Вчора дізнався про один прикольний сайт.
http://www.clickclickclick.com/
Це дуже проста он-лайн гра. Там є кнопка на яку треба клікати мишкою за якусь
країну. Ми звичайно клікаємо за Україну :). Хто більше наклікає, та країна
підіймається вище по рейтингу. А в рейтингу практично всі країни світу. Вчора
Україна була 55 у списку.

Це ніби гра для тих, хто немає що робити, але вона дуже азартна і затягує.
Просте клікання - а так цікаво. Хочеться, щоб твоя країна хоч в якомусь рейтингу,
навіть безглуздому, була першою.

Тож зайдіть і хоч парочку разів клікніть за Україну :)

Сьогодні день народження мого тата.
Я звичайно подзвонив і привітав його по телефону.
Мені здається, що почуття до близьких людей загострюються,
коли їх довго не бачиш, коли розділяє дуже велика відстань...

Мені чомусь пригадалось, як тато вчив мене вимовляти звук "Р",
коли я був маленький і трохи шепелявив, а вірніше вимовляв "Л"
замість "Р". Батько сидів зі мною і довго повторював слова типу
ТРРРАКТОРРР, РРРИБА, РРРАКЕТА. І я таки навчився правильно
вимовляти, навіть певний час акцентовано зупинявся на літері "Р".
Якраз в той період я в дитсадку розказував віршик. Пам*ятаю
перший куплет:

Зробив я кораблика вчора,
Гарненько його обтесав,
І яскраво червоним "Аврора"
На носі йому написав.

І вся публіка знала, скільки літер "Р" було в цьому вірші :)

З Днем Народження, тату!

Я звичайно не хочу сказати, що всі американці такі (тупі?)
Я знаю багатьох зовсім не дурних (може це тому, що на фізичному
факультеті все-таки тусуюсь).
Але деякі факти кажуть, що далеко не всі американці можуть
зрівнятися за інтелектом з пересічними громадянами європейських
країн.

Якщо розумієте англійську мову, то подивіться опитування, яке
зробили самі ж американські журналісти:
дивіться відео

Вчора нежданно-негадано один професор взяв і переніс екзамен на тиждень раніше
від запланованого. На цей понеділок. Тому тепер сиджу і вчуся всі вихідні.
І, як на зло, саме у ці вихідні є можливість поїхати на річку Баффало на
каное поплавати. А так хочеться добавити якогось іншого (не наукового) ікстріму
до життя. Ну нічого, ще ціле літо попереду. От тільки здам свої екзамени...

Взагалі цих екзаменів шось забагато. Я вже кілька разів думав, що здаю останній
екзамен у своєму житті. Здавав в універі, думав, що далі буде легше. Потім
пішов до аспірантури. Здав кандидатські мінімуми, думав нарешті. Потім вирішив
на права здати (ну це не так сильно мучило). Тоді з*явилася можливість
поїхати до США - треба TOEFL здавати. Піднатужився, здав. Приїхав, а тут
кажуть, що знову треба лекції слухати і екзамени здавати...

Таке враження, що ці екзамени, іспити, тести ніколи не закінчаться.
Я вже так скоро почну любу важливу подію в житті з екзаменом асоціювати.
На роботу влаштуватися - екзамен, познайомитися з дівчиною - екзамен,
одружитися - екзамен, народиться дитина - теж екзамен, а коли діти підростуть,
то знову їхні екзамени в школі і у вузі - це і мої екзамени.

І до багатьох з цих екзаменів підготуватися просто неможливо.
Якщо в школі чи університеті можна зазубрити щось, здати на відмінно,
забути (відомий принцип трьох "ЗЗЗ"), то життя ставить зовсім інші оцінки.
Життя оцінює по-своєму. І перездати ці екзамени часто просто неможливо...

