[501x699]

[514x698]

нашлись только фотки макета

тоже все на 2 курсе

Остановка общественного транспорта. Делала ее еще на 2 курсе

Это мой бакалаврский проект. Который после просмотра наглым образом стырили и мне пришлось заново печатать
[700x700]

это мои одни из первых рисунков. Фактичиски на них я училась рисовать в короле))

Житловий будинок 1910. Вул. Воровського, 38. На червоній лінії забудови вулиці. Спо¬руджено у стилі модерн за проектом арх. М. Клуга на ділянці, яка на¬лежала дружині дійсного статського радника О. Брайловській. Чотириповерховий, цегляний, у плані Т-подібний, односекційний, з проїз¬дом на подвір'я. На першому поверсі містилися магазини, пральня, швейцар¬ська (тепер входи до магазинів пере¬творено на вікна); на другому — чет¬вертому поверхах— по дві квартири на поверсі (чотири- і п'ятикімнатні). Пер¬вісне анфіладне планування квартир в основному збереглося. Композиція головного фасаду симетрична, стрима¬ний декор модельовано у цеглі. Го-ловну вісь підкреслено розкріповкою та фігурним аттиком, великими вік¬нами сходової клітки. Рівні стіни фа¬саду пожвавлено балконами з витон¬ченими металевими ґратами, характер¬ним для модерну рисунком кола над верхнім вікном сходів. Над плоским модерністським карнизом розібрано парапетні грати, які ефектно увінчу¬вали будинок. Це порушило цілісність фасаду. Оздоблення інтер'єрів витри¬мано в єдиному стилі з фасадом: дріб-нрпрофільовані карнизи з ліпленням, стельові розетки зі стилізованим рос¬линним орнаментом, віконні та дверні заповнення. У цьому будинку в 1909 містилася редакція літературно-наукового і гро¬мадського журналу «Українська хата», що виходив за редакцією П. Богаць-кого і М. Шаповала. За цією адресою підготовлено перші п'ять чисел. Піз¬ніше виходив на вул. Воровського, 36 і 16 .
Історія садиби по вулиці Бульварно-Кудрявській (Воровсько-го, 38), де в 19Ш році був зведений чотириповерховий прибутко¬вий будинок з елементами модерну, відома з 1863 року [59,60].
Саме тоді цю садибу на розі вулиць Бульварно-Кудрявської і Іванівської (Тургенєвської) придбав штабс-капітан у відставці Ва¬силь Миколайович Ракітін, В серпні 1869 року він заставив сади¬бу в Київському товаристві взаємного кредиту. За згодою цього товариства в 1871 році садибу придбав підполковник корпусу жандармів Володимир Карпович Вейсбах, який одразу подав кло¬потання про вступ до Київського товариства взаємного кредиту.
За дорученням товариства було зроблено опис нерухомого майна В. Вейсбаха і його дружини Наталії Осипівни. В садибі площею 375 кв. сажнів (1701 м2) знаходились одноповерховий кам'яний будинок із залізною покрівлею і двома прибудовами з боків будинку, два дерев'яних флігелі — один з черепичною покрівлею, другий — з тесаною, дерев'яні господарчі будівлі без опалення та колодязь.
