-японской войне 1904-1905 гг., ставшей первой войной России в ХХ веке. Используя уникальную хронику и редкие фотоматериалы, авторы воссоздают атмосферу минувшей эпохи, размышляют о причинах возникновения этой войны, ее характере и последствиях.


1часть





2часть

Серия сообщений "Наше наследие 1900 -1917":

Часть 1 - Москва под снегом. Документальная хроника - 1908 год.
Часть 2 - Москва 1927 г.
...
Часть 53 - Защита Ильина (Россия, 2007).
Часть 54 - Исследователь и ученый Александр Колчак. (Россия, 2008).
Часть 55 - На сопках Маньчжурии (Россия, 2003)
Часть 56 - Маленькая победоносная война. (Россия, 2003).
Часть 57 - Последний поход Русской Эскадры (Россия, 2001).
Часть 58 - Перед судом истории. (СССР, 1965).
Часть 59 - Открытое письмо. (Россия, 2008 - 2010), 8 фильмов.