[показать]
70 років минуло з того часу, коли рішенням сталінського режиму весь кримськотатарський народ був насильно депортований із своєї Батьківщини. Примусове утримання кримськотатарського народу в місцях вигнання продовжувалось аж до листопада 1989 року. Протягом всього цього часу кримські татари зазнали широкомасштабних репресій з боку радянського режиму. Це стало причиною масових смертей кримських татар, основну частину яких складали люди похилого віку, жінки та діти. Лише в перші роки заслання кримськотатарський народ втратив 46,2% своєї чисельності.
Промовистою ілюстрацією цього лиха є спогади тих, хто вижив, та нечисленні фотографії, що дбайливо зберігалися депортованими родинами.
Феріде Меджитова:
«Народилася в 1932 році в с. К'оз Судакського району. Коли я закінчила 3 класи, почалася війна, продовжити навчання мені так і не довелося.
Коли почалася депортація, батька з нами не було, він воював на фронті. Маму і нас - шестеро дітей солдати викинули з будинку, ми так і не встигли нічого із собою взяти.
Голодні та роздягнені ми дісталися в Узбекистан, в колгосп «Назарбай» Бекабадського району. Дали нам маленький будиночок, де дах був нарівні з землею. Ми ледве вмістилися туди зі своєю сім'єю. У 1944 році першим помер братик Решат, наступного року сестричка Мевіде. Мама день і ніч плакала і після смерті сестри прожила 3 дні. Наступного дня після смерті мами зайшов сусід Абдулла аг'а і передав страшну новину про те, що помер брат. У брата одна нога і одна рука були підвернуті, очі і рот кишіли мурахами. Я спробувала випрямити йому руку і ногу, але вони застигли. Взяла ганчірку й витерла його очі і рот. Потім нагріла води, і пішла до однієї старенької з проханням обмити тіло брата. Але вона мені сказала, що хлопчиків обмивають чоловіки і відправила до дідуся Джеббару. Я пішла до нього, а коли повернулася додому, виявилося, що нас чекає машина - мене і двох сестричок відвезли до лікарні. Того вечора померла ще одна моя сестра. Через два дні померла друга. Я залишилася зовсім одна.
Я так і поневірялася по домівках, випрошуючи милостиню. Якось сусіди пошкодували мене і пішли зі мною на базар, щоб поміняти на продукти речі, що залишилися. Мене залишили біля входу, я лежу на землі, піднятися сил немає. Хтось вигукнув моє ім’я - я ледве відкрила очі - це мій родич запитує «що ти тут робиш?». Я все розповіла, він звалив мене на спину і поніс до себе додому. Так мене врятували від смерті.
Пізніше мене розшукав батько, коли повернувся з фронту. Він ішов, покинувши вдома дружину і шестеро дітей, а залишилася у нього одна я.
Мама померла в 34 роки, старшому братові було 16 років.
Ці страшні роки хіба можна описати і розповісти? Я їх буду пам'ятати до кінця свого життя».
Феріде Меджитова померла в 2008 році.
Абдураман Аблякимов, м. Красновишерськ, Молотовська область, 1944 р.
[показать]
Похорони, м. Красновишерськ, 1944 р.
[показать]
Юсуф Кадиров, Карадарьїнський район, Узбекистан, радгосп "Путь Ленина", 1945 р.
[показать]
Бабуся Ісмі, мати 9 дітей, м. Красновишерськ, 1946 р.
[показать]
Робітники на лісосплаві біля річки Язва, Урал, 1948 р.
[показать]
Депортовані Криму – жителі сіл Отузи та Шелен, м. Красновишерськ, Молотовська область, 1948 р.
[показать]
Катакі (Сеферова) Гульсум та її діти, Урал, Лісоповал, 1949 р.
[показать]
Красновишерськ, Молотовська область, 1950 р.
[показать]
Аблякімов Абляз (із с. Отуз, Криська АРСР) 1-й зліва, м. Красновишерськ, 1950 р.
[показать]
Бригада на лісоповалі, Марийська АРСР, 1950 р.
[показать]
Мабубе Абібе кизи із с. Отузи (1-й ряд 1-ша (справа), Уркіє Асіє кизи (із с. Отузи) (3-я), Лісобіржа, м. Красновишерськ, Молотовська область, 1952 р.
[показать]
Уркіє Асіє кизи із с. Отузи (1-ша справа), Мустафа із с. Шелен (4-й), Мабубе Абібе кизи (5-та), Лісобіржа, м. Красновишерськ, Молотовська область, 1952 р.
[показать]
Кримськотатарскі дівчата, Привіт з Волги, 1953 р.
[показать]
1953 р.
[показать]
На заводі біля верстата, пристань Орєхов Яр, Марійська АРСР, 1954 р.
[показать]
Ми працювали на баржі, пристань Орєхов Яр, Марійська АРСР, 1954 р.
[показать]
Аблякімова Фатьме на будівництві (праворуч), народилась в с. Отузи Крим, АРСР, 1954 р.
[показать]
В Середній Азії на збиранні хлопка, зліва: Аблязов Мустафа (фотограф), Аблякім Ібраімов (із с. Кьоз), Феріт Абдуллаєв, Мемет Емчієв (із с. Таракташ)
[показать]
Менмурзаєв Ділявер.
[показать]
Кабіре Аметова.
[показать]
Смаіл Зевадінов (Шміт) анаси.
[показать]
Емінешерфе.
Фото надані Едіє Муслімовою, директором видавничого дому "Тезис"(м. Сімферополь, АР Крим).
