Это цитата сообщения Азовец Оригинальное сообщение

Вокальное трио Маренич Несет Галя воду

Цитата:
"...гравюра 1650р... де Україна фігурує, як держава, під іменем України, нарівні з іншими Европейськилти державами. В "Зап. Чина св. Василя Вел." (т. Vі, в. 1-2, 1935, с. 326) . О. Переяславський помістив політичну гравюру-щарж, знайдену ним в картогр. від. Берлінської Державної Бібл. Гравюру зробив невідомий Голланд. майстер в XVіі стол. На ній політичний стан 1650 року і з. деякими .змінами її можна було б сьогодня прийняти за сатиру на нинішню Лігу Націй. Надруковано її було в Голландськім місті Delfft При гравюрі надруковано зміст її німецькими віршами середини XVII стол. Заголовок на гравюрі в перекладі, такий: "Загранично - Європейське або Французько-голландське державне зібрання". В нім фігурує разом з іншими державами і Україна... На гравюрі, яку ми тут передруковувмо, oфігурує 10 держав, з яких 9 в постатях людей, а одна в постаті, пса, що мав собою уявляти Турцію XVII в. Держави понумеровані.

Число 1 - Франція, 2 - Голландія, 3 - іспанія, з орлом - Німеччина, 5 - Швеція, красуня - іспанія. Одні з них сидять, другі стоять за столом і грають в карти. На столі карти і купа золота. Гарна іспанка з дорогими перлами на шиї й руках розглядав карти. З тексту видно, що вони для поживи знову хотять підняти війну на морі і на суші і вхопитися за скрівавлену зброю. Це Європейське зібрання. Франція каже: Підніміться, вояки! Тепер починається гра війни! Голландія мій противник, я хочу взяти її добре в руки. Голландія! Готуйся до бою! На це Голландія відповідав: Я ще не боюся. Я ще нічого не загубила й не загублю і буду воювати. іспанія буде держати зо мною чи в побіді, чи в поражці. - Німеччина каже до Швеції: Ми двое будемо держати разом, щоб цим досягти миру. Англія хоче й обіцяв допомогти Франції. Завважимо, що іспанія і Голландія в XVII столітті були найбагатіші.

Як видно, по тому, що на столі, у всіх жадоба до поживи коштами сусідів і до багатства. На гравюрі з правого боку ч. 7 - Польща. 8 - Московія, 9 - Україна і 10 - пес - це Турція XVII в. Польща сидить сумна, замислена, пригнічена й зажурена. В 1650 p. її стан був тяжким в Європі. Позад неї стоїть Україна в постаті Козака, який держить в руці меч і ним погрожує їй, дивиться гнівно на неї і в поготівлі накинутися. В тексті читаємо: Козак повний намислу, його серце хоче розірватися од гніву на Польщу, він знову витягав відточену шаблю й загрожує, що виріже у Поляків і дітей в колисці. За козаком суне по слідах Татарин, повний дикого звірства, й здалека чути його дикий і хижиий крик, рев. Україна, чуючи його, трівожиться. Польща в страху, бо внутрішні сварки й роздори панують і вона не може справитися, з ними та ще й Турецький пес весь час загрожує нападом, убивствами і грабунками та пожежами. Польща каже: Хочуть мене обезчестити і Москва допомагає цьому вірно.

Тіпічна фігура Москви під ч. 8 різко відріжняється від усіх інших. Всі мають вигляд європейців, а фізіономія і одяг та вираз лиця Москвина чисто азіатські - тут Москва - чистий азіат, фізіономія з борідкою, рот скривлений, хитра і лукава. Москва нацьковує пса (Турцію) на Європу й каже: Я хочу роздмухати огонь, щоб запалити Європу (в тексті: Ich will das Feuer schuren. Про Козака під ч. 9 в тексті написано :Sein Herz im Leib will sidh ruhren. Українську державу в тексті названо: Die Ucraine - Україна. (Die Ucraine zitternd bebt.). На гравюрі Україну виставлено в Європі нарівні з іншими державами, як європейську державу і члена Європейського зібрання держав. Ми звертаємо увагу на, те, що тут вказане національне й державне імя "Україна" в 1650 році й за кордонами, в чужих краях і для чужих держав. Це назва й політична. Звертаємо увагу й на те, що і фігурою, і обличчям,і одягом Московія в очах Європейців цілком відріжнена від України."
гравюра: http://www.stroimdom.com.ua/forum/showthread.php?p=475667

Слушать этот музыкальный файл

Будитель духу нації

Дмитро Іванович Донцов народився 30 (17 за старим стилем) серпня 1883 року в степовій Україні, у місті Мелітополі, що на Запоріжжі. Предки його, як згадував сам Донцов, походять із Слобідщини, а саме з Вороніжчини.

Здібний з народження, юний Дмитро цікавиться історією рідного краю, з захопленням слухає розповіді дідів про героїчні часи козаччини.

