Баффи: Чому ти не напав на мене коли мав таку нагоду? Ти жартував? Закохав мене в себе, а тоді... Я вбила багато вампирів, але нікого з них не ненавиділа.
Енжел: Це просто. Правда?
Б.: Я запросила тебе в дім, а ти напав на мою маму.
Е.: А чом би й ні? Я вбив свою родину, вбив їхніх друзів і дітей друзів. Сотні років я приносив страшну смерть усім кого зустрічав, і робив це з легким серцем.
Б.: Що змінилося?
Е.: Я вбив дівчіну твого віку. Гарненьку, тупу як стовп, але найкращу з ії племені.
Б.: Племені?
Е.: Циганського. Старійшини вигадали для мене найстрашнішу кару. Вони повернули мені душу.
Б.: У них усих потворні обличча і нема очей?
Е.:Коли ти перетворюєшся на вампіра демон забирає твоє тіло, але не душу. Душа просто вмирає. Нема сумління, нема жалю, так дуже легко жити. Ти й гадки не маєш, що це таке: жити і робити те що я роблю, і каратися. З того дня я не вбив жодної людини.
Б.: І вирішив почати з моєї матері?
Е.: Я ії не торкався.
Б.: Чого ж ти мовчав?
Е.: Бо я хотів це зробити. Я схожий на людину, але я не людина. Сьогодні я хотів тебе вбити.
Б.:Спробуй. Це не так легко?
З`являється Дарла.
Дарла: Та ні елементарно. Знаеш, що таке найбільша в світі прикрість?
Б.: Носити таку спідницю?
Д.: Кохати того, хто колись кохав тебе.
Б.: Це ти про вас?
Д.: Змінилося кілька поколінь.
Б.: Гаразд, якщо ти народилася ще в епоху Колумба то вже напевно поставила кілька хрестів. Ти старша за ньго так? Слухай між нами дівчатами вік уже даеться в знаки, особливо під очима.
Д.: Він був моїм. Колись у нас все було спільне, правда Ангеле? У тебе був шанс повернутися додому. Разом зі мною служити повелителю тисячі років, але ти відмовився. І все через неї, ти кохаєшь людину, яка нас ненавидить. Ти хворий, завжди був хворим і ніколи не забудишь, що вона вмирала в тебе на очах...
[250x187]
[450x338]