вирішила почистити доріжки у дворі від снігу...виявляється робити це віником не дуже зручно-я ж бо не знайшла для того ліпшої дівайсіни...
за годинку маю зустрітись з Мєдичем та йтіть до Валєркі,не думаю, що то викличе радість на його обличчі, але факт лишається фактом.

ПОСТскріптум:А В МЕНЕ НА РАСТОЧЦІ ВІДНИНІ БУЦЬКОПОДАРОВАНИЙ ДЗВІНОЧОК!!!!

знайте ещё такое: деньги угнетают человека, особенно, если их надо отдавать, особенно,если много.

растянутые мышцы кака довод выносливостыи и силушки воли...

шановні бразас і сістаз, даруйте мені мою кацапську, але...я вот задумалась сегодня, и то, о чём я задумалась, повергло меня в нешибко хороший настрой.тойво, я вот о чём:думаю вы уж заметили, что зима настала - ві ж у меня наблюдательные,не?снег, лёд, скольжение по глади дорожной поверхности - эт конечно крутенько...но ведь эта байда затянется, в лучшем случае, месяца на 3-4.ааааааааааааа
[700x525]

В колонках играет - снайпери/ theВйо!/гуцул-каліпсо
Настроение сейчас - пригнічено-романтичне

…саме самозречення самодостатності…холод на вулиці та надлишок внутрішнього тепла…нестача людини, якій хочеться його дарувати…а насправді потрібно зовсім не багато…блукати з нею сніговим нічним містом…мружитись від світла ліхтарів та фар зустрічних авто…дмухати на замерзлі долоні, поступово заходячись їх цілувати…нарешті діставшись додому, пити гарячий чай…ніжно кохатись…або просто засинати, міцно її обійнявши…


…натомість маю лишень доторки холодних байдужих сніжинок до обличчя та пильний скептичний погляд місяця у відчинене вікно…згадки й необґрунтовані ілюзії…

В колонках играет - сплін-про те як дєлать нових людєй
Настроение сейчас - типу да

прокинулась у темряві-в мене вимкнули світло.хвилин 5 намагалась віднайти свічки.вдалосьіз сірниками-важче.
сніг -то дуже мило.особливо,коли він падає на голову.
якщо сніг мило, чи став світ чистішим?а якщо це мило,то чекатиму нових повідомлень.чомусь здається, що вони будуть жовті, але не дуже позитивні...

надто багато відомо нам один про одного!та багато стає для нас підозрілим, хоч і тоді ми ще довго не можемо пройти крізь них
ніцше