Вступивши до Петербурзького університету, навчається до 1907 року на правничому факультеті. Після двох арештів за революційну діяльність емігрує за кордон, закінчує у Відні студії і одержує ступінь доктора права. Але й за кордоном Донцов не полишає політичної діяльности. Талановитий публіцист друкується в часописах “Украинская жизнь” (виходив у Москві під редакцією Симона Петлюри), “Дзвін”, “Слово”, “Діло” та ін.

Влітку 1913 року на II Всеукраїнському Конгресі студентів у Львові Донцов виступив із знаменитою промовою-рефератом “Сучасне політичне положення нації і наші завдання”, в якій писав, що в наступній війні Україна, щоб стати вільною, повинна виступити проти Росії, але ніколи - з нею! Українці зі зброєю в руках мусять здобути Українську Державу. Ця програмова доповідь, цей маніфест був повністю підтриманий делегатами Конгресу. Промова викликала панічний страх і шалену лють у ворогів України. Не обійшли її своєю увагою і член Державної Думи в Росії П. Мілюков, і “вождь світового пролетаріату” Ленін. Під час першої світової війни Донцов пише низку праць, як-от: “Мазепа і мазепинство”, “Історія розвитку української державної ідеї”, “Похід Карла XII на Україну”, “Українська державна думка і Европа” та ін.



Повернувшись із Швейцарії в пробуджену Україну в 1918 році, Д. Донцов продовжує бурхливу революційно-націоналістичну діяльність. Він пише публіцистичні твори, виступає з політичними доповідями на актуальні теми на численних зібраннях української молоді, працює в уряді гетьмана Павла Скоропадського на посаді директора Українського Телеграфного Агентства.

У 1921 р. виходить друком праця “Підстави нашої політики”, в якій Донцов протиставляє російський світ європейському, Азію - Окцидентові, докладно обґрунтувавши причини цього антагонізму. Твір був на часі і викликав широкий резонанс, знайшовши як палких прихильників, так і відвертих противників.

Розуміючи крайню необхідність вироблення нової української ідеології - Великої Української Ідеї, “яскравої, виключної, всеобіймаючої”, д-р Донцов повністю присвячує себе нелегкій справі, засновує газету “Заграва”, а з 1922 р. у Львові під редакцією Д. Донцова виходить “Літературно-Науковий Вісник” (“ЛНВ”), з 1933р. “Вістник”, навколо якого згуртовуються молоді націоналістичні сили. Поетів, письменників та науковців, які були постійними дописувачами та авторами часопису, назвали “вісниківцями”. До них відносимо Євгена Маланюка, Олену Телігу, Юрія Липу, Олега Ольжича, Юрія Клена та багатьох інших.

“Націоналізм” (1926 р.) Д. Донцова - фундаментальна праця, яка стала в певній мірі євангелієм для молодого покоління українських патріотів. В цій ґрунтовній роботі Донцов рішуче засуджує гнилий демосоціялізм “драгоманівців”, “провансальців”. Аналізуючи причини поразки наших визвольних змагань, викриває демобілізуюче, роззброююче базікання “друзів народу” про “всепланетний рай”, “демократію-соціялізм”, піддає їх нищівній аргументованій критиці. Донцов апелює до Шевченка, до Лесі Українки, до М. Міхновського. В часах князівської доби, в славній козаччині шукає той тип борця-лицаря, тип володаря-провідника, якого так не вистачало тоді і ще більше не вистачає зараз.

Обґрунтовуючи свої тези, він наводить незаперечні факти, цитує філософські та літературні твори, наводить приклади з вітчизняної та світової історії.

Чинний націоналізм Донцова пробудив і кинув до святого бою за Україну легіони незламних лицарів, які рясно скропили кров'ю українську землю, “опаливши вогнем фанатичного прив'язання до неї”. “Тільки плекання цілком нового духу порятує нас”, - звертався до українців автор. Дoнцовський націоналізм захопив гарячі серця галицької молоді, підпорядкував її Ідеї Нації. Донцов став для неї незаперечним авторитетом, хоч як не намагалися демосоціялісти та комуністи його спаплюжити, применшити його значення, просто замовчати, заховати - нічого в них не вийшло і до цього часу.

“України ще немає, але ми можемо створити її в нашій душі”, - писав він, і ця Україна поставала в душах молодих українських борців. Україна героїчна, Україна, яка творить себе і світ, а не є продуктом творення “сильних світу сього”. “Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї” - ось кредо послідовників Донцова, зміст їх життя.

Майстер слова, блискучий публіцист, Д. Донцов дав нам твори, значення яких переоцінити неможливо. Його слово гостре, мова лаконічна, означення влучні й чіткі. І цим він страшний для ворогів України.

На сторінках “ЛНВ” і “Вістника” Донцов продовжує розробляти ідеологію українського націоналізму, друкує численні гострі статті. У 1939 р. Д. Донцова заарештовують і Читать далее...

