В столицю їду… Мій уклін і вияв
Пошани мегаполісним талантам.
Та парадокс – мене стрічає Київ,
Як і колись, «наречьем» окупанта.

Вдивляюсь пильно в збайдужілі лиця,
Кругом ведуть чужинською розмови.
Чия, скажи, ти, Києве, столиця?
Що відняло̀ тобі сьогодні мову?

Чому лише в підземці солов’їна?
З динаміка лунають назви станцій.
А решту все – руїна на руїні,
На згарищах культури – дикі танці.

Невже чуже вартніше, аніж рідне?
І в горлі кістка впо̀перек не стане?
Та де ж твоя національна гідність,
Горнило Революцій і Майданів?

Під вечір, утомившись, сіла в потяг,
І зразу відчуття, як в рідній хаті.
А десь позаду – у своїх турботах
Безмовний Київ, просто «язикатий».

м.Львів 19.06.2015
© Надія Бойко.

***

Від себе: коли я бувала у Києві, то теж не чула україномовної бесіди. Ніде.

Хіба що суржик на базарчиках...