Мені приснився жахливий сон. Пташка. Моя пташина. Чарівна простора з куточком її мрії, та все таки клітка – не домівка. Не рідне гніздечко. Не тепле кубельце. Я не знаю пташко, але мені вже не злетіти у вись, не зігріти тебе в негоду, не захистити від вітровію. Тобі вибирати путь у вирій далекий, чи негоду нашу. Я спостерігаю тебе на розкритій долоні, ніби востаннє милуючись красою дарованою тобі природою. Мій гарячий подих ще зігріває тебе, ще зігріває...
Исходное сообщение Наталёк эх...
ooooHHHHHHHHH!