Это цитата сообщения Ukraina_serze_moe Оригинальное сообщение

Сергій Грабовський: Бодай в одному Ленін таки мав рацію

Два взаємопов’язані повідомлення щодо політики та культури надійшли до інформаційного простору 12 березня.

По-перше, заплановані у Тбілісі гастролі театру Сергія Безрукова скасовано з причини підтримки керівником театру російської окупації Криму. «У зв’язку з листом митців Росії, які підтримали президента Путіна в окупації території сусідньої України, Палата культури Грузії ухвалила рішення скасувати заплановані у травні гастролі театру Сергія Безрукова в Тбілісі. Ми ще раз хочемо заявити про підтримку суверенітету і територіальної цілісності України і дружнього нам героїчного українського народу», - йдеться в заяві Палати культури. «Ніколи до Грузії не привезу жодного актора, хто прийме антидемократичні рішення перед нашою країною, в будь-якій формі. Це те саме, що підтримати окупацію Абхазії і Цхінвальського регіону», - наголосив президент Палати культури Давид Окіташвілі.

По-друге, сам Сергій Безруков подав у «Фейсбуку» детальне обґрунтування мотивів підписання ним листа Путіну: «Меня спрашивают, подписывал ли я письмо в поддержку политики нашего президента в Украине и Крыму, опубликованное на сайте Министерства культуры России. Да, я высказал свою позицию. Я очень люблю Украину, там прекрасные люди, люблю Крым. И если сейчас общественно-политическая ситуация складывается так, что крымчане могут определиться, хотят ли они вернуться в Россию, - я считаю, что они имеют полное право выразить свое мнение на референдуме. И только они вправе распоряжаться своим будущим. Впервые за последние 60 лет у крымчан решили спросить их собственное мнение, а не навязывать чужую волю. Так и дайте им самим ответить на этот вопрос. Как любой нормальный здравомыслящий человек я против войны… Но кто сказал, что между нашими народами война? Кто нагнетает страсти вокруг элементарного наведения порядка, вокруг помощи, о которой наши братья-крымчане сегодня просят у нас? Я никоим образом не считаю, что война вообще возможна между нашими народами. Если наш брат в беде, то разве мы вправе оставаться в стороне? Нет никакой войны! И быть не может!».

Наразі Сергій Безруков у своєму пості виявив себе чи то як невіглас, чи то як брехун, чи то як уособлене поєднання першого з другим, замішане на російському шовінізмі. По-перше, яке «повернутися до Росії»? Яку частку населення півострова становлять ті, хто мешкав там на початку 1954 року, коли Крим був переданий до складу України? Ті, хто народився пізніше чи приїхав на півострів уже тоді, коли він офіційно став українським, «повернутися до Росії» не можуть за визначенням – вони там ніколи не жили. По-друге, як це може бути – «тільки вони можуть розпоряджатися своїм майбутнім»? А якщо завтра деякі заселені за останні 20 років китайцями регіони Росії вирішать приєднатися до Китаю, чи підтримає їх так само безапеляційно Безруков? По-третє, неправда, що кримчан за 60 років ніхто не питав. Питали. У 1954 році заселений росіянами замість депортованих корінних жителів Крим був на грані голодного вимирання, і люди просили передати їх до складу більш заможної України. А 1 грудня 1991 року переважне число учасників референдуму в Криму підтримало незалежність України. Я вже мовчу про вислів Безрукова: «Так і дайте їм самим відповісти на це питання». виходить, «самим» - це коли півострів окупований військами Росії, коли відключені українські телеканали, коли Москвою ведеться шалена інформаційна (точніше, дезінформаційна) війна проти України…

І взагалі – лексеми «наведення порядку» та «братерські народи» вже хтось активно використовував у період з 1933 по 1945 роки, чи не так?

Нагадаю, що в листі діячів російської культури до Путіна було сказано: «В дни, когда решается судьба Крыма и наших соотечественников, деятели культуры России не могут быть равнодушными наблюдателями с холодным сердцем. Наша общая история и общие корни, наша культура и ее духовные истоки, наши фундаментальные ценности и язык объединили нас навсегда. Мы хотим, чтобы общность наших народов и наших культур имела прочное будущее. Вот почему мы твердо заявляем о поддержке позиции Президента Российской Федерации по Украине и Крыму». Не вистачає тільки дружного «хайль!», а про «співвітчизників» (чи, що те ж саме, «фольксдойчів») у ньому все сказано. Не втечеш, Україно, будеш із нами назавжди! А хто вимовив хоч одне слово російською мовою, з тим уже в Путіна і Ко «спільність культур»!

Узагалі-то за змістом цей і подібні листи та виступи переважної більшості знакових російських діячів культури скидаються на колективну маячню тяжких божевільних. На жаль, це не маячня, а публічний вияв глибинних шарів і прошарків свідомості та підсвідомості «истинно русского человека, великоросса-шовиниста, в сущности, подлеца и насильника» (Ленін). Що ж, вождь більшовиків принаймні в цьому випадку мав рацію, бо добре знав і свою партію, і свій народ, де фактом було домінування «великорусской швали». Є фактом таке домінування, штучно підживлювань системою путінської пропаганди, і нині. За даними соціологів, давно вже рейтинг Путіна не був таким високим, як з моменту початку його походу на Крим. Так, у Росії чимало і нормальних людей – за даними соціологів, біля чверті, – і чесних та відповідальних майстрів культури, але домінують Безрукови…

Висновок напрошується елементарний: досить плазувати перед титулованою «великодержавною шушваллю», нехай і зі званнями народних артистів; ця публіка звикла жирувати в Україні, по-хамському ставитися до українського народу й української культури – і не нести за це покарання. Час змінити такі негідні правила гри, щоб змусити шовіністів поважати Україну й українців.
http://www.3republic.org.ua/ua/analytics/13013