Після переходу ПС із згорілого Будинку профспілок у готель "Дніпро", я мав там ряд зустрічей з рядом провідних людей - пропонував варіанти Програми і Статуту для політичної партії ПС (вже тоді йшла мова про президентські і парламентські вибори). 
Одразу ж, при першому відвіданні шостого поверху, там тільки починали обживатися і займати номери під офіси, познайомився з людьми військової виправки, які, фактично, координували доволі динамічну робочу суєту.
Їхній керівник, взнавши від мене, що я знайомий з Д. Ярошем більше 20 років і що контактую з ним ще з Будинк профспілок, протягнув руку і назвався: Андрєй Артьомєнко. 
Люди, які його оточували і розпоряджалися всім - а це були російськомовні мужчини, які розуміли один одного з півслова і переглядаючись напрявляли потік членів ПС, відвідувачів по кабінетах, фотографували у фас і профіль окремих людей для членських посвідчень, займалися якимись господарсько-організаційними справами.
Ні пана Артеменка, ні цих людей, ні ряд жінок, які сиділи на телефонах я на Майдані не бачив і вели вони себе якось не по майданному, їхня налаштованість була формальною, ентузіазму чи переживань за справу не чулося і не відчувалося.
Було дуже дивно - що ці люди (для мене сторонньо відчужені від справ) тут роблять. Адже вони не тільки не націоналісти, а й далекі по рівню національної свідомості від націонал-демократії. Але вони почувалися розпорядниками.
З часом ходили розмови, що пан Артеменко наче б працював на виборах "с Тімошенко", що він вчився у військовому училищі, займався бізнесом у Африці і, начеб то, допомагає фінансово ПС.
Раптом, на установчому зїзді ПС, перед яким ФСБ було викрадено Миколу Карпюка, його обирають у провід ПС.
Потім він опиняється у списку Радикальної партії і стає депутатом.
Було зрозумілим, що з таким кадровим підходом до будівництва ревоюційної організації неможливо успішно діяти.

Сьогоднішні новини про "радикала" (чому його взяли у список Радикальної партії не пояснюють) розкривають ще одну закладку у секретах його біографії.