Не маю ніякої можливості. Маю бажання.
Зустрітися і слухати. Чути і Відчувати.
Під музику наймодніших кольорів.
Жовтогарячих. Бурхливих.
Тому що МИ їх носимо. Тому що вони Наші.
Спогади.
Вії та посмішка. Родимка. Трохи волосся.
Піцца. Кухоль світлого, як мед, пива та декілька легких сигарет.
Біль і краплини сліз.
Трамвай. Майдан Конституції – Японія.
Вірші й „Навіщо все так?..”
Пісня.
„За самые корешки”
Трохи вогкості на щоці.
Прощання.
...
Раптовість.
...
Відсутність.
...
Нездійсненність.
...
Порожнеча.


.


Но если звезды зажигают, значит это кому-нибудь нужно(?)!