В Україні складно задовольнити елементарні людські потреби, володіючи тільки українською мовою.

"Друзі, можна з Вами відверто поділитися частиною мого серця? ... Я не можу сама собі замовити таксі в українській столиці, не зважаючи на те, що добре вивчила українську мову, бо майже всі оператори ... розмовляють російською і багато з них мене навіть не розуміють", - ці слова написані 2015 року, і мовиться в них про українську столицю. Їх після відвідин Києва написала уродженка США, співачка Bria Blessing у соцмережі.

Свого часу одна правозахисна організація планувала дослід. На практиці з'ясувати, наскільки в Україні ускладниться життя людини, яка спробує послуговуватися тільки українською мовою. Скільки днів витримають піддослідні в різних містах, якщо намагатимуться не тільки звертатись українською, а й саме нею, а не якоюсь іншою, отримувати відповіді простих людей, працівників сфери обслуговування, чиновників, а також виписки, квитанції, пресу, вказівники в магазинах, установах, користуючись українськими сайтами тощо.

Не треба бути детективом, аби передбачити, що навіть у Києві, не кажучи вже про східніші міста, знаючи тільки українську, будеш на практиці різко обмежений у правах і, не виключено, залишишся ображеним і висміяним при спробі їх - ці права - захистити.

Як то часто буває, проблему краще видно зі сторони. Нещодавно її озвучила молода американка, що добре володіє українською і погано - російською.

Брія Блессінґ багато років тому з сім'єю освоїлась у Львові. Вивчила мову. А потім... вкотре потрапила до Києва.
За підсумками перебування в столиці дівчина написала доволі розпачливий допис у своєму профілі співачки.

Крик її душі не каже нічого нового самим українцям, він навіть може видатися наївним для людей, які з описаними там складнощами живуть усе своє життя. Частина із нас роками борються з повальною дискримінованістю єдиної державної мови, але багатьох заголовок цієї новини навіть здивує, позаяк вони проблеми не відчувають попросту через те, що українською не спілкуються.

Брія Бллессінґ майже завжди емоційна й багатослівна, проте цей її допис чи не найдовший.

"Деякі мої друзі-американці, які жили в Києві, вчили російську. І коли я у них про це запитувала, всі вони сказали: "Ми би з радістю вчили українську, ми би навіть цього хотіли, але ми живемо в Києві, і тут більшість людей розмовляють російською. Ми хочемо з людьми (українцями) спілкуватися, тому нам доведеться вивчити російську."

Друзі, можна з Вами відверто поділитися частину мого серця? Це ні в якому разі не для того, щоб образити. Навпаки, це з великою любов'ю до Вас та до Україну. З сподівання, що б ми всі глибоко роздумували на ситуацію, якою вона є, і який вплив кожен наше рішення буде мати на майбутнє нашої країни та майбутних поколінь.

Я зараз в дорозі додому після поїздки до Києва. Це не перший раз я прибувала в нашому прекрасному столиці...і не перший раз мені важко розібратися в столиці України знаючи лише Українською мовою. Я не можу сама собі замовити таксі в українському столиці, не зважаючи на те, що добре вивчила українською мовою, бо майже усіх операторів та таксистів розмовляють російською і багато з них мене навіть не розуміють.

Згадаю деякі мої друзі американці які жили в Києві. Вони вчили російську. І коли я у них про це запитувала, всі вони сказали, "Ми би з радістю вчили українську, ми би навіть цього хотіли, але ми живемо в Києві, і тут більшість людей розмовляють російською. Ми хочемо з людьми (українцями) спілкуватися, тому нам доведеться вивчити російську."

Згадаю час, як я була на Голосі Країни в Києві. Шоу якого розшукає голос, якого зможе представляти Українського народу. Там були сотні людей - і учасників і працівників. А одна стилістка, після розмова зі мною, сказала "Це так приємно розмовляти українською!".

Почекайте.
Де я знаходжусь?
Хіба не в Україні?
Хіба це не має бути нормально коли людина спілкується українською в Україні?
Але виходить, що ні. Це не нормально. В цьому шоу, де були сотні людей з усієї України, я - американка - була майже єдина людина яка спілкувалася українською.
В нашому столиці, столиця України, я - американка - часто майже єдина людина яка спілкується українською.
І моє серце болить.

Знаючи скільки людей в історії України жахливо страждали заради українську мову...
Знаючи скільки українцям переслідували в історії, за те, що вони боролися за майбутнє українською мовою...

