Біль…
Це не коли твій чоловік пішов до іншої,
а коли він не повернувся з війни;

Біль…
Це не коли болить зламаний ніс після чергової бійки,
а коли болять ноги, ампутовані після запеклого бою;

Біль…
Це не коли тобі не вистачило паличок для суші в японському ресторані,
а коли не вистачило ковтка води на передовій;

Біль…
Це не коли тобі тисне в спину старий диван,
а коли судомить рамена в холодному окопі;

Біль…
Це не коли тобі не вистачає тисячі на новий парфум,
а коли не вистачає двох гривень на старий бронежилет;

Біль…
Це не коли твій друг пом’яв ліве крило твого авто,
а коли він закривавлений впав до твоїх ніг;

Біль…
Це не коли твій син не хоче робити уроки,
а коли він віддає життя за Україну.

Люди, не нарікайте даремно і цінуйте своє життя!
Бо там, на передовій, наші герої віддають своє… за те,
щоб ви могли вирішувати свої маленькі проблеми тут.
— Площа Ринок - Lviv

На світі можна жить без еталонів,
по-різному дивитися на світ:
широкими очима, з-під долоні,
крізь пальці, у кватирку, з-за воріт.
Від цього світ не зміниться ні трохи,
А все залежить від людських зіниць:
В широких відіб'ється вся епоха -
У звужених - збіговисько дрібниць.
— Ліна Костенко

Автор: Дмитро Чекалкин, шоумен, письменник, блогер, Київ