[56x247]

Для людей с особыми запросами - читать также -
http://dar-veter84.livejournal.com/5820.html

Однажди в українському селі була собі Янка, до якої мужики по горячительне або по ще щось гарячіше бігали. А вона таке щось набовтає у своїй діжці, що здоровий мужик від неї повзе, а на слідуючий ранок геть нічого не пам’ятає, навіть куди гроші подів, тільки за голову тримається. Але почала вона помічати, що все меньш до неї заходжати стали. Стала вона розпитуватись, а люди й кажуть, що стала вона стара та негарна. Через те й мужики обминати почали.
Пішла вона тоді до ворожки, щоб спитати чого їй робити. Ворожка чаклувала, чаклувала та й каже: „Піди до ставку, туди де з ферми зтікає, набери багнюки, намажся та й почекай доки засохне. Потім змиєшь, молодість і повернется”. Пішла Янка вночі, щоб люди не бачили, на став, роздягнулась, намазалася тією багнюкою та ліжить на пісочку, обсихає. І не помітила, як заснула.
А хлопці біля того ставку присіли на бережечку, та вирішили дізнатися, що саме Манька-гендлярка їм у пляшку налила. Випили потроху, але ж закуски нема. Один хлопець носом потягнув та й каже: „Смердить щось, наче свиня десь поблизу”. Подивились, а на піску справді щось темне ворушиться. От вони й кажуть Степану: „Ти в нас колій, отож їди, та заколі це порося. Буде нам закуска, ще й додому принесемо”. Дістав Степан ніж, та пішов на берег.
Але вино йому очі заступило і він трохи схибив, у ребро попав. Як кинулась Янка, як заверещить на околицю. Відскочив Степан, дивиться, щось чорне, страхітливе, лише очі та зуби блищать, перелякався, волосся усюди дибом підняв та й побіг до своїх. Біжить, в штани пудить, і чує по крику що це Янка, але зупинитись не може.
Товариші й питають: „Чого кричиш? Чи вина обпився?”
А Степан біжить, та кричить: „Там Янка! Янка там!”

А одесити, які в кущах на турецький крам італійські ярлики чіпляли, щоб на Сьомий кілометр везти, підслухали, та й назвали теє вино, що мужики на березі пили, „Тамянка”.

А Янка до міста переїхала і масажний салон відкрила. Кажуть, до неї у чергу записуються, щоб її дівчата городських панів багнюкою мазали, молодість їм повертали.