Любити, шанувати і плекати рідну мову — святий обов’язок кожного українця. А надто сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої держави. Щороку 9 листопада Україна відзначає чудове свято — День української писемності і мови.



За православним календарем це свято припадає на день вшанування пам'яті преподобного Нестора-літописця — основоположника давньоруської історіографії, ченця Києво-Печерського монастиря. Колись у день вшанування Нестора-літописця батьки віддавали дітей до школи, а потім ішли до церкви і ставили свічку перед образом преподобного, бо вірили, що він допоможе дитині отримати гарну освіту.



Це свято було встановлено Указом президента України від 6-го листопаду 1997-го № 1241/97 і відзначається щороку на честь українського літописця Нестора - послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Існує думка, що саме з діяльності преподобного Нестора і починається писемна українська мова. Тож день, коли вшановують цю видатну постать, недарма зробили Днем української писемності — адже це підкреслює, що наша мова зародилася багато століть тому
і пройшла довгий шлях розвитку.



Натомість український народ упродовж кількох століть привчали до думки про вторинність, несамостійність нашої мови, нерідко називаючи її тільки діалектом. Однак, за гіпотезами лінгвістів, українська мова почала формуватися ще у VI–IX століттях. У різні періоди свого існування наша мова поєднувала в собі елементи давньоруської писемної мови, українсько-білоруської, слов'яноукраїнської,
староукраїнської та церковнослов'янської.



Ви, безперечно, знаєте, що зачинателем сучасної української мови вважають І. Котляревського, а основоположником — Т. Шевченка. І, звісно ж, Вам відомо про те, скільки заборон та утисків витримала наша мова, перш ніж стати державною мовою незалежної України. Чого вартий був тільки Валуєвський циркуляр 1863 року, який забороняв навчання, а також друк книжок українською мовою! А Емський указ 1876 року не дозволяв ще й ввозити україномовні книги до Російської імперії та видавати матеріали, перекладені на українську — навіть тексти для нот! Не найкращі часи переживала українська мова і за радянської влади — жорстокі репресії знищили величезну кількість інтелігентів, які прагнули розвивати нашу мову і культуру.



Якщо українська мова пережила стільки ударів, то чи варто сумніватися у тому, що вона — сильна і самодостатня? А про те, яка вона красива, милозвучна,
а головне — рідна, зайве й казати!



Любімо і розвиваймо нашу мову, адже саме вона — одна з найяскравіших ознак українського народу, саме вона формує нашу сутність. Саме цією мовою ми думаємо, саме нею виражаємо свої найщиріші емоції, вона — найцінніша часточка нас самих.



Тож давайте відсвяткуємо сьогодні цю світлу дату разом.
Вітаю, шановне людство зі святом української писемності та мови!
Бажаю процвітання та якомога більшого існування нашій українській мові!
Нехай живе наша рідна мова!



Люди, радіємо що в нас є наша, рідна українська мова!
Любіть, поважайте та вдосконалюйте нашу мову, адже мова, як і Україна, —
у нашому серці, і починається вона з кожного з нас!

Мова рiдна, слово рiдне! Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камiнь має. Як же мову ту забути, Що нею учила Нас всiх ненька говорити, Ненька наша мила. Ой, шануйте, поважайте Рiднесеньку мову, I навчайтесь розмовляти Своїм рiдним словом.

[60x] [20x]

[показать]