[550x514]

Бик в корови вим'я нюхав
й ніжно мукав їй у вухо:
-Минь, в окрузі усі люди
люблять Вас за пишні груди.
-Ой,- сказала Миня,- Бицю,
Ви ж не виссіть усю цицю.
Подивіться, он у лузі
вже пасуться Ваші друзі.
Вони хочуть на дурняк
скуштувати моні в смак.
Бик корову нюхав, нюхав..
Зирк... на вим'ї чорна муха!
Повзає:туди-назад,
їй лоскоче пишний зад.
Бик по мусі-хвостом, лясь!
-Молочка схотіла?-Зась!
Ой,- сказала Миня,-Бицю,
не лякайте ж бо Ви кицю.
Що поробиш? Я така!
Не шкодую молока.
Всім даю,хто того хоче.
І спілкуюся охоче.
Ви ж у нас Бик-трудівник,
ще до того й керівник.
Подивіться, он у лузі,
де гуляють Ваші друзі,
сім корівок молодих,
попросіть підіть у них.
Подаруйте їм панчішки,
може дасть котрась , хоч трішки.
Бик корови вже не нюхав.
Заревів лиш їй на вухо:
-Минь, хай буде це між нами,
Всі ж вони - за бугаями!
В них з наперсток молока,
проте -кожній дай бика!
Тільки ти , голубко мила,
дарма байдики не била.
В лузі випасла травичку,
з'їла пашу всю і гичку.
Он як смачно воду п'єш,
жуйку гарно, як жуєш!
А як гляну в твої очі,
то не їм, не сплю до ночі.
Ось історія яка.
Минь, ну дай..., хоч молока.
© Copyright: Татьяна Сливко, 20122.
[440x648]