Тиша, спокiй й дивний сад
Чутно бджоли десь гудуть
I так хороше менi
Аж якось дивно, мов у снi
Залишилося все за тим парканом
Що так збирала я до купи все життя.
Попереду небесна манна,
Й особиста гiднiсть маэ тут буття.
Всi ми Божi дiти й маемо радiти
За надану можливicть самостiйно жити.
Остав своiм нащадкам добру пам"ять
Не треба душi ранити ножем
Бо там у книзi всi помилки кров"ю пишуть
Але все ж треба щоб вiдбувся у жалобi реквiем.