Шепоче про кохання фiалцi горицвiт I зорi iз небес попадали на трави I роси пють, стає багряним свiт У полумї ранкової заграви. Бузкова вiхола загралася в саду, Цiлується iз сонцем черемшина. По травах росяних я босонiж пройду «Дивись яка краса» -скажу я сыну – «Он яблуня, неначе до вiнця Зiбралася щаслива наречена., А там , дивись, в маленьких деревцят Якi листочки нiжнi, а у клена Такий солодкий сiк мураха пє, А в тебе на плечi – зозулька божа, Пташинка вже гнiздечко собi вє, А хмарки в небi на овечок схожi. Ой, подивись, грибочка вже маля Тихенько причаїлось пiд сосною. То, синку, наша матiнка Земля Так рясно уквiтчалася весною. (Людмила Стременовська)