Это цитата сообщения Jerry_Silverado Оригинальное сообщение

Без заголовка



кому лень по ссылке ходить - загляните под кат
Читать далее...

http://miykray.at.ua/photo/starovinni_karti_ukraji...a_ukrajini_v_kartakh/4-1-0-0-2

http://diva-magura.blogspot.com/2011/06/blog-post_5863.html#more

Генерал, якого не помітили
Народився Тарас Боровець у селі Бистричі Костопільського повіту на Волині, нині це Березнівський район Рівненської області. З дитинства йому давали кличку Тарас Бульба, але майбутній творець УПА , прочитавши твір Миколи Гоголя „Тарас Бульба”, почав своїм ім’ям пишатися.
Кілька років тому у місті Березне на Рівненщині споруджено пам’ятник генерал-хорунжому, легендарному і „непоміченому” патріоту, котрий дотепер не оцінений. Жаль, що досить мало сучасних істориків та патріотів об’єктивно ставляться до внеску Тараса Дмитровича у боротьбі за волю українського народу. Боляче, що й досі українські націоналісти – колишні бандерівці замовчують або ж критикують славного сина рідної України. Бо цінував він людське життя по-справжньому, завжди прагнув порозуміння з бандерівцями та мельниківцями. Він не тільки молився, аби Бог єдність подав, але й сам діяву цьому напрямку.
Нічого правду таїти – доля насміялася над генерал-хорунжим. Його подвиг до тепер належно не оцінений. Ми повинні нарешті знати і зрозуміти , що Тарас Бульба-Боровець ніколи не був членом ОУН, але це не може бути підставою для применшення його ролі в історії незалежної України. Напевно. й тепер багатьом муляє факт, що УПА утворилася не в жовтні 1942 року, а значно раніше, і заснував її Тарас Бульба згідно з наказом Президента УНР в екзилі Андрія Лівицького від 20 червня 1940 року.
З перших днів Великої Вітчизняної УПА „Поліська Січ” діяла під командуванням отамана Тараса Бульби (передбачалося створення й інших окружних бойових одиниць – наприклад, ”Волинська Січ”, ”Полтавська Січ”). Це було в ті дні, коли провід ОУН-Бандери розповсюджував на українських землях відозву „Партизанка і наше ставлення до неї”. Бандерівці негативно тоді сприймали партизанську боротьбу проти фашистських окупантів та радянських недобитих військ. Їхня позиція змінилася через рік. За цей час командувач УПА на псевдо Отаман Тарас Бульба разом з білоруською самообороною зумів знищити радянські військові частини у так званій поліській котловині, на території, яку гітлерівські війська обминули, аби не гаяти час у нестримному просуванні на схід. Згодом військо Тараса Бульби нараховувало 10 тисяч осіб. На території Житомирщини у місті Олевську бульбівці утворили так звану республіку, в якій діяла українська адміністрація, що не підкорялася фашистам. Бо й поліські землі визволяли у 1941 році від Червоної армії саме бійці під командуванням отамана УПА Тараса Бульби.

Чи стане славний отаман Героєм України?

Обласна рада Рівненщини нещодавно звернулася до Президента України Віктора Ющенка, аби призабутому головнокомандувачу та засновнику УПА генерал-хорунжому Тарасу Бульбі-Боровцю посмертно все таки присвоїли Героя України. У райцентрі Березне 9 березня широко відзначили ювілей славного сина українського народу. Жаль, що з боку багатьох українських націоналістів – прихильників ідей Степана Бандери не підтримуються заходи по вшануванню Тараса Бульби-Боровця, який понад усе ставив здобуття самостійної України, так само як і вони. Але не підкорявся політичній організації ОУН. Бо був переконаний, що керувати повинна не партія, а уряд УНР, партійні ж діячі привели б національно-визвольний рух до диктатури.

Позиція отамана Тараса Бульби відображала трагічну сторінку боротьби українських патріотів проти іноземних зайд, довгий час вона замовчувалася. Не зробить честі сьогоднішнім українцям-патріотам той факт, що нескорений поліський отаман належно не оцінений, що він чимало зробив для запобігання українсько-польської різні на Волині, що його дружина і багато бійців загинули від рук бандерівської служби безпеки, що він завжди прагнув єдності й порозуміннями між усіма „відламами” УПА, яких було аж три – УПА Бульбівська, УПА Бандерівська та УПА Мельниківська.