Архітектура будівель в садибі В. Вейсбаха відповідала вимо¬гам «зразкових фасадів» першої половини XIX століття і не відзначалась оригінальністю. Фасадний будинок був вирішений в традиціях класицизму і прикрашений пілястрами, класични¬ми сандриками і лиштвами вікон. Згодом на будинку був надбу¬дований ще один поверх, також в класичних традиціях.
В будинку знаходилось дев'ять кімнат, два передпокої і сім печей. Шість кімнат були обклеєні шпалерами, стіни трьох — пофарбовані олійною фарбою, стіни передпокоїв — клейовою фарбою. Довжина фасадів вздовж Бульварно-Кудрявської і Іванівської вулиць становила 10,5 сажнів (22,4 м). Зовні будинок був отинькований і пофарбований.
В флігелі з черепичним дахом довжиною 21 аршин (15 м) і шириною 9 аршин (6,4 м) знаходились три кімнати, передпокій і кухня. Кімнати були обклеєні шпалерами, в двох приміщеннях були печі. Зовні стіни флігеля були пофарбовані.
В флігелі з ґанком і тесаним дахом довжиною і шириною по 9 аршин (6,4 м) житлових кімнат не було.
Річний прибуток від здачі в оренду будинку становив 1400 рублів, чистий прибуток — 1100 рублів.
П'ятого лютого 19Ю року київський нотаріус Василь Мар-тиніанович Цитович нотаріально завірив документ, за яким дво¬рянин Іван Іванович Недзведський від імені своєї дружини Марії-Софії Олександрівни продав дружині дійсного статського радника Ользі Матвіївні Браїловській частину своєї садиби по вул. Бульварно-Кудрявській, 38/16 за чотири тисячі рублів. Са¬диба належала С. Недзведській з квітня 1908 року, а площа тери¬торії, яка була виділена для продажу, становила 188,9 кв. сажнів (857 м2). На цій частині садиби знаходились старі будівлі, які мали бути розібрані, та фруктовий сад. На той час ця частина садиби не була закладена в кредитному товаристві і не була оформлена на когось із спадкоємців, тому Київська міська упра¬ва дала дозвіл на продаж цієї частини садиби.
Незабаром нова власниця О. Браїловська вирішила збудувати в садибі прибутковий будинок Для цього були необхідні значні кошти, тому О. Браїловська позичила сорок тисяч рублів під 8 % річних у дворянина Олексія Федоровича Русанова. Однак повер¬нути вчасно борг до 13 лютого 1911 року виявилось для неї не¬можливим, тому 24 січня 1911 року вона звернулася до Київсько¬го міського кредитного товариства з проханням про отримання позики в сумі 51 500 рублів терміном на 36 років і 4 місяці під за¬ставу її нерухомого майна. Наступного дня О. Русанов отримав всю суму боргу від Київського міського кредитного товариства.
В Державному архіві м. Києва зберігається проект кам'яного Читать далее...

