Стука грім у моє вікно,
І гримить, і гергоче, стука....
Хтось покинув його давно
І відтоді в душі розпука.


Загляда у вікно дощем,
І шибки омива сльозами
І від цього на серці - щем...
Наче це все було із нами..

Я була, не за це життя,
Йому парою в небі синім...
Та покликала вниз земля,
І живу на ній жінкою нині...

Він шукає свою любов,
Вічний біль - його таємниця..
Стука грім мені знов і знов..
Я була його Блискавиця..
http://stixoplyot.ru/lirichni-poezi%D1%97