Это цитата сообщения s_t_r_o_g Оригинальное сообщение

*Теги работающие на ЛиРу

Теги работающие на ЛиРу

<b>ВАШ ТЕКСТ</b> Полужирный текст
<i>ВАШ ТЕКСТ</i> Выделение текста курсивом
<u>ВАШ ТЕКСТ</u> Подчёркнутый текст
<s>ВАШ ТЕКСТ</s> Зачёркнутый текст

маленький текст <small>ВАШ ТЕКСТ</small> маленький текст
Уменьшить текст <font size="-2">текст</font> текст - 2
Увеличить текст+1: <font size="+1">текст</font> текст + 1
Увеличить текст+2: <font size="+2">текст</font> текст + 2
Увеличить текст+3: <font size="+3">текст</font> текст + 3
Увеличить текст+4: <font size="+4">текст</font> текст + 4
КРАСНЫЙ: <font color="red">текст</font> красный текст
ЖЕЛТЫЙ: <font color="yellow">текст</font> желтый текст
ФИОЛЕТОВЫЙ: <font color="purple">текст</font> фиолетовый текст
ЗЕЛЕНЫЙ: <font color="lime">текст</font> зеленый текст
КОРИЧНЕВЫЙ: <font color="maroon">текст</font> коричневый текст
ГОЛУБОЙ: <font color="aqua">текст</font> голубой текст
СИНИЙ: <font color="navy">текст</font> синий текст
ФУКСИЯ: <font color="fuchsia">текст</font> фуксия текст

текст по центру
<center>ВАШ ТЕКСТ</center>
текст (картинка) будет по центру

текст будет для цитат.
отделен пустой строкой и отступ слева в 8 пробелов
<blockquote>ВАШ ТЕКСТ</blockquote>

текст

бегущая влево строка
<marquee>ВАШ ТЕКСТ</marquee>
бегущая влево

бегущая вправо строка
<marquee direction="right">ВАШ ТЕКСТ</marquee>
бегущая вправо

бегущая от края к краю строка
<marquee behavior="alternate">ВАШ ТЕКСТ</marquee>
бегущая от края к краю

текст с правого края
в две строчки с выравниванием справа
<div align=right>ВАШ ТЕКСТ</div>


текст с правого краю
в две строчки с выравниванием слева
<div style="float:right;">ВАШ ТЕКСТ</div><br clear="all" />



Сноска сверху
ТЕКСТ^сноска ТЕКСТ ^сноска

сноска снизу
ТЕКСТ_сноска ТЕКСТ _сноска

список. /жирная точка спереди/
<ul><br /> <li>ВАШ ТЕКСТ<br /> </li><li>ВАШ ТЕКСТ<br /> </li></ul>

• Во-первых - все козлы, один я иван-царевич!
  
• Во-вторых - как вам нравится это во-первых?
  

список сформируется автоматически, если добавить

<ol><br /> <li> первый пункт ВАШЕГО ТЕКСТА<br /> <li> второй пункт ВАШЕГО ТЕКСТА<br /> </ol>

1. Один из пунктов несортированого списка
   
2. Другой такой пункт
   

"закрепитель" текст остается таковым, каким вы его пишете
<pre>ВАШ ТЕКСТ</pre>

Я

  Пишу

       как хочу!!!

текст со всплывающей подсказкой
<acronym title="то, что вы пишете во всплывающей подсказке">ВАШ ТЕКСТ</acronym>
Текст со всплывающей подсказкой - наведите мышкой на это предложение, подсказка всплывет

Процитированый в отдельном блоке текст
у которого будет
небольшой отступ слева.
<blockquote>ВАШ ТЕКСТ</blockquote>

Процитированый в отдельном блоке текст
у которого будет
небольшой отступ слева.

предложение с отступом в абзаце
<p style="text-indent: 40px">ВАШ ТЕКСТ</p>

Привет! В этом абзаце первое предложение будет с отступом. Прямо как в книгопечати. Правда, в интернете это редкая практика.

[b]скользящий Читать далее...

Brigitta, ksyfancy, _Kitsune_, вітаю у своєму маленькому світі.
І дякую комусь із вас за симпатію, дуже приємно. Але я просто констатував
загальновідомий факт про красу українських дівчат.

Приведу цікавий приклад. Одна моя добра знайома (українка) була в Каліфорнії,
в Голівуді зі своїм бойфрендом (словенець). Вони, як і всі туристи, ходили по
вулицях, фотографувалися біля зірок, що на тротуарі символізують всіх відомих
акторів, і попросили когось, щоб сфоткав їх разом. То той незнайомець каже:
"Дуже гарна в тебе гьолфренд, мабуть вона з України". У них обох просто
щелепи відвисли від здивування, а той спокійно сфоткав їх і пішов собі далі,
ніби це звичайний факт.

