Палають лампадки обабіч доріг,
І місту не спиться, і квіти горою...
Вертається хлопець на рідний поріг,
Живий коридор неживому Герою...
В поклоні юрба, очі мокрі від сліз,
Хтось знов прошепоче: "Йому б іще жити..."
Лиш тихі зітхання і шурхіт коліс -
"груз 200" везуть в рідний край відпочити...
Стоїть на колінах зажурений люд,
І повнить провина серця небайдужі...
Бо через якихось убогих паскуд
У вічність ідуть молоді, гарні, дужі...
Їх стільки лягло... Ненажера-земля
Ковтає найкращих... І поле хрестами...
ДанИну їй вкотре везуть звіддаля
Під сяйво лампадок селом і містами...