• Авторизация
Дневник Lofantik Лента друзей - Дневник - Полная версия


Василь Симоненко: Краще в тридцять повністю згоріти ... 15-01-2016 12:22 к комментариям - к полной версии - понравилось!

Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение

 



[750x]

[650x]

8 січня 1935 року на Полтавщині народився поет-шістдесятник, журналіст і громадський діяч Василь Симоненко. Народився у складний час, коли за чуйне серце й тверду громадянську позицію можна було "загриміти" до в'язниці, або й взагалі бути знищеним. Сьогодні, коли Україна ХХІ століття знову поринає у страшні реалії безпідставних ув'язнень патріотів, багато хто проводить паралелі з кривавим комуністичним катком, під який потрапив і Василь Симоненко.

...В день народження величної постаті заведено говорити про дитинство та юнацькі роки. Але сам Симоненко, ймовірно, посміявся б з такого "вітання". Його життя, мов смолоскип, зайнялося, щоб освітити світ словом. "Краще в тридцять повністю згоріти", - ділився своїм баченням діяльності людини поет. Тому варто згадати Симоненка не дитиною, але велетом. Велетом щирого, полум'яного українського слова.

Василь був скромним, худорлявим юнаком. Його добре запам'ятали в Черкасах, де він працював з 1957 року. Поезії почав писати ще в юному віці, але в умовах "совєцької" цензури їх друкували неохоче. За життя поета вийшла лише одна його збірка – "Тиша і грім".

У щоденнику поета лишився запис від 3 вересня 1963 року: "Друковані органи стали ще бездарнішими й зухвалішими. "Літературна Україна" каструє мою статтю, "Україна" знущається над віршами. Кожен лакей робить, що йому заманеться… в квітні були зняті мої вірші у "Зміні", зарізані в "Жовтні", потім надійшли гарбузи з "Дніпра" й "Вітчизни"…"

Василь Симоненко - один з тих журналістів, на яких слід би рівнятися працівникам преси теперішньої. Він, працюючи в обласних виданнях Черкащини, хоч і був змушений завуальовувати природну волелюбність, але й добре усвідомлював власну відповідальність. Симоненко надто швидко виявляв проблеми суспільства, переймався болючими аспектами життя молоді і завжди акцентував усю свою увагу на тому, що саме ЗМІ формують світогляд людини.

Та бути просто спостерігачем, який механічно дописує на шпальтах газети, Симоненко не бажав. Часто приїздив до Києва, де був "своїм" у колі шістдесятників, виступав на літературних вечорах, цікавився культурним життям всієї України. Згодом вступив до комісії, яка була створена для перевірки численних чуток про масові розстріли в енкаведистських катівнях під час сталінських репресій.

Чутки підтвердилися. Разом з Аллою Горською та Лесем Тенюком молодий поет не лише виявив місця поховання закатованих українців, але й став одним з ініціаторів написання "Меморандуму з вимогою оприлюднити ці місця й перетворити їх у національні Меморіали".

Чи розумів Василь Симоненко, що цим самим підписав собі смертний вирок? Швидше за все, розумів. Розуміла це і Алла Горська, з якою більшовицька система поквиталася згодом із надзвичайною жорстокістю та підступністю.

І от влітку 1962 року, за безглуздих обставин, на станції ім. Т. Шевченка, Василя Симоненка затримали працівники міліції. Оповідають, що реакція на журналістське посвідчення Симоненка у міліціянтів була неадекватною: вони повилуплювали очі і моментально заломали руки поетові. Чи не свідчить це про те, що радянська система на той час уже вирішила поквитатися з надто допитливим та "небезпечним" українцем?

Василя перевезли у відділок міліції міста Сміла (Черкаська область) і вже там вчинили жорстоке побиття. Саме це побиття у Смілі стало для Василя фатальним. У 1963 році поета не стало. Але лишилися його іскрометні поезії, сповнені вольового духу й могутності справжнього сина української нації.