СТОРИЧНА ДОВІДКА

Емблема Організації Українських НаціоналістівЗ 28 січня по 3 лютого 1929 року у Відні проходив Конгрес Українських Націоналістів, який став епохальною подією в українській історії. На ньому було створено Організацію Українських Націоналістів. Ядром якісно нової організації стала Українська Військова Організація, яку очолював полковник Євген Коновалець.

В єдиний моноліт злилися Українська Військова організація, Легія Українських Націоналістів, Союз Української Націоналістичної Молоді. На чолі ОУН став Євген Коновалець.

Європа 30-50-х років не знала таких прикладів героїзму та самопосвяти, які дала рішуча та героїчна боротьба ОУН. У часи, коли польські шовіністи дедалі нахабнішали на західно-українських землях, а Східна Україна спливала кров`ю під чоботом червоної Москви, коли вільнолюбних українців намагалися перетворити на безправних і безмовних наймитів на своїй землі, постала потужна і безкомпромісна сила, яка поставила за мету здобуття Української Самостійної Соборної Держави.

Молодь, вихована на прикладах національно-визвольної боротьби 1917-20-х років, на чинах юних героїв Крут і Базару, на творах Миколи Міхновського і Дмитра Донцова, горнулася до ОУН, яка об`єднала в своїх лавах найкращих представників української нації. Коротке слово “ОУН” викликало лють і жах у всіх ворогів України. Націоналісти проводили масову роботу, видавали і поширювали підпільну літературу, зокрема офіціози ОУН “Розбудова Нації” та УВО “Сурма”, проводили націозахисні акції, вели просвітницьку та вишкільну діяльність. Галичину сколихнули відчайдушні чини бойовиків ОУН Гриця Мацейка, Миколи Лемика, Василя Біласа та Дмитра Данилишина і судові процеси над націоналістами, де оборонцями підсудних виступали відомі адвокати доктори Степан Шухевич та Володимир Старосольський.

Потужна плеяда митців-націоналістів, як Олег Ольжич, Богдан Кравців, Олена Теліга, Юрій Липа, Юрій Клен, Євген Маланюк та багато інших успішно ширили націоналістичну ідею мистецькими засобами.

Зростаючий авторитет та посилення впливу ОУН в Україні й за кордоном викликають неабияку тривогу в Москві. 23 травня 1938 року большевицький агент Павло Судоплатов підло вбив у Роттердамі полковника Євгена Коновальця, але план розвалу Організації не спрацював. ОУН не припиняє своєї діяльності.

У 1939 році, коли Гітлер і Сталін ділили Європу, а війська Красної армії та німецького вермахту спільним парадом дефілювали в Бресті, коли мадярські окупанти за підтримки націонал-соціалістичної Німеччини кинулись шматувати Карпатську Україну, ОУН поставила забороло коричневим наїзникам. В героїчній нерівній боротьбі загинуло багато націоналістів, а зокрема чільні діячі ОУН Зенон Коссак та Михайло Колодзінський.

Насувалася друга світова війна, яка не могла оминути Україну. В цей відповідальний час загострилася внутріорганізаційна дискусія щодо подальшої стратегії Організації та методів діяльності. 10 лютого 1940 року було створено Революційний провід ОУН, на чолі якого став Степан Бандера.

30 червня 1941 року у Львові з ініціативи революційної ОУН явочним шляхом проголошено Акт відновлення Української Держави і створено Українське Державне Правління (УДП) на чолі з Ярославом Стецьком. Реакція нацистів не забарилася. На категоричну відмову відкликати проголошення незалежності гітлерівці відповіли жорстокими репресіями. Провідників ОУН Степана Бандеру, Ярослава Стецька, Степана Ленкавського, Миколу Климишина, Володимира Горбового та сотні інших було ув`язнено до німецьких тюрем та концентраків, тисячі націоналістів загинули в нерівній борні з німецькими окупантами, серед них Дмитро Мирон, Іван Климів, Сергій Шерстюк, Ганна Максимець, Микола Лемик та багато інших.

Тільки революційна ОУН в часи війни змогла мобілізувати бездержавну націю на рішучу боротьбу з німецькими, московськими, польськими, румунськими та угорськими окупантами. Під гаслом “Свобода народам! Свобода людині!” понад десять років вівся кривавий змаг за волю і незалежність України, за новий справедливий світовий лад. Честь нації була врятована.

Восени 1942 року з ініціативи ОУН створюється Українська Повстанська Армія (УПА), на чолі якої незабаром стає Роман Шухевич. Боротьба УПА вписала золоті сторінки в історію України, а її воїни покрили свої імена вічною славою. Революційний рух ОУН-УПА породив велике число не лише воїнів, але й талановитих публіцистів, митців, поетів, зокрема таких як Петро Полтава, Осип Дяків, Йосип Позичанюк, Марко Боєслав, Ніл Хасевич та багато інших. Героїчний змаг повстанців оспіваний в народних піснях.