А читачів все більше і більше. Це щось схоже часом на лавинний процес -
за одним з'являються двоє, потім 4, тоді 8, як геометрична прогресія.
Так скоро за всіма і не услідкуєш, і щоб всім відписати, то цілого дня не вистачить. А ще треба працювати... Якби кожного дня мав хоч три години
вільного часу в запасі...

Ka_link_a, дякую, що стала моїм читачем. Завжди так приємно знати,
що комусь не по-барабану, що ти пишеш, думаєш, чим живеш...

Знаєш, якось дивно виходить.
Спочатку створюєш щоденник, домаючи, що робиш це для інших людей, щоб передати їм певну інформацію (для друзів і родичів у моєму випадку).
Потім усвідомлюєш, що ти пишеш все це для себе, для свого самостановлення,
самоствердження (і паралельно практикуєшся краще викладати свої думки на папері,
чи то на екрані:)). А потім в один момент це стає відправною точкою для
багатьох нових знайомств, хай і віртуальних, але все ж таки. І чим більше
людей ти "зустрічаєш", тим більше наповнюється новим сенсом твоє життя. Для
мене зокрема це дуже важливо, оскільки зараз я не можу спілкуватися з
багатьма українцями (бо їх тут просто дуже мало). А з іншого боку моя робота
така, що вона залишає мені дуже мало часу на спілкування, але зато комп'ютер
в лабораторії завжди під рукою, і в перервах між експериментами я можу
поринути в інший, віртуальний, світ.

Дякую що завітали до мене, Oykuman і Гонта.

Знаю, що всім українцям в Україні цікаво як живуть і чим дихають українці
за кордоном (а тим більше - за океаном). Я цей щоденник тому і почав, що всі
мої друзі після мого від'їзду питали мене практично одне й те саме. І щоб
не писати всім однакові за змістом і-мейли я став описувати всі особливості
студентського (і не тільки) життя в Америці.

Хочу сказати, що не все тут золотом викладено, як багато хто може подумати.
Тут треба багато і важко працювати, щоб чогось досягти. І ще одне. Якщо расизм
в Штатах суворо заборонений (тобто по відношенню до кольорових людей), то
він (расизм) у них все-таки існує (правда в трохи іншій формі) по відношенню
до емігрантів, чи просто до людей, які не є громадянами США, але легально
живуть і працюють в цій країні.

Недавно тільки дізнався, що Україна і Польща будуть приймати фінал чемпіонату
Європи по Футболу ЄВРО-2012.

Просто супер. УУУРРРРАААААА!
Ще один крок до того, щоб про Україну більше людей в світі дізналися.
Та і тепер не треба відбірковий тур проходити - ми вже там by definition.

Хоч шось корисне Суркіс зробив (хоча напевне в нього буде з того власний зиск)

Тільки вчора дізнався, що в Фейетвілі щороку проводитсья весняний фестиваль.
[700x512]

Насправді воно чимось нагадує мені ярмарки, які я бачив в Ужгороді і Києві,
коли закривають центральну частину міста для автомобілів і тільки пішоходи
нишпорять поміж різних наметів, де можна купити всяку всячину та ще й дешевше,
ніж в магазинах. Лише у нас в основному продають різні продукти і вироби
народного господарства (фермери, агрофірми - в минулому колгоспи:) ), а тут -
різні сувеніри, прикольний одяг, а також рекламують університетські
департаменти.

Ось це мій департамент - Фізики
[700x525]

Демонстрували дію електромагнітного поля, різні механічні сили, заморожували
різні речі в рідкому азоті, стріляли тенісними м'ячиками за допомогою
пластикової труби і вакууму. Загалом, розважалися як могли
[700x525]

А це - біологи і антропологи
[700x525]
[700x525]
[700x525]
[700x525]

Діти розмалювали кольоровою крейдою весь асфальт
[700x525]

Також будь-кому могли розмалювати все лице :)
[700x525]

Чи навіть все тіло
[700x525]

Звичайно, що була і музика. Кілька рок-гуртів лабали на великих і малих
сценах
[700x525]
[700x525]

А ще хто хотів, міг провезтися на ліжку - такий собі лежачий екстрім
[700x525]

Набрів на цікаве шоу - танець живота. "Худеньким" американкам було що показати.
[700x525]

Ось такі фестивалі бувають у Фейетвілі.
[700x525]

P.S. Якщо повернутися до початку мого щоденника, то можна знайти фестиваль
байкерів - то було шось із чимось. Три дні гасали сотні мотоциклів по місту.

