Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - нє, людина все ж краще. Ну, збирає
вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали! Ну, мавпи цiлу нiч
хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса! Живуть
люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д.
Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають! Ну, вiн як гримне
на них: я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам
моїм?! Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить
i каже забуханим голосом: "А ми па-украiнскi нє панiмаєм!"