Один, немов той човен в морі
Неможе він знайти своєї долі
В безкраїй тиші він пливе
Ну де ти землю де ти, де?

Як тяжко жити в самоті
У пошуках своєї, єдиної «землі»
Найкраща, люба, ангел мій
Не улітай від мене. Стій, стій

Не покидай мене, тебе молю
Моє серце плаче від болю
Воно уражене маленькою стрілою
Навіщо, ось я сам, я не с тобою

Як хочу я в обіймах розчинитись
У страснім поцілунку злитись
Твої долоні, твоє обличчя, твої вуста
Їх доторкнутись мрію я

От дурень, залиш свої ти мрії
Навіщо марні мати ці надії
Ти хто, ти ніщо, залиш це, це божевілля
А вона, сама краса, сам ангел, сама богиня

Любов мені ти болю надаєш
Навіщо моє ти серце краєш
Мабуть така вже доля, самотність
Нести цей біль, адже я човен, невидимість.