В листопаді 1943 року в Рівненських лісах підпільно проходить Перша конференція поневолених народів Європи та Азії, яка в післявоєнний час дала початок Антибільшовицькому блоку народів (АБН) і виробила концепцію спільного антиімперіалістичного фронту.

В липні 1944 року біля селища Сприня на Львівщині проходить Установчий Збір Української Головної Визвольної Ради – парламенту воюючої України. Президентом УГВР обрано Кирила Осьмака, головою Читать далее...

ГУЛАГ – перезавантаження
Юлій Хвещук http://www.ukrnationalism.org.ua/publications/?n=2199

30 червня, коли українці відзначали 70-ту річницю Акта відновлення Української держави в 1941 році у Львові та вшановували пам’ять жертв радянського режиму, президент Росії Медведєв підписав федеральний закон „Про внесення змін до статті 73 і 81 Кримінально-виконавчого кодексу Російської Федерації” (ухвалений Державною думою 17 червня, а Радою Федерації – 22 червня 2011 р.). Кожному, зрештою, своє: українцям – вшановувати героїв Державотворення, Кремлю – проводити косметичні заходи задля покращення загальної криміногенної ситуації у своїй вотчині. Але тут мова зовсім не про косметику.

Федеральний закон покликаний підвищити ефективність вжитих заходів, спрямованих на протидію тероризму і екстремізму, а також уникнути концентрації у виправних установах, насамперед у регіонах із напруженою обстановкою, засуджених за вчинення злочинів, що становлять підвищену суспільну небезпеку (це з офіційної довідки Державно-правового управління, опублікованої на сайті президента РФ).

Частина 4 статті 73 цього кодексу визначала перелік найбільш суспільно небезпечних злочинів, зокрема, терористичної спрямованості, за вчинення яких засуджені спрямовувалися у спеціальні виправні установи, визначені федеральним органом кримінально-виконавчої системи. Тепер список доповнений наступними складами злочинів: участь у збройному формуванні, не передбаченому федеральним законом; організація екстремістського співтовариства; організація діяльності екстремістської організації (частина 2 статті 208, частини 1 і 2 статті 282 Кримінального кодексу Російської Федерації).

Коли народилася ця дитина, повитухи заголосили, а мати знепритомніла. Дяк, що зайшов охрестити дитину, відмовився взяти її на руки! Перехрестив здалеку й утік. А той, хто всіх злякав, не заплакав. Він лежав на столі й бавився шматком пирога. А потім на очах у переляканих батьків з'їв його. Хлопчик народився із зубами!

За повір'ями, поява дитини з зубами означала - народився майбутній убивця. Налякані селяни радили батькам позбутися дитини! Однак хлопчика рятує батько. Він виносить дитину до натовпу й урочисто проголошує - цими зубами маля гризтиме ворогів! Ніхто тоді не знав - це народився український диявол!

За кілька років він навчиться зупиняти час, ловити кулі руками й убивати ворога самим поглядом. Про нього говоритимуть: він - перевертень. Знаменитий полководець Іван Сірко!

Іван Сірко заявляв:

«Бог свідок моєї душі, що я ніколи не ходив в Україну з тим, щоб руйнувати мою Батьківщину; не хвалячись, правду говорю, що всі мої заходи й намагання спрямовані на те, щоб робити шкоду нашим ворогам, бусурманам».

читайте далі:http://www.kozak-sirko.org.ua/

http://barvinok.ucoz.net/news/pam_jatni_dati_lipnja/2011-07-03-38
1 липня
1910 р. поляки вбили студента Адама КОЦКА у Львові.
1917 р. загинув Франц КІКАЛЬ, командант Вишколу та Легіону УСС.
1917 р. загинув Роман КАМІНСЬКИЙ, командир відділу кінноти УСС.
1918 р. Павло СКОРОПАДСЬКИЙ заснував у Кам’янці-Подільському Український державний університет.
1951 р. у Торонто (Канада) відкрито пам’ятник Тарасові Шевченку.
1990 р. у Львові вийшло перше число народного часопису «За вільну Україну» (з квітня 2003 року газета втратила статус народного часопису, опинившись під впливом есдеків).

3 липня
1921 р. московський агент убив отамана Івана ГАЛАКУ.

5 липня
1919 р. народилася Олена ОТТ-СКОРОПАДСЬКА, дочка Гетьмана України, автор книги "Остання з роду Скоропадських”.
1986 р. помер Ярослав СТЕЦЬКО, голова Проводу ОУН.

6 липня
1672 р. гетьман Петро ДОРОШЕНКО в союзі з турками розбив поляків над Бугом.
1904 р. народився Степан ЛЕНКАВСЬКИЙ, провідний діяч ОУН і Голова Проводу 3Ч ОУН після смерті Степана Бандери.
1920 р. загинув сотник ПАРХОМЮК, командир 2-го Сірого полку 1-ї Сірої дивізії Армії УНР.

