...знаєш... я ніколи не думала, що ти будеш скаржитися на свої проблеми десь публічно, як зараз... можливо тобі від цього просто легше. насправді, легше істотно від того, що все виплеснеш. нехай у хвилі мережі Інтернет. сьогодні ввечері тобі тут набагато краще...ти тільки що встала з ліжка, тебе трусить. мабуть, тобі пагано... щойно закинулася заспокійливим. вперше в житті. люба, давай я зроблю тобі чаю...?
все одно майже нікому немає до того діла.
..Я НЕНАВИДЖУ.....ТИ ЧУЄШ, Я НЕНАВИДЖУ...ТИ НЕНАВИДИШ.
я обожнюю своє життя. твоє життя. і ,ти чуєш, слхай мене (!!) мені срати з американського хмарочоса на вас всіх!!!
ти дуже спокійна і урівноважена людина. чи не так?
тобі завжди було плювати на тих, хто отрюює твоє Буття сірководнем (чи ще якимись газоподібними викидами людської свідомості). пакосної, деградованої та нікчемної.
коли у людини комплекси, а той гірше - сила силенна комплексів, то вона вважає, що всі навколо неповноцінні та нерозумні, а вона одна єдина - Його Величність. поклоняймося ж.
і, до речі, ніякої власної думки навіть в голові бути не може. у нас же ж демократія, шановні.
правда, дуже розумно?
Ви, такі люди, просто жити не можуть без конфліктів... Ви п"єте із інших кров і для Вас то є незамінна стала. Ви в мене вже поперек горла, любі!
..і тепер в мене спрацював рефлекс блювання. цілком природний, високоестетичний та глобальнофункціональний.
(вибач, але я вже більше так не можу...доведеться тобі терпіти і визнати, що або ти зараз виблюєш усе, або воно тебе за собою потягне)
яка зараза.
ти зараз втрачаєш останні краплі здорового глузду... у тебе паморочиться в голові і екран вже десь далеко...
і, ти знаєш, я визнаю........ я не можу тобі допомогти - ти не можеш мені допомогти.
ти не знаєш, що робити. у тебе істерика. зупинись. ти не можеш вже зупинитися...я не можу зупинитися.... ти розумієш...?
як же я хочу, щоб з мого життя назавжди зникли деякі люди. НАЗАВЖДИ! валіть звідси.... провалюйте....
мені набридло, огидло, мене вже нудить, вивертає, трясе, лихоманить...
мені вже давно мерзотно.
мені дуже-дуже погано, люба....
я перетворююсь на кусок пластеліну кольору дитячої несподіваності...
тебе все задовбало... ти хочеш це все знищити....
Та хай Ви засунете всю свою неповноцінність собі в зад. З мене годі.
надобраніч.

я собі все менш подобаюсь.
заводжусь через кожну дрібницю, нервую кожен день, поганий настрій приходить незвідки, засуджую в собі і в інших знову ж таки кожну дрібницю.
я не знаю, де шукати цьому причину. або привід. це схоже на розкопки власної душі. спочатку копала-копала-перекопала, і звалилась у ту ж яму і мене ще трошки зверху притрусило. щоб мало не здавалося. а тепер розгрібай. добре.Як?

***
втім, я не хочу про це думати.
я насправді дуже люблю Музику. Гарну, красиву, душевну, шедевральну. у мене музична криза. я не можу нічого для себе знайти на даний момент. допоможіть мені, будь ласка.
[322x400]

…Я буду
Найяскравішим спалахом твого життя.
Час із грюкотом пинає наші двері.

Слова мішаються,
шукаючи дорогу в небуття.
Я подарую тобі душу на папері.

Я хочу, щоб на нас
обрушилися ненависні стелі,
Що тиснуть зверху вниз, ховаючи огидне.

А ми жили б і далі, дивлячись вперед
Не бійся, любий, я з тобою. і якщо нам тут набридне –
У нас в репертуарі є ще декілька планет…
[300x295]

1

“Весна начинается поздно. Падают в слякоть звезды” (с) Леха Никонов



- "...вулиці мого міста такі ж приречені, близькі. і кожен мій подих шукає зміста..."

- “а не треба "шукати" зміст, бо знайдеш лише те, що хочеш знайти, а не те, чим воно є насправді.. а це вже самообман, створення світу Свого, але ж занадто Свого, та, по суті, штучного та приреченого... ліпше хоч інколи, хоч в чомусь, давати волю Долі грати з тобою, не намагаючись передбачити її... я сумніваюсь, що їй подобається, коли її вичісляють..))
..не шукай зміст, він виявиться тоді, коли буде час))
..пам*ятай, що світ такий, яким МИ його сприймаємо... він всього лиш картина, фарбами якої є НАШІ інтерпретації... і не більше, ми навіть не знаємо, чи існує воно насправді те, що ми інтерпретуємо...))”


