|
По дорозі до дому, по дорозі до себе
доганяла я хмари, що линули небом.
Обганяла я вітер і сушила я крила,
що під ранок водою роса обмочила.
І спішила, і бігла. Я боялась спізнитись,
Я хотіла в дитинстві мала опинитись.
Я за юністю гналась, сама не встигаю.
Я присяду на камінь їй в слід помахаю.
По зеленому листі, по піску і граніті
не летіла, не бігла - вже стомилась летіти.
Але далі і далі поволі, швиденько
я роки доганяла, а вони не близенько.
А вони поодинці, попід руки в парі
назбирали гостинців і сидять десь на хмарі.
Ну а я тут сердешна - дорога, дорога
і болять в мене руки, і болять в мене ноги.
А душа не здається, а очі -волошки.
З неба сонце сміється і дощику трошки.
Вітер віє і в спину мене підганяє.
Травень кличе до себе й мене зустрічає.
Г.П.
|
|
|
|