Рани українських патріотів не заліковані й досі, їх вони гоять розрізнено. Наша нація, на жаль, і до тепер не згуртовується. Не тільки колишні бійці Червоної армії не йдуть на примирення з вояками УПА, а й самі упівці різних спрямувань не роблять зустрічних кроків одне одному. Крім того, ніби секретом до нашого часу була фундаментальна праця Тараса Бульби-Боровця „Армія без держави”. А та, що побачила світ у 1993 році у львівському видавництві „Поклик сумління”, виявилася куцою, не було четвертини тексту. Звісно, це не тільки порушення авторських прав, а й питання честі, совісті, історичної справедливості. Слава Богу, у 1996 році редакція журналу „Дніпро” спеціальним випуском донесла книгу до українського читача. „Армію без держави” знову якось не помітили. Але це інше питання. Хто хоче прочитати – прочитає. Ще в 30-х роках минулого століття Тарас Бульба-Боровець під псевдонімом „Пестриченко” написав книгу в п’яти томах „Людожери”, що розповідає про голодомор в Україні 1933 року, свідком чого був сам, бо нелегально переходив радянський кордон і бував у багатьох містах, де будувалось райське комуністичне життя.
Настав час Читать далее...

http://diva-magura.blogspot.com/2011/06/1946.html

цій боротьбі за волю і незалежність особливу роль можуть і повинні відіграти поляки та українці. Не тільки тому, що живемо поруч і що є кровно спорідненні, а також тому, що взаємно допустили проливу крові наших народів, з чого користали тільки інші". Мар’ян Големб’йовський, керівник Замойського інспекторату АК-ВіН, учасник антиукраїнських акцій весною 1944 року на Холмщині, ініціатор та організатор переговорів з УПА в 1945-1946.
65 років тому українські та польські партизани провели успішну спільну акцію на місто Грубешів - твердиню комуністичного режиму в цьому регіоні. Цей ювілей залишився непомітним не лише для влади обох країн, але й для медіа - жодної інформації не знайдете ані в польських ЗМІ (загалом дуже чуйних до тем польсько-українських відносин у минулому), ані, тим паче, в українських.
Наразі українці та поляки навчилася відзначати лише трагічні сторінки нашого минулого, достойно згадувати лише річниці взаємних убивств. За участю президентів обох країн відкрито меморіал у селі Павлівка в 2003 (з нагоди 60-тої річниці антипольських акцій на Волині), в 2005 - пам’ятник у Павлокомі (знову-таки з нагоди 60-тої річниці вбивств, але тепер уже українців польськими підпільниками), в 2009 - в Гуті Пеняцькій (з нагоди 65-річниці знищення поляків цього села). Тоді ж готувалися до відкриття пам’ятника за участю президентів у знищеному Армією крайовою українському селі Сагринь, яке проте не відбулося. А нещодавно у ЗМІ з’явилася інформація про можливе відкриття пам’ятника загиблим полякам у селі Острівки на Волині. Ось такий вбивчий пінг-понг пам’яті.
Може, так і повинно бути – ми не маємо забувати жертв страшної війни між нашими народами і дотримуватися певної симетрії у їх офіційному вшануванні. Але українці і поляки не повинні зосереджуватися лише на цих трагічних сторінках нашого минулого. Інакше в молодого покоління буде сформовано уявлення про те, що українці та поляки лише вбивали один одного, що не було тривалих періодів творчого співіснування двох націй, що у наших літописах не записано спільні героїчні вчинки.

Аби цього не сталося, ми повинні пам’ятати, що гасла українських та польських борців за волю "Свобода народам! Свобода людині!" та "За нашу і вашу свободу!" дуже схожі, що співпраця між ними була можлива не лише під час оксамитових революцій, але й в роки кривавої війни. Тому важливо пам’ятати про Грубешів.

Навесні 1946 року на Закерзонні (територія теперішньої південно-східної Польщі) продовжували діяти український (УПА) та польський (АК, а згодом її продовжувач ВіН) підпільні рухи. За собою вони мали кілька років завзятого протистояння, жертвами якого стали тисячі українців та поляків. А перед собою спільного ворога – комуністичний тоталітарний режим.

Звільнену від нацистів у 1944 Україну втихомирювали війська НКВД. Розстріли, ув’язнення, масові депортації - звичний інструментарій "радянізації", знайомий українцями ще з 1920-тих. Схоже відбувалося і на польських теренах, де до влади прийшов комуністичний уряд, опертий на розбудовані за допомоги Москви армію і сили безпеки. Крім відносно польських формацій, таких як Войско Польське (ВП - польське військо) чи Ужонд бєспєчєнства публічнего (УБП - управління громадської безпеки) тут напряму діяло НКВД, як через розміщені гарнізони, так і через так званих "радників", які здійснювали контроль над новою владою Польщі.