7 липня
1878 р. народився кобзар Іван КУЧЕРЕНКО-КУЧУГУРА.
1950 р. загинув сотенний УПА "ГРОМЕНКО” (Михайло ДУДА), лицар Золотого хреста заслуги 2-го класу.

8 липня
1659 р. гетьман Іван ВИГОВСЬКИЙ розгромив московське військо під Конотопом.
1668 р. народився Олег ОЛЬЖИЧ (Олег Кандиба).

8 – 10 липня 1709 р. відбулася битва під Полтавою Івана МАЗЕПИ і КАРЛА XII проти московського царя ПЕТРА І.

9 липня
1883 р. засновано у Львові українське торговельне підприємство «Народну Торгівлю».

10 липня
1975 р. помер сірожупанник Павло ДУБРІВНИЙ, лицар Залізного хреста.

11 липня
1930 р. помер командир 3-го кінного полку Армії УНР Михайло ФРОЛОВ.
1945 р. москалі замучили о. Августина ВОЛОШИНА, президента Карпатської України.
1963 р. померла Олена СТЕПАНІВ-ДАШКЕВИЧ, хорунжа УСС, четар УГА, в’язень московських таборів.

12 липня
1580 р. Іван ФЕДОРОВ видав в Україні, друковану кирилицею, книгу – "Острозьку біблію”.

13 липня
1874 р. народився письменник Марко ЧЕРЕМШИНА.

14 липня
1900 р. віче української студентської молоді у Львові, на якому було задекларовано боротьбу за самостійність України.
1920 р. в московському таборі загинув Роман ДУДИНСЬКИЙ, командир 1-го куреня УСС та II (Коломийської) бригади УГА.

15 липня
1015 р. помер київський князь Володимир ВЕЛИКИЙ.
1834 р. відкрито університет св. Володимира у Києві.
1919 р. в Переяславі отаман Дніпровської повстанської дивізії ЗЕЛЕНИЙ (Данило ТЕРПИЛО) урочисто, у присутності священиків, війська та населення, скасував Переяславську угоду 1654 року.
1944 р. створено Українську Головну Визвольну Раду (УГВР).

16 липня
1917 р. проголошено Другий Універсал УЦРади.
1919 р. перехід УГА за Збруч.
1948 р. перша сесія Української Національної Ради в екзилі.
1990 р. Верховна Рада УРСР проголосила у Києві Декларацію про державний суверенітет України.


17 липня
1849 р. народилася письменниця Олена ПЧІЛКА, мати Лесі Українки.
1888 р. народився Кость КУРИЛО, начальник штабу 1-го Сірого полку Армії УНР.

18 липня
1863 р. вийшов таємний Валуєвський указ проти української мови і українських видань.
1945 р. загинув Іван ТРЕЙКО, повстанський отаман, генерал-хорунжий УПА.
1946 р. відновлено на еміграції Спілку Української Молоді.

19 липня
1918 р. постала в Канаді Українська Греко-Православна Церква.
1944 р. почалася битва під Бродами, в якій взяла участь Перша українська дивізія «Галичина».

21 липня
1877 р. народився Степан ЖАРКО, кубанський бандурист, керівник чоловічої капели бандуристів ст. Канівської.
1907 р. народилася поетеса Олена ТЕЛІГА - українська письменниця, громадська діячка, член ОУН.
1923 р. загинув Лукаш КОСТЮШКО, член Центральної Ради; командувач партизанськими загонами на Волині.
1929 р. народився поет Іван ГНАТЮК.
1941 р. помер письменник Богдан ЛЕПКИЙ.
1942 р. загинув у німецькому концтаборі Авшвіц Василь БАНДЕРА, брат Степана Бандери (був вбитий поляками).
1944 р. загинув Микола ПАЛІЄНКО, підполковник Армії УНР, командир важко-гарматного дивізіону дивізії "Галичина”.

22 липня
1944 р. помер поет Олександр ОЛЕСЬ.

23 липня
1632 р. помер Памво БЕРИНГА, письменник і друкар.
1885 р. народився Никифор ГІРНЯК, командант Коша УСС (1915 – 1918), отаман УГА.

23 (чи 27 липня) 971 р. князь СВЯТОСЛАВ під Доростолом (Болгарія) уклав мир із греками (з візантійським імператором Цимісхієм).

24 липня
1885 р. народився Володимир САЛЬСЬКИЙ, генерал-хорунжий Армії УНР.
1990 р. над будинком Київської міськради піднято синьо-жовтий прапор України.
1991 р. урочисте відкриття пам'ятної таблиці гетьману Іванові Мазепі в Батурині.
1991 р. у Києві створено Спілку офіцерів України.

