Без заголовка
08-01-2017 12:36
к комментариям - к полной версии
- понравилось!
Это цитата сообщения Наталья_Ивушка Оригинальное сообщение
Мова.... Господи, дякую Тобі за Українську мову.
вверх^
к полной версии
понравилось!
в evernote
Это цитата сообщения Наталья_Ивушка Оригинальное сообщение
Мова.... Господи, дякую Тобі за Українську мову.
Мова.... Господи, дякую Тобі за Українську мову. Як довго я чекав. Боже! Як же довго я чекав.....
Це один с тих скарбів які не цінуєш допоки не втратиш.... Це така потужна сила яка зрозуміла лише Українцю....
Неймовірно... Тремтить серце.... смуток, біль, любов та сльози. Зупиняється дихання, зводить груди...
[700x456]
Це крила, це Воля, це зруйновані кайдани, це шлях до Бога.....
.....Я співав, я дуже багато співав.
Я був зовсім один.
Ввечері було так погано, так безнадійно.... Так темно...було бажання лише кричати, голосно, з самого серця! Але не можна було кричати.
І я співав.
Співав все що пам'ятав Українською мовою...Я співав і поверталася надія. Я співав і не міг зупинитись. Я повторював слова, змінював інтонацію і вкладав в них усі почуття які міг дістати з стражденного серця. Це був більше ніж спів, це був плач, це була хвиля почуттів, це була болюча щирість людини яка втратила свою батьківщину...
Ці пісні розносилися по всій в'язниці. Їх чули, - арештанти, охоронці... Жоден з низ за два з половиною місяці не попрохав мене припинити, чи співати тихіше. Вони слухали нашу мову, наші пісні.....і мріяли....мріяли про кращу долю, про поля та лани, про ясні зорі. Вони мріяли про те, про що мріяли Українці упродовж сторіч.....Мріяли та мовчали, та від болю не могли промовити і слова....
Отака сила в нашій мові....
Перепрошую за ці почуття..., але відчуйте, цінуйте допоки не втратили і боріться за неї...
Неймовірно... Тремтить серце.... смуток, біль, любов та сльози. Зупиняється дихання, зводить груди...
[700x456]Це крила, це Воля, це зруйновані кайдани, це шлях до Бога.....
.....Я співав, я дуже багато співав.
Я був зовсім один.
Ввечері було так погано, так безнадійно.... Так темно...було бажання лише кричати, голосно, з самого серця! Але не можна було кричати.
І я співав.
Співав все що пам'ятав Українською мовою...Я співав і поверталася надія. Я співав і не міг зупинитись. Я повторював слова, змінював інтонацію і вкладав в них усі почуття які міг дістати з стражденного серця. Це був більше ніж спів, це був плач, це була хвиля почуттів, це була болюча щирість людини яка втратила свою батьківщину...
Ці пісні розносилися по всій в'язниці. Їх чули, - арештанти, охоронці... Жоден з низ за два з половиною місяці не попрохав мене припинити, чи співати тихіше. Вони слухали нашу мову, наші пісні.....і мріяли....мріяли про кращу долю, про поля та лани, про ясні зорі. Вони мріяли про те, про що мріяли Українці упродовж сторіч.....Мріяли та мовчали, та від болю не могли промовити і слова....
Отака сила в нашій мові....
Перепрошую за ці почуття..., але відчуйте, цінуйте допоки не втратили і боріться за неї...
Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.
Дневник Без заголовка | Freya9 - Дневник Freya9 |
Лента друзей Freya9
/ Полная версия
Добавить в друзья
Страницы:
раньше»