Ілюстрації
Переговори між представниками польського та українського підпільних рухів,
21 травня 1945 року с. Руда Ружанецька.

Наявність спільного ворога змусила українських та польських підпільників забути минулу ворожнечу, відкласти питання, які могли їх розділяти в майбутньому, і почати переговори. Весною 1945 року перемовини увінчалися успіхом - досягнуто перемир’я, припинено боротьбу та взаємне винищення. Але підпільники на цьому не зупинилися, а продовжували періодично зустрічатися, обмінюватися взаємокорисною інформацією. Врешті визріла ідея започаткувати спільну боротьбу. На ідейному та політичному рівні проблем із цим не було, але одна справа говорити про співпрацю, інша – йти в бій і довірити життя тому, в кого ще вчора стріляв.

6 квітня 1946 року ідею збройної співпраці вперше втілено в життя - тоді підпільники провели успішну акцію на станції Вербковичі. Незабаром виникла ідея провести масштабнішу наступальну операцію на містечко Грубешів. Вона мала як конкретні практичні завдання - залякати комуністичні каральні органи, звільнити заарештованих, захопити документацію влади, так і політичні - маніфестація спільної боротьби українців та поляків. Ідея штурму Грубешова належала полякам, її ретельно обговорили на черговій зустрічі між представниками УПА та ВіН 18 травня 1946 року. Тоді ж визначили дату наступу — ніч з 27 на 28 травня.

Грубешів - типове для цього регіону провінційне містечко, більшість будинків дерев’яні, лише кілька в центрі муровані. Місто було перетворено на важливий центр нової влади: тут містилися повітові управління Читать далее...

На Одещині планують розвивати сільське господарство за рахунок мігрантів з Африки
Мета авторів проекту "Україна без українців" очевидна. Одеська міграційна служба планує заселяти біженців у села та давати їм роботу і житло. Нині в Одесі на обліку перебувають 670 сімей. Щодня на їхнє утримання держава виділяє по 12 гривень, не рахуючи проживання. Всього в Україні - сім мільйонів мігрантів, до бюджету вони б могли приносити 2 мільярди доларів.. "Я б не сказав, що в Африці важче знайти роботу, чи країна суттєво відрізняється. У мене сім'я тут. Навіщо мені кудись їхати?" – розповів один з емігрантів.

Він легально працює і мріє отримати українське громадянство, розповідає нігерієць Шола.

"В Україні нам нелегко. Не лише матеріально, а й морально. Для мігрантів із СНД все куди простіше. Нам же спочатку треба розуміти вашу мову, а потім ще й зрозуміти ваш менталітет", - додав він.

Всього в Україні від 5 до 7 мільйонів іноземців. Стільки, за різними оцінками працюють. Хто легально, хто ні - точну кількість ні міліція, ні прикордонники, ні Держкомстат не можуть назвати.

Нині щороку мігранти сплачують у бюджет лише 2 з половиною мільярди гривень. А з країни вивозять – 35-45, кажуть експерти.

Джерело: http://kmisto.info

1 коментарі:

Анонім сказав...

хочу добавити уточнення.всі цифри щодо біженців не вірні.в Одесі є 650 осіб,які є визнаними біженцями.окрім них,є шукачі притулку,яких кількість сягає до двух тисяч і держава на них нічого не витрачає.12 грн держава виділяє на проживання осіб,які є біженцями та шукають притулку в закладі:пункт тимчасового розміщення(був збудований на кошти Євросоюзу).в пункті 250 ліжкомісць,проживає там 150 осіб.термін проживання 3 місяця,може бути подовженний до шести.тобто,зараз 12 грн витрачається на 150 осіб.
28 червня 2011 р. 10:47

Это цитата сообщения Димка_Злой Оригинальное сообщение

Mr.Freeman

от души

[показать]не пропусти здесь суперпозитивный мульт

Серия сообщений "всякое":

Часть 1 - интернетозависимость
Часть 2 - чё-то у меня башня расстроилась
...
Часть 87 - Ошибки при работе со штангой
Часть 88 - хрен моржовый
Часть 89 - Mr.Freeman
Часть 90 - Китайские презервативы

