Чому багато українців розмовляє російською?
Управління у справах преси та інформації Полтавської облдержадміністрації оприлюднює перелік деяких історичних подій та назв документів, які безпосередньо формували нинішню ситуацію з мовою та були спрямовані на знищення української мови, культури та нації. Ці документи і пояснюють таке аномальне явище, коли деякі громадяни України не послуговуються українською мовою.
1686 р. – Ліквідація автономної української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.
1689 р. – Заборона Києво-Печерській Лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
1690 р. – „Анафема” Московського собору на „киевские новые книги” – книжки П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.
1708 р., листопад – Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців – 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1720 р. – Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими.
1721 р. – Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
1729 р. – Указ царя Петра ІІ, який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755,1766,1769,1775,1786 рр. – Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764 р. – Інструкція Катерини ІІ князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1769 р. – Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1784 р. – Русифікація початкової освіти в Україні.
1786 р. – Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість російської мови в Київській академії.
1800 р. – Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
1817 р. – Закриття Києво-Могилянської академії.
1831 р. – Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
1834 р. – Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації Південно-Західного краю.
1847 р., 5 квітня – Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати, що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1862 р. – Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863 р., 18 липня – Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії.
1869, 1886 рр. – Укази царської адміністрації про доплати чиновникам російського походження в Україні за успіхи в русифікації.
1876 р., 18 травня – Таємний Ємський указ Олександра ІІ про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами.
1881 р. – Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Ємського указу всім губернаторам Росії.
1881 р. – Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1883 р. – Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.)
1888 р. – Указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895 р. – Заборона українських книжок для дітей.
1899, 1903 рр. – Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.
1907 р. – Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905 – 1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 р. – Указ сенату Російської імперії про „шкідливість” культурної та освітньої діяльності в Україні.
1910 р. – Циркуляр П. Столипіна про заборону створення неросійських асоціацій, у тому числі українських та єврейських, незалежно від їхньої мети.
1914 р., березень – Заборона царським режимом святкувати 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
1914 р. – Указ Миколи ІІ про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та Буковині вживати українську мову, друкувати книги, газети і журнали українською мовою.
Читать далее...