Привіт, Україно, я довго вагався.
Я довго писав ці маленькі слова.
У тебе уже не один закохався.
І в декількох з них вже була булава.

Ти дуже красива, моя Україно.
Й своєю красою дивуєш весь світ.
Тебе вже давно відібрати хотіли.
Наразі ж воюють за Крим і за схід.

Моя найдорожча, за тебе вмирають.
За тебе лягають в холодній землі.
Яку ще країну так сильно кохають?
За кого ще роблять речі такі?

Країно моя, я молюся до неба.
Я вірю, що ти ще свого досягнеш.
Що хлопці, оті, що померли за тебе.
Гордитися будуть тобою без меж.

І вибори прОйдуть, і стишаться клятви.
Й побачим, хто вірним лишився тобі.
Країно моя, ти найкращого варта.
Лише не пропадь! Ти потрібна мені.

© Автор – Богдан Фесик