На тлі вимирання німецької нації, берлінських школярів знайомлять з основами педерастії!

http://diva-magura.blogspot.com/2011/06/blog-post_142.html

У берлінських школах стартував черговий сатанинський проект "90 хвилин про сексуальне різноманіття" (Педерастію). Його мета - познайомити підлітків з нетрадиційними формами кохання (Справжня мета морально розкласти дітей ще у підлітковому віці, підмінити традиційні сімейні цінності тотальною розпустою і содомією). Причому, в класах, в яких переважають учні з міграційними корінням.
Сатанинські плакати на стінці у берлінській школі. Фото Німецької хвилі.
Сатанинські плакати на стінці у берлінській школі. Фото Німецької хвилі.
Дорогі українські батьки (теперішні і майбутні), прочитайте будь ласка цю “цікаву” статтю, толерантно розміщену на Українській Правді (без жодного незалежного коментаря!) та дайте собі відповідь на просте запитання: чи хочете ви, щоб вашій дитині в українській школі проводили подібні уроки? Якщо ні – дійте вже сьогодні, бо ці часи не за горами. Заодно поцікавтесь у вашої дитини, ЩО САМЕ викладають їм на різноманітних уроках толерантності, які регулярно відбуваються в українських школах?!
Методика "90 хвилин про сексуальне різноманітті" розроблена Союзом сексуальних меншин Берліна і Бранденбурга і підтримана берлінським сенатом. Останній так само надав фінансову допомогу у підготовці навчальних посібників для проведення таких занять у школах на уроках етики.

У рамках уроків етики школярі обговорюють різні теми, наприклад, що таке щастя, сенс життя, толерантність, справедливість, дискримінація. Мета вчителів - допомогти учням у формуванні власної думки з тих чи інших аспектів життя суспільства, пише Німецька хвиля.

"Проблему гомосексуалізму на своїх уроках я вперше тематизирувала на прохання Союзу сексуальних меншин Берліна і Бранденбурга. І була здивована реакції своїх учнів. Вона була іншою, ніж я передбачала", - зізналася одна з викладачок.

У 8-му класі, в якому проходили уроки "90 хвилин про сексуальне різноманітті", з 30 учнів 21 - з іноземним корінням. В основному це вихідці з турецьких, арабських і російськомовних сімей.

Розмова про гомосексуалізм вдався багато в чому завдяки змістовній брошурі, вважає вчитель. У ній, наприклад, можна знайти діалог між підлітками Кайем і Муратом, під час якого з’ясовується, що їх спільний знайомий - гей. Мурат йому симпатизує і сам намагається зізнатися у своїй нетрадиційній орієнтації.

"Текст у формі діалогу, який читається вголос, дає учням можливість, що називається, побувати в ролі цих хлопців. У діалозі чимало фраз і думок, які виводять на конструктивну розмову", - ділиться своїми спостереженнями педагог.

На уроці вчителька демонструє ілюстрації на трьох плакатах, на яких зображено поцілунок підлітків: дівчина з хлопцем, хлопець з хлопцем, і дівчина з дівчиною.

Джерело

На фоне вымирания германской нации, берлинских школьников знакомят с основами педерастии!
В берлинских школах стартовал очередной сатанинский проект "90 минут о сексуальном разнообразии" (педерастия). Его цель - познакомить подростков с нетрадиционными формами любви (Настоящая цель морально разложить детей еще в подростковом возрасте, подменить традиционные семейные ценности тотальной развратом и содомией). Причем, в классах, в которых преобладают учащиеся с миграционными корнями.
Сатанинские плакаты на стенке в берлинской школе. Фото Немецкой волны.
Сатанинские плакаты на стенке в берлинской школе. Фото Немецкой волны.
Дорогие украинские родители (настоящие и будущие), прочитайте пожалуйста эту "интересную" статью, толерантно размещенную на Украинской Правде (без всякого независимого комментария!) И ответьте себе на простой вопрос: хотите ли вы, чтобы вашему ребенку в украинской школе проводили подобные уроки? Если нет - действуйте прямо сейчас, потому что эти времена не за горами. Заодно поинтересуйтесь у вашего ребенка, ЧТО ИМЕННО преподают им на различных уроках толерантности, которые регулярно происходят в украинских школах?
Методика "90 минут о сексуальном разнообразии" разработана Союзом сексуальных меньшинств Берлина и Бранденбурга и поддержана берлинским сенатом. Последний так же оказал финансовую помощь в подготовке учебных пособий для проведения таких занятий в школах на уроках этики.