25 липня
(за ст. ст.) 1657 р. помер Богдан-Зіновій ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ.
1687 р. Івана МАЗЕПУ обрано Гетьманом України.
1920 р. формування Є. ПЕТРУШЕВИЧЕМ у Відні закордонного уряду ЗУНР.
1942 р. німці розстріляли у Читать далее...

Это цитата сообщения Realiziya Оригинальное сообщение

Гайдамаки

Вчера была на их концерте. Эмоции бурлят еще сейчас! Порвали душу на тряпочки!

Слушать этот музыкальный файл

http://krug.com.ua/news/13650

Это цитата сообщения yury_108 Оригинальное сообщение

Регіональні Мартини Борулі

 

16.12.10 15:59 "РЕГИОНАЛЫ" МАССОВО ОБЗАВОДЯТСЯ РОДОВЫМИ ГЕРБАМИ. ЯНУКОВИЧ НА СВОЕМ МЕНЯЕТ КОРОНУ. (ОКСАНА МИРОНОВА)

Читать далее...

Неправомерные действия украинских силовиков по отношению к российскому политическому беженцу Алексею Макарову продолжаются.Малиновский суд Одессы не принял во внимание ни одного аргумента адвоката,которые безусловно доказывали,что Макаров является политическим беженцем.Однако суд принял сторону прокуратуры,проявив этим свое постоянство в подобного рода делах и принял решение о экстрадиционном аресте Алексея Макарова.Судьба российского диссидента решалась,вероятней всего,в телефонном режиме.В РФ молодого человека ждет очередное сфальсифицированое дело,в итоге длительный срок.
Система не имеет границ.Украинские силовики получают команды с Кремля.Решение Европейского суда по правам человека о том,что Макаров является политическим беженцем и предоставление Швецией защиты,всё это ничто по сравнению с телефонным звонком с Кремля.
На седьмой минуте в новостях ТРК Круг за 01.07.11. сюжет о судилище: http://krug.com.ua/

Заявление политзаключенного Алексея Макарова

Генеральная прокуратура Украины приняла решение о моей экстрадиции в РФ. Это является очередным доказательством того, что украинские «правоохранительные органы» подчиняются Кремлю.

РФ является полицейским государством, в котором любой человек может оказаться за решеткой даже за оппозиционную статью у себя в Интернет-блоге. Сотни российских оппозиционеров находятся в тюрьмах и лагерях. В 2007-09 годах сотрудниками российских спецслужб были убиты мои товарищи Юрий Червочкин, Антон Страдымов и Рим Шайгалимов. Юрий и Антон были до смерти забиты бейсбольными битами, а Рим был выброшен из четвертого этажа барака колонии, в которой отбывал наказание по сфабрикованному уголовному делу. И это далеко не полный список политических убийств по заказу Кремля.

Любые попытки проведения оппозиционных акций в Эрэфии жестоко подавляются. Участники протестных митингов и шествий подвергаются жестоким избиениям, часто в их отношении фабрикуются уголовные дела. Деятельность оппозиционных организаций запрещается, и они объявляются вне закона. Правящие круги РФ проводят агрессивную внешнюю политику.

Украину кремлевские правители видят как свою будущую колонию. В Украине, как и в России, они хотят устраивать заказные политические процессы, убивать политических противников, запрещать оппозиционные организации. Я верю, что украинский народ осознает нависшую угрозу со стороны чудовищной империи РФ и встанет на борьбу с врагом.

В 2006-08 годах я уже отбывал двухлетний срок по сфабрикованному уголовному делу. В случае моей экстрадиции в Россию я буду опять несправедливо осужден уже на более длительный срок лишения свободы. Для моей экстрадиции в РФ нужно решение суда.

Я ненавижу государство Российская Федерация – наследницу империи Романовых и сталинского СССР, уничтоживших миллионы людей. Я готов отдать жизнь, чтобы Украина не стала частью этой империи. Поэтому я надеюсь, что украинский суд примет правильное решение по моему делу.

Также я буду рад поддержке со стороны общественных организаций и небезразличных людей. Вместе мы победим! http://www.bratstvo.info/index.php?go=Page&id=97

ТАК МЫ ПОБЕДИМ ИЛИ НЕТ?

Украина является лидером среди европейских стран Европы по применению ареста в качестве меры пресечения, об этом омбудсмен Нина Карпачева заявила на открытии международной конференции.

«Ежегодно по решению судов арестовывается более 60 тысяч человек. Правоохранители и суды злоупотребляют в Украине правом на арест», - отметила омбудсмен.

Карапачева настаивает, что прекратить «позорную практику» может новый Уголовно-процессуальный кодекс, где будет закреплен предельный срок содержания арестованного лица под стражей и такое понятие как «домашний арест».

«Пока правоохранительные органы и суды кардинально не изменят свои подходы, то количество решений Европейского суда по этому поводу будет расти», - отметила Карпачева.

Украинский омбудсмен также обратила внимание и на наличие в Украине такого явления, как пытки.