- “...моя фраза є досить алегоричною, хоча щось у цьому є... авжеж, я підписуюсь під кожним твоїм словом. здається, ми вже мали змогу розмовляти про інтерпретації...так, Світ – сукупність Наших інтерпретацій, тобто Нашого сприйняття, і кожен малює по-своєму... і чи не саме тому він такий кольоровий..?))
саме так, я завжди намагалася прорахувати все наперед, ухопитися за непотрібне, тобто непередбачене Долею, сама цього не усвідомлюючи. І відчуваю, як все утікає крізь пальці... і це моє несвідоме створення штучних конструкцій... те, що Дереш назвав “картинками”, те, що заважає бачити Дійсність...
авжеж, я буду пам”ятати...)

..дуже часто дії важко пояснити доцільністю, бо світ - ірраціональний!!!))»


...Так почалася її весна.



2

Відчуваєш, як прямо зараз, під ногами, тануть конструкції, що створювалися тобою протягом довгого часу з такою наївною наснагою та пезпідставним завзаттям? Хочеться кричати що є сили, але її не вистачає навіть на те, щоб поворухнутися. Відчуття тотальної неспроможності до будь-яких фізичних дій, думок, спогадів, здатності відчувати на дотик, чути, бачити,...
...все у-ті-ка-є крізь па-ль-ці....
[censored]

***
“Сіре місто, зранку тісто, ввечорі погони,
Поїзд далі не їде, звільніть, будь-ласка, вагони.” (с) Бумбокс

***

«Сохрани мое фото на книжной полке. Там я в старом пальто, с сигаретой во рту. Через миг взорвусь на осколки…и наполню собой пустоту…»(с) Fleur






3

...божевільна... чи може Боже, Вільна! ...?

...вчусь дивитись крізь себе. Малюю сонячнми променями свою і твою самотність.
Інтерпретації світу в умовах адаптації. Мабуть, щось таке...

...ти віриш у випадковість? У не чим не обгрунтовану випадковість збігу певних подій?
І я ні... все передбачено... лиш “тутітепер”...
Але ж цей Світ таки для Нас...

...навіть якщо б ми інтерпретували одну й ту саму картинку по-різному, Дійсність ми були б в змозі побачити разом. Я знаю, ти про це здогадуєшся.

“...Сьогодні був сніг...
І знаєш, він мені розповів так багато.
Все те, що ти сам не зміг.
Чи не встиг.”

{Чи існують усвідомлені сновидіння..? Ми опиняємося в тих чи інших секторах реальності, де могли б чи змогли б опинитися колись у реальному житті... це, напевне, потребує пояснень... те, що ми бачимо у сні – та сама реальність...ну, як ви здогадалися, майже та сама... такі ж самі сектори реальності, в яких ми перебуваємо поза сновидінь. Просто вони дещо Інші. Ті, в які ми ще не встигли потрапити, але наша підсвідомість під час вимкнення свідомості заносить нашу уяву саме туди... для того, щоб мати змогу хоча б зазирнути, що ж там, у іншому просторі...так само, як маємо змогу спробувати залишитися там, та є вирогідність не повернутися...ніколи не вдавалося прокинутися під час спання у власному ж сновидінні? І керувати ним власноруч...ні, скоріш власною підсідомістю...але вже цілком визнаючи всю непезпечність...ризикована справа... }

Але повернімося до більш зрозумілих речей. Чи існує спілкування між живими істотами на рівні “вищому”, без слів, жестів, листів, факсів, пейджерів, мобільних телефонів та мережі Інтернет? Авжеж, смішно звучить...та людям властиво вірити у те, у що вони хочуть вірити...і я маю на це свої підстави...але власноруч звілняюся від надання будь-яких прямих доказів (та чи існують прямі??) тим більш, навіщо і для кого...?
Чи можна прямо довести існування усвідомлених сновідінь...? лише для себе...і чи не це – найголовніше..? так само і з другим випадком...та і...кожен обирає свій вимір.

Є речі, будь-які спроби матеріального аналізу яких остаточно втрачають сенс.
***

"Світ - це заклад для душевнохворих, де питання не в наявності хвороби, а в наявності душі..."


4


Вона була схожою на дівчинку, що надто захопилася своїми безглуздими книжками і почала вигадувати нісенітниці.
Вміння відрізняти Вічні речі від брутальної буденності – те, що дісталося їй з
книжок.


***

[… багато читала про кав”ярні. Це стало для мене чимось більшим, набуло особливої символіки...образ антикваріатної кав”ярні з невеличким підвалом, запахом старовинних книжок та найкращої в світі кави міцно засів у моїй хворій уяві. Вона затишна, всього на пару столиків. З інтер”єром, Читать далее...

ЮЮЮхххууу) у меня появился борд) со всеми приложениями)))
теперь осталось научиться кататься, но думаю это будет нетрудно.
жду-недождусь зимы.
вот.
[700x525]

Кохання, мрії і алкоголь забирають останні краплі здорового глузду.
я відчуваю твій запах.
наші пісні накладаються одна на одну.
моя свідомість сьогодні чимось нагадує останню шлюху.
вона (моя свідомість) скоро повернеться. так завжди буває. але вона нічого не обіцала.
взагалі, не можна давати обіцянки, якщо ти не в змозі їх дотримуватися.
я хочу музики.

Фотографии YaBdgilka :

[на околицях приСУТНОСТІ]
[321x480]