Дні летять мов птахи в вирій.
Та, чи чекаи їх по весні?
Мабудь ,навіки полетіли...
Не повернуться вже вони.

Та й ніколи чекати їх мені...
Й не сила втримати їх біля себе.
Невдячні дні. Невдячні дні...
Та вдячності мені вашої не треба.

Не шкода вас мені відпустити,
Не повертайтеся .Не потрібні ви мені!
Я інщими днями буду жити.
Ще є в запасі в мене дні.

І їх у вирій відпущу...
І їх не буду теж чекати.
Й не повернуться й вони....
Будуть в просторі блукати...