«Ежегодно ко мне поступает порядка 5 тысяч обращений о неправовых действий правоохранительных органов, и каждое третье из них касается пыток и незаконного обращения», - сказала Карпачева.

Напомним, по мнению организации Amnesty International, за последний год в Украине участились пытки в милиции.

http://obozrevatel.com/crime/v-ukraine-arestovyivayut-chasche-chem-vo-vsej-evrope.htm

Скандал! В Одессе хотят сдать России участника антипутинских акций протеста,
01.07.2011 http://od-news.com/index.php?option=com_content&task=view&id=20037&Itemid=1
Сегодня в Малиновском суде Одессы состоялось судебное заседание по поводу наложения екстрадиционного ареста на Алексея Макарова. Активиста Украинского Автономного Сопротивления хотят выдать России, где ему грозит
немалый тюремный срок за участие в антипутинских акциях протеста.

Как уже сообщала Интернет газета «Взгляд из Одессы», вчера Алексей Макаров был задержан тремя сотрудниками милиции прямо у ворот СИЗО, на глазах матери и вывезен в неизвестном направлении. После поисков его след был найден в Малиновском райотделе милиции. Оттуда он был перепрятан в изолятор временного содержания на ул. Преображенской. И при этом везде сотрудники милиции нагло врали матери и сопровождавшим её лицам, что они не знают, где Алексей, что его скоро привезут.

Сегодня в Малиновском суде защита Алексея выглядела довольно солиднее, чем в прошлые разы. Сказалось участие правозащитных и общественных организаций и представителей Управления Верховного Комиссара ООН по делам беженцев, представительства ОБСЕ и некоторых других организаций. Но это не давало заведомой гарантии на справедливое рассмотрение дела. Тем более, что решение о высылке Алексея Макарова в Россию всё более приобретает не просто политический подтекст, но и спецслужбистско-коррупционный по линии Генконсульства РФ – марковская партия «Родына» -- прокуратура города Одессы.

После двухчасового заседания в «совещательной комнате» судья зачитал решение о применении к Макарову экстрадиционного ареста по представлению местной прокуратуры. Правда, в судебном решении были указаны все аргументы, приведенные защитой. Или почти все. На обжалование отводится три дня. Плюс десять дней для того, чтобы апелляционный суд назначил дату рассмотрения.

В понедельник Алексея Макарова снова переведут в СИЗО.


Владимир Ущаповский, из зала суда.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D1%82_%D...%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8

Акт відновлення Української Держави — проголошення в окупованому німецькими військами Львові відновлення Української держави. Здійснений Українськими Національними Зборами, що складалися з представників національного руху, за підтримки членів оунівських похідних груп та вояків батальйону «Нахтігаль».

Збори створили уряд — Українське Державне Правління — на чолі з Ярославом Стецьком, дещо пізніше було організовано верховний державний орган — Українську Національну Раду, яку очолив колишній голова уряду ЗУНР Кость Левицький.

30 червня 1941 р. в будинку «Просвіти» у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави. На башті Князівської гори було піднято національний прапор. Львівська радіостанція повідомила про Акт населення України і передала благословіння митрополита Андрія Шептицького з цієї нагоди.

На цій події були присутніми понад 100 чільних представників зі всієї України, а також представник УГКЦ Йосиф Сліпий.

Акт 30 червня 1941 р. засвідчив усьому світові і, зокрема, Німеччині, що український народ є законним господарем на своїй землі і буде її боронити власними грудьми перед кожним, хто намагатиметься потоптати волю України.

Звістку про відновлення Української держави понесли на Східну Україну 6 тисяч бандерівців, розділені на три похідні групи, які повсюду творили українську адміністрацію та осередки ОУН. Найбільший із них був на Дніпропетровщині (5 тисяч осіб), Кіровоградщині (1100), а також на Донбасі і в Криму

2. По изгнании с Волыни в 1941 г. Красной Армии, которая под конец обозначила свое отступление тысячами замученных украинцев, бандеровцы в каждом селе и городе кидаются провозглашать стецковскую «Самостийную державу» (Имеется в виду провозглашенное 28 июня во Львове «Украинское правительство» во главе с ближайшие соратником С. Бандеры Я. Стецько – ред.). Условий для серьезной постановки государственно-политической акции не было никаких. Но бандеровцы не думали об этом, их провозглашение «самостийности» было агиткой и методом популяризации самих себя. Они стремились к тому, чтобы наиболее демагогическими мерами и наименьшими средствами, по примеру большевиков, представить себя перед украинскими массами единственными государственными строителями. Но с тем, что такой несерьезной акцией они осмеивают и сводят к агитке идею государственности, а также расконспирируют массовые революционные кадры перед новыми захватчиками, которые, само собой понятно, это дело используют, они не подумали. Зато всех украинцев, которые указывали на антигосударственность и безответственность таких действий, они старательно стали уничтожать, как «гробокопатели» украинского государства. Так погибли десятки национально и политически сознательных деятелей. Новый господин положения (имеется в виду нацистская Германия – ред.) отнесся к акции своих «союзников», как разафишировали себя бандеровцы, так, как этого и можно было ожидать. Он использовал это провозглашение на антибольшевистском фронте, потряс бандеровские ряды и перешел к провозглашению своего собственного порядка.