В рамках уроков этики школьники обсуждают различные темы, например, что такое счастье, смысл жизни, толерантность, справедливость, дискриминация. Цель учителей - помочь учащимся в формировании собственного мнения по тем или иным аспектам жизни общества, пишет Немецкая волна.

"Проблему гомосексуализма на своих уроках я впервые тематизирувала по просьбе Союза сексуальных меньшинств Берлина и Бранденбурга. И была удивлена ​​реакции своих учеников. Она была другой, чем я предполагала", - призналась одна из преподавательниц.

В 8-м классе, в котором проходили уроки "90 минут о сексуальном разнообразии", с 30 учащихся 21 - с иностранными корнями. В основном это выходцы из Читать далее...

Это цитата сообщения vados2384 Оригинальное сообщение

Топ-10 самых смешных законодательных запретов интимной жизни

Читать далее...

Это цитата сообщения Бивис Оригинальное сообщение

Ведические очистительные практики

[327x400]
Древние славяне в своей Здраве рассуждали просто. Что есть в человеке главного? Только тело, только чувства и только мысли. Тогда что необходимо для поддержания здоровья в должном состоянии? Прежде всего нужно определить, что лучше всего подходит для того или иного типа тела (конституции), того или иного темперамента (эмоциональной сферы), как человеку перестроить свои мысли, чтобы они не мешали ему быть здоровым, уверенным в себе, радостным и счастливым.
Опирались они на то, что называли "сурьей телесной”. Что это такое? Это три биологических сока жизни, которые находятся в постоянном изменении, поддерживая между собой динамическое равновесие.

читать дальше

Это цитата сообщения vados2384 Оригинальное сообщение

Выживаем на Украине

[показать]

Общие моменты

Параметры, на которые следует ориентироваться при выборе места постройки или покупки дома (квартиры). Разумеется, это всего лишь рекоммендации.

• промышленность района
• наличие сравнительно чистой воды (чистые реки или подземные воды для колодца)
• близость к лесу
• электрофикация, газофикация района
• плодородность земли и наличие черноземов для земледелия (см. карту черноземов)
• отдалённость от большого города (по причине экологии и дороговизны земли в пригородных районах)
• отдалённость от крупных трасс и дорог
• альтренативная энергетика: среднегодовая скорость ветра для использования ветряков
• альтренативная энергетика: наличие солнечных лучей для использование солнечных батарей
• среднегодовой климат
• уровень над водой (низкие районы могут быть подтоплены при дальшейшем потеплении климата Земли). См. карты "затоплений".
• отдалённость от больших рек, которые могут "подтопить" вас
• радиационная обстановка

Читать далее...

http://luzicane.h1.ru/

http://www.krugosvet.ru/enc/istoriya/LUZHICHANE.html

ЛУЖИЧАНЕ (лужицкие сербы), самый маленький из славянских народов, относящийся к западнославянской подгруппе. Самоназвание – сербски люд, сорбы (Sorben). Живут на территории Германии (в округах Саксония и Бранденбург и юго-востоке восточной Германии) и являются сохранившейся ветвью полабских славян, пришедших на эти земли с северных Карпат. Лужичане делятся на верхних (Саксония, окраины немецкого Бауцена – Будышина) и нижних (Бранденбург, окраины Коттбуса – Хоцебужа). Они различаются между собой диалектами языка (верхнелужицкий близок чешскому, а нижнелужицкий – к польскому), народными костюмами, вероисповеданием (в Нижней Лужице доминирует лютеранство, в Верхней – католичество). По данным 2000, насчитывалось около 60 тыс. лужичан – 40 тысяч в Саксонии и 20 тысяч в Бранденбурге. Говорящих по-лужицки, по приблизительным оценкам, не более 40 тысяч.

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/18...of_Slavs%2C_Lubor_Niederle.JPG

Это цитата сообщения herodot_10 Оригинальное сообщение

Песни войны.

Это цитата сообщения Не_руссссская Оригинальное сообщение

Depeche Mode - Personal Jesus

Это цитата сообщения Не_руссссская Оригинальное сообщение

Pink Floyd * Money

Это цитата сообщения hecate_in_ua Оригинальное сообщение

Судять 11 млн українців! А роблять шоу, що судять Юлію Тимошенко!!!

