Буває, часом сліпну від краси. 
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, – 
оці степи, це небо, ці ліси, 
усе так гарно, чисто, незрадливо, 
усе як є – дорога, явори, 
усе моє, все зветься – Україна. 
Така краса, висока і нетлінна, 
що хоч спинись і з Богом говори...

Ліна Костенко

 Фото: pixelsair