Кам'яний хрест

Над ставком у діда на городі,
Де верба схилилась до води,
Могутній хрест із камню при дорозі
Був вкопаний ще в давнії часи.

Тут він стойть із того часу,
Як ще народом правили пани,
І ось тепер нема вже того класу,
Лиш хрест ляка вряди-годи...

Хто там лежить одна легенда знає,
Старенькі кажуть, що давно
Поважну там людину поховали -
Ту, що ставила на ноги все село.

Місцину вибрали таки добротну,
Де шлях, де люди, де вода,
А з часом лиш думки скорботні
Він виклика. Велика самота.

І він величний тут на склоні
Стоїть, роздумує довгі віки -
У часу плинного давно в полоні,
Роздумує - "Навіщо ці роки?"

Я підійду, заплющу свої очі,
І доторкнусь холодного хреста,
Бо дід казав, що часто серед ночі
Енергія виходить тут свята.

Святе те місце, і старі це знають,
Мовчать, не кажуть. Лиш своїм
Вони легенду цю розповідають
Як предки дарять міць живим.