• Авторизация


Матусi 15-02-2015 22:27 к комментариям - к полной версии - понравилось!


I знову ти зозуленько-ворожко
Лічиш комусь щасливiї лiта.
А пам'ятаєш ти мою матусю,
Яка вона вродлива й молода?
А очі мамині, неначе синь небесна
Ти пам'ятаєш мамину ту синь?
Втопав колись у тих очах мій татко,
Що на селі був першим парубком-Василь
Та не збулось, така вже злая доля,
Така , матусю, та твоя весна.
Й скотилась по щоці сльоза поволі
Гірка немов отрута i рясна.
А згадуєш галявини суничні
Такі рясні, що нікуди ступить?
А близ Червоного містка криничку,
Де з ненькою спинялись воду пить?
Як сонечко за обрій закотилось,
Вмостилось спатоньки-втомилося за день,
Й дзвіночок лісовий так тихо, тихо
Мені малій на вушко: "дзень-дзелень"?
Як виглядала я матусю з поля-
В біленькій хусточці i сапка на плечі?
Серце від спогадів стискатється до болю...
А хліб той, мамин, згадуєш в печі?
А борщик, що матуся наварила?
Такий, он , нині в мене булькотить...
Все відійшло, де мамина могила
Дише цвіркун щоночі сюркотить.
Разом зi мною дощик плаче гiрко
Додолу кетяги понурила калина.
Матуся моя-нинi в небi зiрка
I плине час, немов туман долиною...
(Людмила Стременовська)

вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (1):
PROLESOK 15-02-2015-22:30 удалить
I знову ти зозуленько-ворожко Лічиш комусь щасливiї лiта. А пам'ятаєш ти мою матусю, Яка вона вродлива й молода? А очі мамині, неначе синь небесна Ти пам'ятаєш мамину ту синь? Втопав колись у тих очах мій татко, Що на селі був першим парубком-Василь Та не збулось, така вже злая доля, Така , матусю, та твоя весна. Й скотилась по щоці сльоза поволі Гірка немов отрута i рясна. А згадуєш галявини суничні Такі рясні, що нікуди ступить? А близ Червоного містка криничку, Де з ненькою спинялись воду пить? Як сонечко за обрій закотилось, Вмостилось спатоньки-втомилося за день, Й дзвіночок лісовий так тихо, тихо Мені малій на вушко: "дзень-дзелень"? Як виглядала я матусю з поля- В біленькій хусточці i сапка на плечі? Серце від спогадів стискатється до болю... А хліб той, мамин, згадуєш в печі? А борщик, що матуся наварила? Такий, он , нині в мене булькотить... Все відійшло, де мамина могила Дише цвіркун щоночі сюркотить. Разом зi мною дощик плаче гiрко Додолу кетяги понурила калина. Матуся моя-нинi в небi зiрка I плине час, немов туман долиною... (Людмила Стременовська)


Комментарии (1): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Матусi | PROLESOK - Дневник PROLESOK | Лента друзей PROLESOK / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»