Обставини смерті Василя Симоненка є лише однією з ілюстрацій тогочасних репресій. Його життя, так само як і життя багатьох інших небайдужих, які не піддалися більшовицькому режиму, є прикладом велета українського духу. Слідування шляхом, протореним незламними геніями ХХ століття, а також непереможна жага миру й справедливості на своїй, Богом даній землі неодмінно приведуть Україну до перемоги над одвічним ворогом. Ворогом, якому маємо помститися і за Василя Симоненка.

Наталя Святокум, сайт uamodna.com

[450x]

[750x]

Василь Симоненко у своїй поезії звертається до усіх тих тем, які споконвіку хвилювали митців і складали основу будь-якої поетичної творчості, серед них любов до Батьківщини та рідної природи, віра у духовну силу свого народу, філософські роздуми над призначенням людини на землі, оспівування глибокого і пристрасного кохання. До якої б теми не звертався Василь Симоненко, він вносив до неї власний авторський стиль, свій світогляд, оригінальну та яскраву образність.

Василь Симоненко багато розмірковує над призначенням людини, над її місією у цьому житті, над сенсом життя. І насправді, кожна людина багато разів за життя ставить собі це питання. Розмірковуючи, поет доходить висновку, що одним із головних призначень людини є самозречення в ім'я добра, розквіту країни, добробуту родини та близьких.

Закоханість у життя та проповідування одвічного душевного неспокою знаходимо ми в багатьох творах поета:

Як мені даровано багато,
Скільки в мене щастя, чорт візьми!
На землі сміятись і страждати,
Жити і любить поміж людьми!

Які життєстверджувальні та сонячні рядки! Я думаю, мої ровесники, часто сумні та незадоволені через дрібниці, і я разом з ними, — всі ми можемо повчитися любові до життя у ліричного героя Василя Симоненка. Щодо ставлення людини до життя, не втрачає своєї актуальності відомий вираз: «Хочеш бути щасливим? Будь ним». Часто ми не розуміємо справжнього змісту цього вислову, але він є насправді правдивим і мудрим.

У своїх творах митець звеличує людину, бо людина — мисляча істота, наділена здатністю створювати, творчо мислити та діяти. Маючи право свідомого вибору, людина, на думку Василя Симоненка, призначена для добра і тільки для нього, для служіння народові і людям, і загальній ідеї добра та любові:

Навіщо бундючитися пихато,
Грітися в похвалах?
Слава не ртуть:
Мало великим себе уявляти,
Треба великим буть.

Звісно, не можна любити життя взагалі, не люблячи свою рідну землю. Василь Симоненко так пише про Україну:

Візьми всього! І мозок мій, і вроду,
І мрій дитинних плеса голубі.
Для мене найсвятіша нагорода —
Потрібним буть, красо моя, тобі!

Любов до рідної землі сповнює більшість поезій Василя Симоненка, і любов ця щира, без зайвого пафосу і показного патріотизму, вона йде від самого серця поета, тому, напевне, і доторкується до найглибших струн душі читача.

Глибокий зміст вклав митець у вірш «Де зараз ви, кати мого народу?». Ця поезія поєднує не тільки любов до народу з вірою у його майбутнє, у незнищенність сили народного духу:

Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

24.XII.1962

У цих простих, на перший погляд, рядках, відображено глибоку істину. Нація, сформована протягом сторіч у лоні власних традицій та вірувань, оповита народними піснями й обрядами, насправді є незнищенною. Будь-які історичні обставини, якими б вони не були, можуть негативно впливати на людей, пригнічувати їх, уповільнювати розвиток культури та мови, але вони не можуть знищити, викреслити зі скрижалів історії націю. Упродовж близько сімдесяти років існування тоталітарної системи, спрямованої на «зненаціональнення», український народ доводив цей простий закон історії. І довів його. Багато в чому наш народ залишився цілком вірним своїм традиціям та історії, своєму менталітету та віруванням саме завдяки діяльності видатних діячів літератури, культури, мистецтв, серед яких був і Василь Симоненко.

[650x]
[60x] [20x]
[показать]

 

вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (1):
Miledi1950 15-01-2016-18:01 удалить
Дякую за цитування... Доброго Вам вечора!
Обратиться - Ответить - К полной версии


Комментарии (1): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Василь Симоненко: Краще в тридцять повністю згоріти ... | Lofantik - Дневник Lofantik | Лента друзей Lofantik / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»