Вчора сталася велика трагедія в одному з університетів США - Virginia Tech.
Один студент, втративши розум (іншого пояснення поки що немає), застрелив
більше 30 людей, а потім забрав і своє життя.

В понеділок о 8 годині ранку, коли починався перший клас, озброєний двома
напівавтоматичними пістолетами просто заходив до аудиторій і без перебору
стріляв в студентів і викладачів. Студенти намагалися втекти через вікна
(то був другий поверх, тому не обійшлося без травм від падіння) або барикадували
двері до аудиторій. Поки поліція зайшла до приміщення, вже було вбито 32
людини, а вбивця застрелився.

Такий випадок стається в Сполучених Штатах вже не вперше. Десь 4 роки тому
щось подібне траплялося в одному з університетів Каліфорнії.
Проблема, що обговорюється - вільний доступ до купівлі зброї. Чим більше
зброї на руках у населення, тим більше таких випадків може статися.

Я знаю, що в Україні є багато проблем, але щоб сталось щось подібне, то
ймовірність дуже низька. Дякувати Богу, в нас зброя не така легкодоступна.

Тому краще бути бідним, але жити спокійно

P.S. Зараз у всіх університетах США впроваджують додаткові заходи безпеки.
Побачу, чи щось зміниться в моєму.

Цікаво. В університеті зараз відбуваються вибори студентського президента і
віцепрезидента університету. В кампусі навіть більше реклами, ніж коли минулого
року були вибори до реального конгресу. Але рекламу вони роблять дуже
оригінально і дешево. Просто на всіх бетонних і асфальтових доріжках, де
найбільше ходять студенти, пишуть різнокольоровими крейдами імена кандидатів і
заклики голосувати за них. Воно кидається в очі одразу, не робить ніякого
сміття і незручностей (як у нас коли позаліплюють всі стовпи і всі вільні
стіни) і змивається з перщим дощем.
[700x525]

Свято пройшло так швидко, що і не помітив. Коли вдома, то святкується щонайменше
три дні, а святковий настрій взагалі продовжується цілий тиждень.

Тут не так. В суботу довелося до 9 вечора бути в лабораторії: експеримент -
це святе. Мені батьки подзвонили, що вже з кошиками додому повернулися з церкви,
а я ще все експериментував. А о 9:30 попав на американську молодіжну вечірку,
хоча вона називалася "для міжнародних студентів" (яких там було менше ніж 15%).
Спілкувалися, пили різні спиртні напої (хто що хотів, те і брав на кухні) і
танцювали під музику, яку находу міксував діджей. Це я вперше був на такого роду
вечірці, тому мені було цікаво, про що говорять американські студенти, як вони
веселяться. Кожний мав на грудях бейджик з іменем і з якої країни прибув.
Десь уже після 12 ночі у когось виникла ідея обмінюватися майками, сорочками
і т. д. А в кінці вечірки ти повинен віднайти свою футболку і виміняти її
назад. Прикольно було. Додому нас підвезли (практично всі американці мають
машини).

В неділю я виспався (хоча недостатньо, ніколи не вистачає сну). Сходив у
магазин за продуктами. Паски тут звичайно не продають :(
Потім зварив святкового борща, зробив картоплю пюре і лечо. До мене повинні
були прийти в гості дві студентки-українки. Але прийшла лише одна, бо в іншої
була важлива письмова робота на наступний день. Посиділи, поговорили як хто де
Паску святкує і розійшлися.

А сьогодні вже знову на роботі, як нічого й не було.
Ось така в мене була Паска.

Сумно, коли від'їжджають люди, до яких звикаєш. Тут, в Штатах, та і в країнах
Західної Європи так прийнято, що коли хтось захищає дисертацію, то він повинен
шукати роботу в іншому місці, він не може працювати в тому ж унівесритеті чи
інституті. Таке правило.

Недавно захистив дисертацію китайський хлопець Баолай, з яким я провів більше,
ніж 7 місяців в одній лабораторії. Саме він навчив мене як працювати з
установкою для вимірів фотолюмінесценції. Завжди допомагав мені, коли в мене
виникали якісь проблеми з дослідами. Також давав хороші поради щодо навчання,
оскільки він вже все це пройшов.

