Это цитата сообщения karsone Оригинальное сообщение

Кохання

Сьогодні до рук потрапила книга Олександра Стражного "Український менталітет". Хочу поділитись з вами підрозділу цієї книги, який має назву "Кохання". Поділю його на декілька частин. І так до вашої уваги частина 1.

Іноземці, що відвідують Україну, ураз втрачають голову — такої кількості красунь на квадратний метр території не знайти ніде в світі. Генетики стверджують: чим відкритіша нація, тим вона сильніша. Перебуваючи на перехресті шляхів, укладаючи шлюби із представниками десятків, сотень етносів, увібравши їхні матриці, українці сформували власний потужний, здоровий генотип, який сприяє не лише виживанню в скрутні часи, але й фізичній досконалості. Антропологічна привабливість українців, імовірно, склалася й завдяки народній традиції, що характеризує така приказка: Не бери від породи, а бери від природи. Без усяких генетиків спостережливі прихильники «культу природи» здогадувалися: чим більш «породистий» рід, чим більше він замкнений на «обраних», тим він фізіологічно неповноцінніший. Так склалося, що в українському суспільстві ніколи не були розвинені «комплекси обраності» — вирішальне значення у виборі чоловіка або дружини мала не його або її знатність, не воля батьків, а кохання: у випадку батьківської незгоди молоді могли просто втекти з дому й повінчатися таємно. Але тоді вони ризикували не одержати спадок. Тільки й усього! Було б за чим побиватися...

Дівчата найчастіше виходили заміж незайманими, адже батьки пильно стежили за тим, щоб до строку пшениченька не зійшла й щоб не вчинив горобець на припічку жнива. Якщо дівчина передчасно губила запаску — її обстригали. І щоб не ходити з «модною» зачіскою, до весілля Катерина Василю не давала киселю. Зате згодом чоловік і жінка заповзято надолужували втрачене й від душі зазнавали розкошів — бо жона як м'ята: що більше мнеш, то більше пахне. До речі, коли молоді в першу шлюбну ніч залишалися наодинці, під вікнами «група підтримки» співала їм сороміцьких пісень. Така ж традиція існувала й у грецьких поселеннях Північного Причорномор'я.

В українській родині головою вважався чоловік, але на ділі правила жінка. Коли молода дружина входила в родину чоловіка, вона потрапляла під владу свекрухи, яка злостиво тішилася з нагоди повернути невістці все те, що сама колись витерпіла. І щоб не доводити взаємини двох норовливих господинь до сюжету Кайдашевої сім'ї (найдорожчий клад, як у родині лад), молодята якнайшвидше будували власну хату і жили своїм, незалежним від батьків, життям — їхній зв'язаний любов'ю шлюб розпадався вкрай рідко.