13 сентября, 15:50
Что произойдет,если США введут резкие,ощутимые санкции против Путина и его окружения,лишив их доступа к западным учреждениям и странам,где у них есть собственность и проживают их дети
У нещодавньому інтерв'ю New York Times ув’язнений опозиційний політик Олексій Навальний висловив розчарування тим,що Сполучені Штати досі не ввели санкції проти найбагатших і наймогутніших росіян.Натомість санкції США та інших західних держав застосовуються чи то до широких секторів російської економіки, чи то спрямовані проти осіб,які знаходяться відносно низько в ієрархії управління. Навальний писав: «Поки [Алішер] Усманов,олігарх,який платив хабарі на мільярди рублів [колишньому прем'єр-міністру] Дмитру Медведєву,безтурботно живе на своїй яхті (вартість якої перевищує $470 млн) між Монако та Італією,поки Роман Абрамович,який був спонсором палацу Путіна,замовляє будівництво маєтку в Верхньому Іст-Сайді,ніхто не повірить,що Захід дійсно хоче допомогти росіянам врятувати свою країну від банди мародерів Путіна».Існуючий режим санкцій посіяв думку про безкарність.
На моє переконання,в основі цього неефективного режиму лежить принципово хибне уявлення про санкції.Незалежно від того,широкі ці санкції чи «розумні»,вони ґрунтуються на одних і тих самих припущеннях: мета санкцій — змінити поведінку президента Росії,а спосіб,у який це планується досягти,передбачає поступове запровадження санкцій і посилення тиску в передбачуваний спосіб,поки Кремль не здасться.За понад десять років,що минули з того часу,як Захід уперше почав погрожувати Росії санкціями,цей підхід не спрацював.
Ми знаємо,що таким чином курс Путіна змінити не вдалося: він продовжує посилювати владу та розправлятися з будь-якою опозицією й незалежними ЗМІ. Ми також знаємо з деякою впевненістю,що цей підхід до санкцій не призвів до уповільнення репресій: насправді ми спостерігали посилення репресій протягом тижнів і місяців після введення санкцій.Але я не виступаю проти санкцій — їм немає альтернативи,і я не вважаю,що вона потрібна, — я,швидше,виступаю за те,щоби по-іншому глянути на санкції і,як наслідок, - по-іншому їх розробляти.
Режим Путіна — це мафіозна держава.Вона грабує ресурси країни,експлуатує її населення,вбиває противників режиму,вдирається в сусідні країни та здійснює злочини вдома й за кордоном.Це позбавило переважну більшість людей довіри до сьогодення та надії на майбутнє.І протягом 22 років Захід уможливлював цей процес і таку поведінку,займаючись бізнесом з Росією та її наймогутнішими громадянами (Навальний називає цих людей олігархами,що,на мою думку,є термінологічною помилкою — це не люди,які перетворили своє багатство на політичну владу,а,швидше,люди,які отримали багатство та владу в обмін на свою вірність і служіння босові мафії; тому я не вживаю термін «олігархи»,але я все ще говорю про тих самих людей,яких мав на увазі Навальний).Таке уможливлення є аморальним.
Саме в цій частині світу сорок років тому великі чоловіки та жінки сформулювали ідею політики як морального зобов’язання.Знуджені молоді люди,які займаються політикою в Вашингтоні,схильні глузувати з цієї ідеї,бо думають,що знають,як усе насправді працює.Вони знають,наприклад,що в реальній політиці треба мислити в категоріях стратегії,а не моралі.Але вони помиляються.По-перше,тому що стратегічні інтереси Заходу в цьому регіоні не можна відокремити від цінностей і моралі: західна політика ніколи не базувалася виключно на геополітичних чи економічних цілях.По-друге,тому що стратегічна політика в цілому та стратегічна конструкція санкцій зокрема тут не спрацювали — почасти тому що мотиваційні очікування руйнуються при зіткненні з аморальним гравцем.Путін не надто переймається тим,що станеться з російською економікою — насправді він розуміє,що дефіцит підсилює автократію — тому широкі санкції на нього не впливають.Йому байдуже,що станеться з його далекими підлеглими, тому «розумні» санкції також не справляють на нього враження.
Пропозиція мислити моральними категоріями — це не якийсь заклик ігнорувати реальність,це вихід із глухого кута стратегічного мислення.Десятки років тому для Вацлава Гавела та інших дисидентів Східного блоку мислити моральними категоріями також стало способом розрубати логічний вузол розробки стратегії у боротьбі з непримиренним режимом,який здавався всесильним.
Що зміниться,якщо ми почнемо думати про санкції в категоріях моралі? Зникне будь-яке виправдання для поступового введення санкцій.Зникне будь-яке виправдання для початку роботи з нижнього рівня,підіймаючись дедалі вище владною ієрархією. Водночас широкі галузеві санкції також почнуть здаватися невиправданими,особливо за відсутності санкцій проти людей,які найбільше мають що втрачати,але викручуються найкраще.Найважливіше,що ми не бачимо тут жодного виправдання того,щоб дозволити вбивчому,злочинному режиму використовувати західні інституції - фінансові інструменти,майно,посвідки на проживання та всі правові механізми,що їх підтримують — для уможливлення своєї діяльності.Розрахунок, заснований на моральних категоріях,перевертає традиційний режим санкцій з ніг на голову.Він вимагає,щоб ми почали з верхніх щаблів і діяли рішуче,застосовуючи всі санкції одночасно.
Що станеться,якщо Сполучені Штати та їхні західні союзники зроблять наступне: введуть різкі,відчутні санкції проти Путіна та його оточення,позбавивши їх доступу до західних установ і до країн,де вони мають власність,і де часто мешкають їхні діти? Чи зміниться курс путінського режиму? Звичайно,ні.Цього б ніколи не трапилося.Але відтак це вже не є метою.Наразі відбуваються три речі: 1) Режиму стає важче діяти так,як він діє.Я не думаю,що еліта об'єднається проти Путіна — це чергова омана,заснована на хибних припущеннях.Але деякі з його найближчих васалів дійдуть висновку,що підтримання чинного курсу обходиться занадто дорого.І навіть якщо вони до цього не дійдуть,їм стане важче без доступу до західних фінансових механізмів.2) Люди,яких нам потрібно підтримувати — як у самій Росії, так і в країнах,громадяни яких живуть під російською загрозою,як-то Україна, Білорусь чи Грузія — відчуватимуть,що їх чують і підтримують.Це політична цінність з реальними наслідками.Цим живиться надія.3) Захід збалансує свою політику з декларованими ним же цінностями,і це теж є політичною цінністю з наслідками для реального життя.Цим живиться демократія.
