Решил повторить у себя в дневе Охлобыстина, потому что я с ним солидарен. Я знаю много аргументов за то, чтобы в паспорте отсутствовала "пятая графа - национальность". Но ведь в таком случае - кто я? - Я, как наш мэр Леня Черновецкий - "Космос"!..
Но Леня на каком-то бенефисе евреев в киевском ресторане с гордостью провозгласил, что его мама еврейка, а значит и он "еврей". Пусть еврейский Кагал его признает своим!..
А как остальным этносам быть?
Лучше читайте настоящего россянина Охлобыстина. Нашел на сайте harmone.com.ua:
"Іван Охлобистін: П’ята графа
НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ
Опубліковано - 11.02.2010
Іван Охлобистін, “Сноб”
Іван Охлобистін - російський актор, режисер, сценарист, журналіст і ...священник
Іван Охлобистін - російський актор, режисер, сценарист, журналіст і ...священник
Знайшов-таки я нарешті свій паспорт. За комодом валявся. Мабуть, із шуби випав. Розкрив його і згадав, що в ньому немає графи «національність».
Ще згадав, що цю графу скасували на світанку кооперації з якихось правозахисних міркувань.
Потім обіцяли повернути, з факультативною участю, але так і не повернули. Потім опитування проходили народні, і за опитуваннями виходило, що переважна більшість народу за повернення графи була. Але зась. Не повернули.
А мені прикро. Ось візьмемо нормального, середньостатистичного єврея: ні-ні та й згадає він, що єврей, на складну долю єврейського народу пошлеться, анекдот єврейський розповість. За що йому всіляка повага - людина повинна пишатися своїми предками. Не повинна приховувати приналежності до свого народу. Ну, за винятком якої-небудь історичної дикості, типу фашистської окупації. Фашистської окупації зараз немає, і навряд чи вона з'явиться. То чому євреї повинні приховувати, що вони євреї? Вони й не приховують. Є єврейські театри, єврейські свята на Червоній площі, де мер всіх вітає з Ханукою. А от із російськими святами мер не вітає. Точніше, вітає, але з релігійними святами: з Великоднем, з Різдвом. Але ось яка тонкість: Ханука - релігійне єврейське свято, а Великдень - просто релігійне, до російського народу відношення має безпосереднє, але не вичерпне. Простіше кажучи, немає в календарі просто російського свята, як графи «національність» в паспорті.
Мабуть, існує певна незручність у самому існуванні російської людини. Напевно, російська людина щось дуже недобре зробила, якщо їй соромно зізнаватися, що вона - росіянин. От і Московська міська дума поспіла - виклала на розгляд закон, за яким не можна вказувати національність злочинців. А чому не можна? Не розумію.
Ось, припустимо: живуть серед звичайних людей марсіани і хоббіти. Хоббіти тихо живуть, моркву вирощують, а марсіани до насильства схильність мають непереборну і вирощувати нічого не хочуть, окрім наркотиків. Вони ж з Марса. Так ось, я маю право знати, якщо у восьми випадках з десяти, людей ножем штрикають марсіани. Мені корисно знати це. Тоді з марсіанами я буду себе уважніше поводитися, говорити спокійніше, гроші без свідків не показувати. Зрозуміло, хоббітам я буду довіряти більше. Хоббіти рідше людей ножами штрикають. Але чи означає це, що я цим обмежую права марсіан?! Ні.
І як може країна називатися Росія, якщо за документами нічого російського не зареєстровано?!
І чи не в цьому причина фантастичної плутанини з розподілом прибутків за продані надра? Якщо росіян де-юре не існує, про які прибутки може йти мова?
Не поспішайте записувати мене в божевільні - я розумію: ніхто нікому нічого вже не віддасть. Але є речі, які відібрати неможливо: російська література, російська музика, російський живопис і т. д. Дозвольте хоча б до цього мати відношення: іноді мені хочеться похвалитися досягненнями своїх одноплемінників, а не співгромадян, при всій повазі до останніх. Я, наприклад, пишаюся, що першою людиною в космосі був росіянин. Хіба я цим потопчу чиїсь свободи? А ось мої свободи зневажаються вже на рівні недотримання двадцять шостої статті Конституції РФ: «кожен має право визначати і вказувати свою національну приналежність». Я от особисто хочу «визначати і вказувати»! Тому що, якщо я цього робити не буду, за мене це зроблять інші. До речі, чому я кажу в майбутньому часі? Давно і будь-хто «визначають і вказують» - «платник податків», «виборець». Мабуть, цими двома параметрами повинна повністю вичерпуватися моя національна самоідентифікація. Але не вичерпується. Мало. Маю право на більше.
Це земля мого народу, а значить, моя. Я не збираюся обносити її парканом і творити беззаконня, але це моя земля. Мені важливо мати право на це твердження. Воно робить мене причетним до того, що відбувається на цій землі, спонукає до дій в її благо. А факт абстрактного громадянства мене ні до чого не спонукає, крім мимовільного порівняння з набагато більш вигідним громадянством Ліхтенштейну або Монако.
Зовсім забув: проблематика «змішаних шлюбів». А яка, пардон, тут проблематика? Народився в Росії, доріс до одержання паспорта - і вибирай на здоров'я.
Але здається мені, що причина
Читать далее...