[567x399]

Новоград-Волинський – місто обласного підпорядкування, районний центр Житомирської області, знаходиться за 217 кілометрів на захід від Києва та 312 кілометрів на схід від Львова. На півночі Житомирщина межує з Республікою Білорусь, в основному з Гомельською областю, на заході – з Рівненською та Хмельницькою, на сході – з Київською, на півдні – з Вінницькою областями. Воно розкинулось на берегах річки Случ, що належить до басейну Дніпра. Знаходиться в центральній частині Українського Полісся в межах Поліської низовини. Рельєф території – слабохвиляста рівнина з виходами кристалічних порід на горбах. Абсолютні висоти 150-250 метрів. Клімат континентальний, помірно-вологий, з середньою тривалістю безморозного періоду 164 дні, середньорічною кількістю опадів 581 мм. Площа території – 2667 гектарів. Завдяки вигідному географічному розташуванню, розвиненій мережі автомобільних шляхів та залізниць область має зручне транспортне сполучення не лише з містами України, а також з країнами Європи. Через місто пролягає Критський транспортний коридор №3 Краковець – Львів – Рівне – Новоград-Волинський – Житомир – Київ, дорога загальнонаціонального користування Київ – Чоп. Чисельність населення на 01.01.2009р. становила 55994 особи. Населення працездатного віку – до 60%. Економіку міста Новограда-Волинського формують: •12 промислових підприємств; •370 юридичних осіб; •3800 приватних підприємців – фізичних осіб. Найбільший обсяг промислового виробництва, а саме близько 40 %, зосереджений у галузі машинобудування. Менші частки мають харчова, хімічна та нафтохімічна, легка та деревообробна промисловість. Станом на 1 січня 2008р. загальний обсяг накопичених прямих іноземних інвестицій в економіці м. Новограда-Волинського становив 2,4 млн.дол.. Історичні та історико-архітектурні пам'ятки: 7 пам'яток архітектури, 95 – пам'яток історії і культури, з них: 22 братські могили, 27 окремих могил основного періоду ВВВ, 19 пам'ятних знаків, 21 пам'ятна споруда. Найвизначніші – літературно-меморіальний музей Лесі Українки, будинок-музей родини Косачів, поштова станція, в якій зупинявся Т.Г. Шевченко, пам'ятник Лесі Українки, пам'ятник Т.Г.Шевченку. Видатні земляки: поетеса, громадський діяч Леся Українка, письменник і вчений Михайло Косач (Обачний), Ольга Косач-Кривинюк, німецький письменник Ернст Кончак, єврейський письменник М.З. Феєрберг, герої Радянського Союзу – А.Т. Бурковський, П.І. Сірагов, Ю.М. Горбко. Історія міста Місто Новоград-Волинський (до 5 липня 1795 року – Звягель) знаходиться в центральній частині Українського Полісся, в західній частині Житомирської області, на берегах річки Случ (басейн р. Прип’яті). Місто обласного підпорядкування, центр однойменного району. Історія міста простягається із сивої давнини, доби мідно-кам’яного віку (ІV-ІІІ тис. до н.е.). Найдавніші пам’ятки, що відносяться до періоду трипільської культури були знайдені археологами у Новоград-Волинському районі – селах Кикова, Анета. Доба бронзового віку (ІІІ-І тис. до н.е.) в нашому районі представлена археологічними знахідками біля села Велика Горбаша на лівому березі річки Церем та два кургани на сході від села Тальки. Кургани ці були обстежені в 1998 році Б.Л. Звіздецьким та І.І. Ярмошиним. Пам’ятки цієї культури знайдені біля сіл Кануни і Cтрієва Протославянські землеробські племена, які вели осілий спосіб життя, виявлено на лівому березі річки Церем між Малою і Великою Горбашою Новоград-Волинського району. Жили вони невеликими родинними у поселеннях неукріпленого типу, що розташовані на високих берегах річок, ярів, в напівземлянках стовпової конструкції. Крім поселень, споруджувались укріплені городища, що були у важкодоступних ворогові місцях – на високих берегах річок, штучно зміцнюваних ровами та валами. Городища ранньозалізного віку (VІІІ – VІІ ст. до н.е.) були досліджені археологічними експедиціями 70-90 рр. ХХ ст. в районі сіл Городище, Гульськ. Місцеві племена, які асимілювали із племенами скіфів-орачів. Вони займалися землеробством, скотарством, полюванням, рибальством, обробкою міді та заліза. Їх житла були квадратної форми, заглиблені в землю. В часи встановлення ранньофеодальної держави Київська Русь (VІІ – VІІІ ст. н. е.) наш край був заселений древлянами – одним із східнослов’янських племен. В цей період швидко розвиваються промисли, торгівля, будується велика кількість градів, які згадуються в “Археологической карте Волынской губернии”, складеній в кінці ХІХ ст. В.Б. Антоновичем - видатним істориком України, професором Київського університету Святого Володимира. Тут згадуються курганні могильники біля села Івашківка, Сусли, Ржатівка, Гульськ, Романівна, Теснівка, Курчиця, Таращанка, Ярунь, Городниця. Як свідчать розкопки, населення, проживаючи в зоні перелогового землеробства, займалось також мисливством, рибальством, тваринництвом, залізорудною справою, випікали хліб. В середині XII ст. на землях середньої течії річки Случ, Тетерів, у верхів’ях Південного Бугу виникло незалежне від Галицько-Волинських Читать далее...

[281x699]

Класификация стадионов за видом трибун.
[689x487]

Мои разработки церкви.Первый вариант самостоятельно. а остальные под присмотром заказчика.

Читать далее...