26 серпня 2021, 07:30 

Під час акції протесту біля посольства Росії в Литві проти російської агресії щодо України. Вільнюс, 3 березня 2014 року

Кремль хоче неможливого

Офіційна представниця російського зовнішньополітичного відомства Марія Захарова попередила,що участь тих чи інших країн у саміті «Кримської платформи» позначиться на ставленні Росії до них.«Будемо змушені розглядати участь окремих країн,міжнародних організацій та їхніх представників у «Кримській платформі» як зазіхання на територіальну цілісність Російської Федерації», ‒ наголосила Захарова в коментарі,який з'явився на сайті МЗС Росії.

Як саме реагуватиме Москва ‒ і чи буде взагалі ‒ поки що не конкретизується.Але роздратування з приводу проведення саміту «Кримської платформи» очевидне ‒ і не лише Захарова його висловлює.

Здавалося б,що такого сталося? Адже від того,що в Києві зібралися керівники цілої низки країн світу,вкотре оголосили про неприпустимість російської анексії українських територій,виступили зі спільною декларацією,нічого для Росії не змінилося.

Над Сімферополем або Ялтою як і раніше ‒ російські триколори.Чорноморський флот ‒ у Севастополі.Російське керівництво Криму ‒ в сімферопольських кабінетах. Українські патріоти та активісти ‒ у катівнях.А позиція країн,представники яких зібралися в Києві,й до саміту була добре відома: анексії Криму вони не визнають,тут теж нічого не змінюється.

Ще напередодні зустрічі в Києві та ж Захарова в інтерв'ю російським журналістам наголошувала,що Москві не потрібний ніякий альтернативний майданчик для діалогу щодо Криму,бо «справжня «Кримська платформа» розташована в Криму».Так у чому ж справа?

А справа,впевнений,у тому,що Москва,як і раніше,хоче неможливого.У Кремлі прагнуть,з одного боку,утверджувати свої інтереси силою,а з іншого ‒ щоб це право сили визнавалося міжнародною спільнотою.Але так у сучасному світі,який ще не забув уроки двох світових воєн,як бачимо,не виходить.

Російські чиновники є активними адептами «Великої перемоги»,та ж Захарова незмінно з'являється у травневі дні з «георгіївською стрічкою»,нагадує про перемогу в Другій світовій війні.

Так ось: головний урок Другої світової війни полягав у тому,що коли ти починаєш погоджуватися з тим,що кордони можна змінити силою і без поваги до міжнародного права,то агресор йде далі й далі.

Упевнений,що анексія Криму була в цьому сенсі першим,пробним кроком для Путіна ‒ як першим,пробним кроком для Гітлера був аншлюс Австрії.І чому ж політики в країнах,які пережили війну та окупацію,мають цього не помічати?