Однажды в українському селі жив винороб Остап. А до нього в льох, де вино зберігалось, хлопці полюбляли лазити та найкраще вино випивати. Набридло те Остапу. Взяв він скисле вино з старої діжки, розілляв по бутилках, пробками закрив, а щоб ті пробки не позривало, проволокою зав’язав. А по сусідах розповів, що найкраще вино для панів зберігає у пляшках, що зав’язані проволокою – щоб, значить, хлопці не повипивали.
Прознали про це хлопці, та й послали Степана те вино дістати. Заліз Степан до льоху, знайшов вино та вирішив першим його скуштувати. Тільки-но проволоку зняв, а пробка як вистрилiть та й повибивала Степану зуби. Хлопці знадвору вистрел почули та питають:
- Що там таке, Степане? Хто стріляв?
Степан з льоху кричить:
- Та те шаме – паньшке!

А хвранцузi, що в кущах медову з перцем пили, підслухали, та й прозвали скисле вино для панів Шампанським.

А Степан шепелявий, за якого жодна дівка в селі заміж йти не хтіла, до міста поїхав, та, кажуть, на радіо подався. Ходить та увесь час губами плямкає. Дi-жуем через те називається.