25
июня
Це не суд! Це СУДИЛИЩЕ над 11-ма мільйонами українських вибоців!!!

| Edit | Posted by: santa in О политике, Разное, Статьи

Це не суд!
Це судилище!
Я ніколи не був аж в такому захваті від політичної ваги, харизми, впливу Юліїї Тимошенко.

Голосував на виборах за неї.

Мабуть з тих же причин, що і 11 мільйонів українських виборців! Тобто так, як голосувала половина України!

З кого, хто в українській політиці можна малювати образи, ікони?

А ні з кого!

Бо я знаю твердо одне - всі, хто там, “Нагорі” - всі злодії!
Народ про це - завжди знав і знає!!!

Але, тим не менше - за Ю.Тимошенко проголосувало 11 мільйонів виборців України!
Свідомо виборці йшли на такий крок, знаючи всі недоліки цієї особи!

То я задаю запитання - СЬОГОДНІ СУДЯТЬ 11 (ОДИНАДЦЯТЬ) МІЛЬЙОНІВ УКРАЇНЦІВ?!

А хіба інакше про це СУДИЛИЩЕ - скажеш?!!

Тобто - дивіться і запам'ятовуйте - це СУД над Україною!..

Дополнение:

Tags: суд над Тимошенко, Судилище в Україні, судилище над 11 (одинадцятьма млн українських виборців

Это цитата сообщения Бивис Оригинальное сообщение

Обращение к Русам

Народ против мафии и мы ее должны уничтожить физически всем нашим миром Русов.

Мать говорила тебе: "Вася, иди осторожнее, там у подъезда какие-то парни". Учителя в Школе повторяли: "Если видишь компанию из нескольких человек, перейди на другую сторону". Тебя учили, что нельзя смотреть в глаза. Это может кого-то разозлить. Тебя могут ударить. Избить. Покалечить. Испачкать. Ещё тогда, тебя научили бояться. Ты вырос трусом, и считаешь это нормальным. Потому что окружают тебя такие же трусы. Тебя ударят, а ты убежишь, намочив при этом штаны.
читать дальше

Это цитата сообщения Бивис Оригинальное сообщение

УБИЙСТВЕННАЯ ТЕМА




В свежем выпуске проекта "Гражданин поэт" -- Александр Твардовский.
В связи с убийством бывшего полковника Юрия Буданова Дмитрий Быков написал свою версию стихотворения Твардовского "Я убит подо Ржевом". Читает Михаил Ефремов

Это цитата сообщения Не_руссссская Оригинальное сообщение

Про лібералізм.../О либерализме...

 А де взяв Славко не знаю...

Дітки, ми з вами сьогодні поговоримо про лібералізм.

От я - лібералка.

Тому мене не хвилюють питання кольору шкіри, способу заробляння грошей, національних культур, належності до сексуальних меншин.

А от ви як?

От, наприклад, ти - Андрійку?
- А я - націоналіст!
- Який жах! Поясни тоді - чому ж ти став націоналістом?
- Бо мій дід - націоналіст, мій батько - націоналіст, мій брат і навіть моя молодша сестричка теж націоналісти!
- Ну нехай так.

Але якби твій дід був злочинцем, твій батько - алкоголіком, твій брат - наркоманом, а сестра - путаною, то ким би ти був?
- От тоді я би був лібералом...

---

 

А где взял Славка не знаю...

Детки, мы с вами сегодня поговорим о либерализме.

Вот я - либералка.

Поэтому меня не волнуют вопросы цвета кожи, способа зарабатывания денег, национальных культур, принадлежности к сексуальным меньшинствам.

А вот вы как?

Вот, например, ты - Андрийку?

- А я - националист!

- Какой ужас!

Объясни тогда - почему же ты стал националистом?

- Потому что мой дед - националист, мой отец, - националист, мой брат и даже моя младшая сестренка, тоже националисты!

- Ну пусть так.

Но если бы твой дед был преступником, твой отец - алкоголиком, твой брат - наркоманом, а сестра - путаной, то кем бы ты был?

- Вот тогда я бы был либералом...

Это цитата сообщения igorinna Оригинальное сообщение

День памяти и скорби

22 июня

22 июня 1941 года — одна из самых печальных дат в истории России — начало Великой Отечественной войны.

Этот день напоминает нам о всех погибших в боях, замученных в фашистской неволе, умерших в тылу от голода и лишений.

Мы скорбим по всем, кто ценой своей жизни выполнил святой долг, защищая в те суровые годы наше Отечество.

[показать]

Мой милый если б не было войны.......