Я часто читаю в ленте об осеннем депресняке. Не то, чтобы я не ощущал этого никогда. Но последнее время все почему-то наоборот. На сердце спокойно и тепло. Я сегодня шел вечером из магазина. Дул холодный ветер, моросил дождь. А я чувствовал это странное тепло. Осень меня всегда воспринимала как своего. Одно только меня немного напрягает - хочу многое изменить, но мне страшно терять то, что есть. Страшно идти туда куда все идут не особо задумываясь. Ну, я имею ввиду жизнь, развитие отношений. Это ведь нормально, когда люди женятся, заводят детей. А мне страшно. Этот страх - единственное, что отравляет мне сейчас жизнь.
К стати. Меня заставили побриться. Говорят, что я на алкаша похож.
На ЛиРу я к сожалению не могу пристроить никакого плагина для удобного просмотра фотографий. Ну и еще мне конечно хочется, чтобы Вы посмотрели мою работу. Сайт на котором я разместил все фото здесь. Он в разработке еще, но в общих чертах готов)))))))))))
[509x600]
... Віддаю тобі душу -
Перуне почуй мій клич.
В срібних чортогах вирію,
Сяду коло тебе обіч.
Як і всі що до мене
Я згину за кров, за честь.
Стояти раті твоїй -
В героїв таке право єсть
Хай же знак
Вітрило став,
Останній раз прощай.
Доля кличе. Я іду,
Безсмертя зустрічай!
...
ультраправая группа. Но есть песни, которые меня цепляют. Даже очень.
Моє життя схоже на потаскану тьолку років так тридцяти - тридцяти п'яти. Вона довга й худа, надміру нашпакльована і має такий задрочений вираз обличчя, що її хочеться вбити відразу. Щоб не мучилась. Вбирається на тому самому секонді де працює. Через те усі її шмотки, та й сама вона просмерділась тим спецефічним ароматом дезінфікованого барахла з Англії там, або ще якоїсь країни звідки везуть до нас дешевий одяг. П'є гидотну каву три в одному ( не можу зрозуміти тих баб. То ж така дрянь ), але курить, з понтом, Мальборо. Як нап'ється вина у дешевому барі з такими самими тьолами, то просто обожнює закидати в шарманку копійки і вмикати Сплін. Особливо пісню "Что ти будєш делать." Сидить і плаче п'яна, бо здається їй, що то вона така була дев'ятнадцятирічна красуня і всі від неї балділи, але обставини і нерозуміючі батьки запхали в задріпану бурсу (ПТУ) вчитися на барменшу, а не у столицю в модельне агенство. І сидить вона тепер на галімому секонді, бо бари всі один одного гидотніше і страшніше і взагалі пізно додому добиратися. Ще у неї є мужик. Десь тих самих років, що й вона. Такий собі мачо регіонального розливу. Я навіть сказав би районного масштабу. Незважаючи на любов до просаджування бабла на апаратах та пропивання його ж таки у всіляких генделиках падругу свою часом балує квітами і цукерками. а все тому, що періодично по три - чотири місяці вкалує в Польщі чи Москві. Руки в нього постійно попечені вапном, але сам він веселий та приязний. Добрий чоловік загалом. Тож тому вона його і не лишає, хоч вміє і скочити у гречку. Не будемо називати її за то курвою. Тонка жіноча натура часом вимагає красеня. І неважливо, що вона сама за нього платить у кафе.
Сумна історія. Та ні просто то таке життя. І людей таких я зустрічаю дость часто в нашому маленькому містечку.
[показать]