Анализировали стихотворение Лины Костенко, а оно глубоко запало в душу… Все это чертовая протекция на свой собственный эмоциональный мир. Дома по памяти записала, но «потеряла» одну строку… Может где-то и память воспроизвела не правильно. Вообщем вот:

(пусть меня простят мои русские читатели, стихотворение на моем родной украинском языке)

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила.

Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
?????????????????????

Такої зоряної тиші,
Такій безмежності в добі.
Це може, навіть і не пісня,
А квіти кинуті тобі.

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила...

Если вдруг кто-то может помочь с пропущенной строкой - буду очень благодарна.