Уже второй день утро начинается ужасно. Глаза по утрам просто не открыть. Сегодня еще чищу зубы утром, заходит папа, начинает стебаться над моим видом (вообще он зашел позвать меня с собой на работу, но мне тааак лень было, хоть там и прикольно) и назвал меня "погибшие от недосыпания", а я посмотрев в зеркало сказала:"Какой урод! Как будто всю ночь бухала!" хотела еще сказать, что даже после пьянки у меня нет такой рожи, но передумала и пошла кушать. Хочется чего-нибудь сделать, но что не знаю. Я совершенно потерянная сегодня.

Загубився в запахах лісових
Чорне небо кутало погляд мій,
Регіт відьми плівся в гілках густих
І русалки щось шепотіли вслід.
Нашепотіли розлуку прозорую,
Наспівали вогні у тенетах хащ,
Націлували шию зашморгами
Але ти мене їм не віддаш.
Повернувся, знаючи пісню стріл,
Печаль-траво, ти зберегла сліди,
Сірий попіл замість роси покрив
Мою втечу і тихий плач води.
Очеретяні флейти тужили по мені,
Плакальниць крила вкривали тіло моє,
Поранений птах сів напитися з жмені,
В темній воді вмирання побачив своє.
Їх закляття стелилися чорним димом,
Йшов за обрій –
Розпитував шлях у стріл,
В'ялим листям
Опадали години,
Падав з кручі –
Бракувало крил.
(С) Клан Тишины "Втрачений"




[показать]