Колись, Ольга думала, що буде молодою довго, що життя треба прожити так, як хочеться. Керуватися тільки своїми бажаннями і почуттями. А сім’я – це так, для годиться.А зараз, жінка все частіше думає про свою долю, яку зіпсувала власними ж руками. Напевно, тому, що наближається старість… В молодості, Ольга мала все.Але в одну ж мить всього позбулася. Заради кого? Заради чого? Пізнє каяття прийшло… Оля була гарна на вроду. Вийшла заміж за роботящого гарного хлопця. Через рік у подружжя народився перший синочок, ще через рік-другий. Її Микола мав добру вдачу,завжди старався допомагати дружині. Приходив із роботи втомленим, але дрібне господарство завжди чекало його рук.  Ніколи не дорікав Ользі, що вона палець об палець в господарсті вдарити не хоче. А Ольга гнула свою лінію, прибіднялася, що діти її замучили, хоча хлопчики росли спокійними. А Ольга  займалася собою і варила їсти.  Бувало, залишала синів на свекруху, а сама нібито йшла до своєї матері, допомогти. А насправді стала частенько навідуватися до місцевої  аграрної фірми, в гараж. Там познайомилася з водієм, який приїхав з іншого району у відрядження. Новий знайомий був інтелігентний, говорив теплі слова для жіночого серця, а  ще був дуже ніжний, як вже встигла переконатися Ольга. Ользі зірвало дах…Вона шаленіла від цього чоловіка. А Микола як зазвичай приходив втомлений з роботи,  брався до господарства. Усьому давав лад, а вже перед вечерею приводив до порядку себе. Очі злипалися від утоми, розмова з дружиною не клеїлася. Дивно якось дивилася на нього Ольга.  Стала якась зверхня, гонорова, чужа…