Это цитата сообщения Руслан_Еслюк Оригинальное сообщение

Психологические операции: специфика

Очень любопытный (если можно так сказать в отношении столь мерзкой деятельности) и поучительный для будущих поколений пример проведения психологической операции (на то время скорее спонтанной, нежели научно обоснованной) представляет масштабная и спланированная дезинформация Сталина со стороны руководства фашистской Германией о начале Войны. Основную информацию по данному вопросу беру из трехтомного издания "Воспоминания и размышления" Георгия Константиновича Жукова:

 

[218x350]

 

ДАЛЕЕ

Активистку, жарившую яичницу на Вечном огне, выпустили на подписку о невыезде
30.06.11 // 14:35 http://glavred.info/archive/2011/06/30/143513-3.html

Активистка Анна Синькова, задержанная за приготовление яичницы на Вечном огне в декабре 2010 года, выпущена на подписку о невыезде, сообщает «Зеркало недели.Украина». Об этом в своем блоге пишет журналистка Елена Билозерская.

На сегодняшнем заседании суда прокуроры заявили ходатайство об объединении дела Синьковой с делом Донец — другой девушки, которая подозревается в жарке вместе с ней яичницы. Снова было заявлено ходатайство защиты о взятии Синьковой на поруки народных депутатов, областных депутатов и общественных организаций.

Заседание суда продолжится в 14.00. Судья – Родион Киреев.

Как сообщалось, 20 июня трое молодых людей в знак протеста против «беспредела власти и чиновников» готовили яичницу на Вечном огне в киевском Парке Славы. Таким образом они выразили поддержку активистке «Братства» Анне Синьковой, которая в декабре прошлого года совершила подобный поступок и находилась под стражей до 30 июня.

Напомним, 16 декабря двое инспекторов патрульной службы заметили четырех неизвестных, которые пытались приготовить яичницу и сосиски на Вечном огне, при этом свои действия фиксировали на видеокамеру.

22 декабря следственный отдел Печерского райуправления милиции возбудил уголовное дело по статье «хулиганство» против девушки, которая участвовала в жарке яичницы на Вечном огне в Киеве.

Это цитата сообщения Бивис Оригинальное сообщение

Как Кремль работает на Украине.

Сегодня 30.06.2011 в 10.50 у стен Одесского СИЗО произошло похищение ЧЕЛОВЕКА на глазах его матери.
http://bratstvo.info/index.php?go=Page&id=97
17 апреля 2010 Алексей Макаров был арестован в Одессе, куда он отправился, чтобы принять участие в митинге памяти Максима Чайки. Оказалось, что днем ранее неизвестные облили зеленкой (которая впоследствии была смыта обычными моющими средствами) офис прокремлевского телеканала "АТВ". Макарова обвинили по административной статье "неповиновение сотрудникам милиции" при задержании. Его продержали двое суток в РУВД, где подвергали жестоким пыткам. Суд оправдал Макарова и выпустил на волю, однако у суда он вновь был арестован лицами в штатском без объяснения причин.

Сегодня Алексей был освобожден из Одесского СИЗО.Его встречала мать Ольга Вячеславовна.И люди в штатском.Когда Макаров вышел с дверей СИЗО,люди в штатском бросились на него,нанесли несколько ударов по животу и печени и затолкали в автомобиль "Мерседес" с гражданскими номерами,который уехал в не известном направлении.

В России Макарова ждет 10-тилетний срок.И скорее всего,какой нибудь одесский суд,примет решение о его экстрадиции в Россию в течении законных трех суток задержания.
Позицию Украины в этом случае можно назвать только: ПОЗА!
Оказывается государства-то разные,а Контора-одна.Пару лет назад в Симферопольском аэропорту,вот так же на глазах у украинских силовиков и правозащитников,были преданы в руки узбекских коллег 11 узбекских диссидентов,им одели мешки на голову и дали заряд электрошокером...
В 2009 Макаров попросил убежище в Украине.Государственный комитет по делам национальностей и религий отказал ему.Винницкое отделение ооновской комиссии по делам беженцев,как-то вяло(?!) отнеслось к судьбе российского диссидента.Из-за этого Макаров выпал из процедуры приобретения статуса беженца и находится в не легальном положении.Сам Макаров находился уже в Одесском СИЗО.По закону европейской конвенции о защите прав человека,которую Украина обязалась выполнять,Украина не должна выдавать Макарова в государство,где он будет подвергнут нечеловеческому обращению.Однако,что для украинских деятелей европейские обязательства,если есть такой шанс поцеловать в засос в очко Кремль.