Я завела собі в голові нову уявну мамку.
Таку велику, кремезну тітку з лужоною глоткою та пухнастим сердечком. З куленепробивною дупою, щелепами грізлі і білою пухкою долонею, на якій я можу няшитися наче місячне кошеня.
Коли в моїй голові лунають голоси тієї псіхіатрички, в якій я зростала: "СТОЯТЬ! НЕ ДЫШАТЬ! МОЛЧАТЬ! НЕ ЖИТЬ! НЕ МЕШАТЬ! ЗА ЧТО НА МОЮ ГОЛОВУ ТАКОЕ НАРОДИЛОСЯ!", моя уявна мамка бодро гаркає з іншої мозкової півкулі: "А ну фатить слухати дибілів! Живи, біжи, твори, співай, ридай - я дозволяю! Ти жива,ти маєш право існувати, приносити в світ своє, брати те, що тобі потрібно, бути поміченою та коханою! А єслі кому шо не ясно...! - мамка показує кулачину розміром з кавуна. (с)Нюся Маналова
[640x640]