Знаючи, що протягом багатьох років, вороги України намагалися знищити цю прекрасну мову, бо вони добре зрозуміли, що мова - це ідентичність народу і мова з'єднає людей...

Знаючи це все, моє серце болить за те, що я і моя сім'я - американці - знаходимося в меншості в Україні людей які розмовляють українською мовою.

Я знаю, що важко переходити з одною мовою на іншу. Я це добре знаю! Смайлик «smile» І я до цих пір, після 22 років, досі вивчу українську мову. Так, це важко. Але це можливо! І я особисто важаю, що українська мова і всіх людей за всю історію які боролися за цю мову, є варті того, щоб ми з Вами намагалася і зробили цей крок.

Нехай лунає українську мову на українському землі ♡

(P.S. Зрозумійте мене правильно, будь ласка. Я не є проти російську мову. Якщо і коли я буду в Росії, буду намагатися лише розмовляти російською. І я не проти того, щоб люди в себе вдома розмовляли рідну мову. Ми самі вдома розмовляємо анлійською. І я навіть не проти того, щоб люди які захочуть розмовляли російською в Україні. Я ніколи не просили і ніколи не буду просити когось переходити на українську коли розмовляють зі мною. Всі мають бути вільні вибрати для себе якою мовою вони будуть розмовляти. Я лише тут висловила власне бажання...щоб побільше українців зробили власного вибору розмовляти українською в Україні. ♡)
******************************************************
Friends, can I share honestly with y'all a piece of my heart? In no way is this meant to offend. On the contrary, it's with great love for you and for Ukraine. With the hope that we can all give some deep thought to the current situation, and to how our choices will affect the future of this country and future generations.
I'm currently on my way home from a trip to Kyiv. It wasn't my first time in our beautiful capital...and it wasn't the first time I've had difficulty getting around in the capital of Ukraine knowing only Ukrainian.
I'm not able to order a taxi for myself in the Ukrainian capital, even though I'm fluent in Ukrainian, as almost all operators and taxi drivers speak Russian and many of them don't even understand me. I think of a few of my American friends who lived in Kyiv. They were studying Russian. And when I asked them about it, they told me, "We would gladly learn Ukrainian, we would even prefer to, but we live in Kyiv and most people here speak Russian. We want to be able to speak with people (Ukrainians), and so we have to learn Russian."
I think of when I was on The Voice in Kyiv. A show which searches for a voice that represents the Ukrainian people. There were hundreds of people there - contestants and employees. And one stylist, after speaking with me, exclaimed, "It is so nice to speak Ukrainian!"
Wait.
Where am I?
Am I not in Ukraine?
Should it not be normal for someone to speak Ukrainian in Ukraine?
But no, it would seem that it's not normal. On that show, where there were hundreds of people from all over Ukraine, I - an American - was one of the only ones who spoke Ukrainian.
In our capital, the capital of Ukraine, I - an American - am often one of the only people speaking Ukrainian.
And my heart hurts.
Knowing how many people throughout the history of Ukraine have suffered terribly for the Ukrainian language...
Knowing how many Ukrainians have been persecuted for fighting for the survival of the Ukrainian language...
Knowing how, for so many years the enemies of Ukraine have tried to kill this beautiful language, because they realized that language is the identity of a nation and unites its people...
Knowing all this, my heart hurts that I and my family - Americans - are among the minority in Ukraine of people who speak Ukrainian.
I know how difficult it is to switch from one language to another. Believe me, I know! Смайлик «smile» And to this day, after 22 years, I'm still learning Ukrainian. Yes, it's difficult. But it's also possible! But I personally feel that the Ukrainian language, and all the people throughout history who have fought for this language, are deserving of us at least trying.
May the Ukrainian language ring out in Ukrainian lands ♡
(P.S. Please don't misunderstand me. I am in no way against the Russian language. If and when I am in Russia, I will do my best to speak only Russian. And I have nothing against people speaking their native languages in their homes. We ourselves speak English in our home. And I don't even have anything against people who so desire to speaking Russian in Ukraine. I have never asked and will nver ask anyone to switch to Ukrainian when speaking with me. Everyone should have the freedom to choose for themselves which language they will speak. I have only expressed my personal desire that more Ukrainians would make the personal choice to speak Ukrainian in Ukraine. ♡)

https://www.facebook.com/briablessing/photos/a.101...6959/10152782056271960/?type=1