Баолай знайшов роботу в університеті штату Ньюмексико і позавчора вже поїхав
туди. У травні він ще навідається сюди, щоб офіційно отримати докторський
диплом.

Це ми на святкуванні китайського нового року
[700x525]

А це наша наукова група мала ланч з нашим керівником перед від'їздом Баолая
[700x525]

Дякую, Ивалон, що ви приєдналися до моїх читачів. Сподіваюсь, що ви знайдете
щось цікаве для себе в оповіданнях про моє життя і про мої думки. Ваш щоденник
мені теж дуже сподобався. Я ніколи не був в Індії чи Непалі (сподіваюсь в
майбутньому колись відвідати), але зато в мене є знайомі студенти і з Індії,
і з Непалу. Добрі і прості люди.

Вчора один американський студент сказав мені, що у мене польський акцент
(коли я розмовляю англійською, звичайно). Я знав, що моя англійська далека від
ідеалу, але я не думав, що по мові можна так географічно точно (Польща все-таки
близько) визначити походження людини.
Це так само як на Закарпатті по мові людини можна одразу визначити, з якого
району вона родом. Для цього безумовно треба розрізняти всі діалекти Закарпаття.
Після кількох років життя в студентському гуртожитку Ужгородського
університета, де твій шлях обов'язково переплететься з багатьма людьми з інших
районів, можна стати справжнім експертом в діалектах Закарпаття.

В Америці я ще не навчився розрізняти мову людей з різних штатів, але я вже
точно можу помітити британську вимову англійської (не можу назвати це
діалектом, бо це варіант англійської, з якого взяли початок всі інші -
американський, канадійський, австралійський, індійський та ін.).

Не перестають мене вражати природні зміни, які ми спостерігаємо кожного року
навесні. Цвітіння квітів і дерев можна споглядати безмежно довго (гіпотетично,
звичайно вони відцвітають:) ), воно ніколи не надоїдає. А ще якщо воно
супровождується незвичайними ароматами, то взагалі для опису немає слів.
Ось наприклад цю клумбу з тюльпанами я оминаю кожного дня вранці і ввечері.
[700x525]

І щоразу мене окутує незвичайна хмара запаху поблизу цього місця. Причому
запах відрізняється вранці і ввечері.

А таке дерево розквітло прямо напроти входу до фізичного департаменту.
[700x525]
[700x525]

Як відомо :) я більшість свого часу проводжу в лабораторії. Будівля знаходиться
на пагорбі і тому нижні поверхи ніби вгризаються в схил. Моя кімната якраз
знаходиться на тій межі, тому в мене немає вікон (що для оптичних експериментів,
взагалі кажучи, добре, бо часто потрібно проводити досліди в темноті). Але
недоліком є те, що я світа білого не бачу з ранку до вечора. Так от.
Очевидно десь недалеко від моєї кімнати є вентиляційний вихід, де полюбляють
сидіти пташки і співати весняних пісень. Звук цього співу, підсилений
резонатором вентиляційної труби, потрапляє до моєї лабораторії. Я буває
сиджу і просто балдію від цих звуків природи у високотехнологічному оточенні :)
Аж експерименти веселіше проводити.

Доміряв останнього зразка. Ввімкнув світло в лабораторії: очі одразу автоматично
зажмурилися - півдня в темноті. Вимкнув насос, лазер, зачекав 15 хв і вимкнув
охолодження. Впорядкував файли з даними і записав у каталог під назвою "Mar 22",
тобто 22 березня. В папці 2007 таких каталогів вже близько сорока.
Ще один експериментальний день минув...

Завтра будуть нові експерименти, нові сподівання, нові несподіванки, можливо
розчарування, а можливо й хороші результати, які підуть прямісінько до
дисертації...

Все покаже завтрашній день

Завжди радий привітати нових читачів. Приємно, що ти зацікавилася моєю
писаниною. Бажаю щоб в тебе білі смуги перемогли чорні і все стало білим-білим,
як сніг, який ми побачимо вже лише наступної зими :),
щоб після дощу завжди око радувала ніжна веселка і настрій був сонячний.

Так буває дуже рідко. Є час, а нема про що писати. В мене завжди було про що
писати, але завжди часу не вистачало. Сьогодні я швидко закінчив експеримент, а
в голові - пусто. Тому просто покладу тут якісь картинки, для майбутніх
роздумів, і піду додому, щоб набратися сил для завтрашнього дня.